antoshkina_l_krasovska_g_sigeda_p_suhomlinov_o_sociolingvist

демографічного обстеження (мікроперепис) населення Росії (1994 р.). Критичний аналіз фрагментатаблиці“Населеннязанаціональністютаволодінняммовами” 13.2.8.ВідбірінформантівусоціолінгвістичномудослідженніН.П.Шумарової

ЛЕКЦІЯЧОТИРНАДЦЯТА.МЕТОДИ ЗБИРАННЯ МАТЕРІАЛУ

14.1.Спостереження 14.1.1. Спостереження як стимулятор наукового пізнання дійсності. Роль методу

спостереження в природничихнауках і в науках пролюдину

14.1.2.Присутність спостерігача як перешкода для нормальних поведінницьких процесів. Такзванийхоторнськийефект

14.1.3.Парадоксспостерігача(заУ.Лабовим).Прихованеспостереження

14.2.Уключене спостереження

14.2.1.Необхідніпередумовидлявключеногоспостереженнятайогоумови

14.2.2.Фіксаціямовногоматеріалуручнимспособомтаінструментально.Ефектмікрофона іприхованемікрофоннезаписування

14.2.3Значення етичного чинника при включеному спостереженні Передумови для спрямованихметодівзбираннясоціолінгвістичногоматеріалу

ЛЕКЦІЯП’ЯТНАДЦЯТА.СПРЯМОВАНІМЕТОДИЗБИРАННЯ СОЦІОЛІНГВІСТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

15.1.Уснеінтерв’ю 15.1.1. Специфіка інтерв’ю в соціолінгвістиці. Головне завдання синхронічної соціолінгвістики

15.1.2.Основнафункціяметодуінтерв’ю.Формальнейнеформальнеінтерв’ю 15.2.Анкетування

15.2.1.Анкетування як метод отримання соціолінгвістичної інформації Анкета. Закриті та відкритіїїзапитання.Запитання,щозакриваються

15.2.2.Два типи соціолінгвістичних анкет. Сфера застосування анкет, спрямованих на об’єктивне дослідження функціонування мовив суспільстві. Критичний аналіз анкетидля вивчення соціолінгвістичного аспекту українсько-російської двомовності (середина 1980-х років)

15.2.3.Основнівимогидоскладаннясоціолінгвістичноїанкети

15.2.3.1.Однозначністьрозуміннязапитаньанкети

15.2.3.2.Термінологічністьключовоїлексики

15.2.3.3.Неприпустимість “стилістичного розмаїття” у формулюванні однотипних

запитань

15.2.3.4.Недопустимість (небажаність) запитань складної структури, відповіді на які містятьсяврізнихплощинах

15.2.3.5.Акуратність у вирішуванні питання вибірки, у вирішуванні, що здійснюється паралельнозрозробкоюсамоїанкети

ЛЕКЦІЯ ШІСТНАДЦЯТА.МЕТОДИКА ОПИТУВАННЯ РЕСПОНДЕНТІВ

16.Методика опитування респондентів. Ставлення респондента до опитування й опитувача.Дваспособизаповненняанкет.Розписанеінтерв’ю

1

16.2.Вплив інших чинників при проведенні опитування на його результати (опитуваний і опитувач – різні особи; використання одного бланка кількома респондентами; роль додатковихкоментарівтощо)

16.3.Анкета Н.П.Шумарової (призначення анкети та її структура)

16.4.“Хитромудрі”анкети,спрямованінавивченнясамоїмовноїреальності,тобтонате,як саме люди використовують мову. Відмінність цих “хитромудрих” анкет (питальників) від традиційниханкетсоціологів?Причиниїх(перших)значногообсягу

16.5.Питальник з вимови М. В. Панова (1960). Мета відволікаючих завдань. Дефектні анкети

16.6.Призначення контрольних запитань. Психологічна небезпека питальників (згаданого типу)таїї подолання(усунення,запобіганняїй)

16.7.Тести

16.7.1.Характеристикатестів

16.7.2.“Фонетичний” текст М. В. Панова як один з характерних прикладів соціолінгвістичноготестування

16.7.3.Іншірізновидитестів.Областьдослідження,дезастосовуютьсятести

ЛЕКЦІЯ СІМНАДЦЯТА. ОБРОБКА Й ПОДАННЯ СТАТИСТИЧНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

17.1.Метаобробкисоціолінгвістичнихданих.Окресленняколаосіб,дляякихзначеннятієї або тієїї соціолінгвістичної змінної є релевантним. Урахування зовнішніх чинників перед самоюобробкоюрезультатіванкетування

17.2.Вимірювання як спосіб упорядкування інформації. Номінальна шкала. Порядкова шкала

17.3.Інтервальнашкала.Прикладїївикористаннявсоціолінгвістиці

17.4.Залежністьдвохзмінних(кореляція)таїхвзаємодія. Позитивнайнегативнакореляції

17.5.Способи подання (представлення) взаємозалежності змінних. Оприлюднення отриманихвисновків

ЛЕКЦІЯ ВІСІМНАДЦЯТА.МЕТОДИ СОЦІОЛІНГВІСТИКИ

18.1. Аналіз письмових джерел

18.1.1.Первинні і вторинні письмові джерела. Характеристика первинних джерел (письмовихіусних)

18.1.2.Вторинні письмові джерела та їх вірогідність (надійність і валідність). Особливості вторинногодокументальногоаналізу 18.2.Масові обстеження мовців

18.2.1.Метамасовихобстеженьмовців.Труднощівїхпроведенні.Вимоги, щоставляться допроведеннямасовихобстежень

18.2.2.Процедура й техніка проведення масових соціолінгвістичних обстежень (на конкретномуприкладі)

18.2.3.Рольтеоретичногообґрунтуваннягіпотезивекспериментальномудослідженні 18.3.Біографічний метод 18.4.Методсфер/царин

18.5.Приклад опису конкретного соціолінгвістичногодослідження (експерименту)

18.5.1.Метатазмістдослідження. Методзбиранняматеріалу. Характеристикаінформантів (вибірковоїсукупності)

1

18.5.2.Пілотажнедослідження.Обробкаматеріалу.Оцінюванняданих

18.5.3.Загальнахарактеристикаексперименту.Йогододатковацінність

ЛЕКЦІЯ ДЕВ’ЯТНАДЦЯТА.СПІВВІДНОШЕННЯ НАПРЯМКІВ І МЕТОДІВ СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

19.1.Загальнахарактеристиканапрямківіметодівсоціолінгвістичнихдосліджень

19.2.Методичні особливості діахронічної соціолінгвістики. Порівняльні часові дослідження (панельні (лонгітюдні) та трендові). Обмеженість методичного арсеналу діахронічної соціолінгвістики. Складність різночасових спостережень за мовленням одних ітихжесамихносіївмови

19.3.Методреконструкції

19.4.Методпорівняльногоаналізурізнихсинхроннихзрізів

ЛЕКЦІЯ ДВАДЦЯТА.ДЕРЖАВНЕРЕГУЛЮВАННЯМОВНИХПРОЦЕСІВ

20.2.Законипромовиякодинзінструментівмовноїполітики. Розмежування(основний зміст)понять“мовнаполітика”і“мовнебудівництво”

20.3.Закон “Про мови в Українській РСР” і його прикладне значення. Вади (недоліки) цьогоЗакону

20.4.Причини неконкурентоздатності українського культурного поля і слабкості державної мови

20.5.Перетворення мови у знаряддя політичної боротьби. Щодо визначення статусу російськоїмовивУкраїні

20.6.Пошукивиходуізскрутного(загрозливого)становища.Системазаходівпідтримки українськоїмовиякдержавної

ДОДАТОК.ЗАКОН ПРО МОВИ В УКРАЇНІ

ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК

СКОРОЧЕННЯ

ЛІТЕРАТУРА

1

ПЕРЕДМОВА

Метою навчальної дисципліни “Соціолінгвістика” є ознайомлення студентів, майбутніх соціологів та філологів, з основними поняттями,

проблемами й методами соціолінгвістики – науки, що розвивається на стику мовознавства, соціальної психології та етнографії і вивчає проблеми,

пов’язані із соціальною природою мови, її суспільними функціями,

механізмом впливу соціальних чинників на мову і роллю мови в житті суспільства.

Засвоївши цей курс, студенти повинні мати чітке уявлення про те, як соціальний чинник впливає на функціонування мов, як він відображається в мовній структурі, як мови взаємодіють.

Курс соціолінгвістики має посісти належне місце серед інших навчальних дисциплін, що викладаються на польсько-українському суспільно-економічному відділенні економічного факультету Бердянського університете менеджменту і бізнесу. Це вступ до соціології, методи соціологічних досліджень, соціологія суспільних мікро- й макроструктур,

соціальна психологія, суспільна демографія, польська мова, українське ділове мовлення та ін.

Належне місце соціолінгвістики серед цих навчальних предметів,

більшість з яких можна було б позначити одним широким терміном

„соціологія”, визначається не тільки тим, що вона має розширити коло уявлень студентів про таку цікаву гуманітарну науку, як мовознавство (що вже само по собі є цінним й корисним для них), а й тому, що її

(соціолінгвістики) засвоєння передбачає закріплення, розширення й поглиблення уявлень та знань студентів про ряд важливих понять самої соціології, наприклад, таких, як національно-етнічна структура суспільства,

зокрема етнічна спільність (рід, плем’я, народність, нація); критерії, що визначають місце індивіда в суспільстві (серед яких є й мова);

1

характеристика соціального класу; що таке людина, що таке культура; які соціалізуючі можливості має мова і яку вона відіграє роль у соціалізації особи (індивідуума) тощо.

Отже, курс соціолінгвістики має сприяти справі професійної підготовки майбутнього соціолога як фахівця широкого профілю.

Щоб освітньо-педагогічне значення курсу соціолінгвістики було читачам більш зрозумілим, дозволимо собі сформулювати найважливіші завдання вивчення цієї навчальної дисципліни (саме цим обумовлені структура й „архітектоніка” запропонованого нами навчального посібника,

про який мова йтиме нижче). Ось ці завдання:

1. Ознайомити студентів з найважливішими поняттями і відповідними їм термінами соціолінгвістики, звертаючи особливу увагу на те, що саме понятійний апарат цієї навчальної дисципліни (й відповідної галузі науки)

визначає її міждисциплінарний статус, що окремі поняття визначаються як на основі соціальних, так і на основі мовних ознак (мовний колектив,

літературна мова тощо); що основні операційні одиниці співвідносяться, з

одного боку, з певним рівнем мовної структури, а з іншого – з варіюванням соціальної структури або соціальних ситуацій.

2.Ознайомити студентів з основними методами соціолінгвістичних досліджень.

3.Домогтися того, щоб студенти засвоїли найнеобхідніші для розуміння суті розглядуваного курсу поняття й терміни сучасної лінгвістики,

цим самим розширивши коло їхніх уявлень про таку цікаву й розгалужену

галузь людського знання, якою є сучасне мовознавство.

4.Зміцнити, розширити й поглибити знання та уявлення студентів з низки важливих понять власне соціології.

5.Сприяти засобами й багатющим матеріалом соціолінгвістики тому,

щоб студенти зрозуміли й добре усвідомили, що в поняття „культура” прямо чи опосередковано входить як її складова частина поняття „мовна культура”,

1

„культура мовлення”, що є необхідною умовою піднесення професійного рівня фахівців будь-якого профілю, отже, й майбутніх соціологів.

Ця книга, що є колективною працею, призначена заповнити прогалину в методичному забезпеченні студентів, що вивчають соціолінгвістику не тільки в нашому, а й в інших ВНЗ України.

Колектив авторів, створюючи посібник, взяли за основу фундаментальну працю, видану в 2001 році в Російській Федерації,

рекомендовану як підручник для її університетів: Беликов В.И., Крысин Л.П.

Социолингвистика: Учебник для вузов. М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 2001.– 439 с.

Особливо ж збережено майже без змін, хоча й не без окремих суттєвих доповнень, розділи, що стосуються методів соціолінгвістичних досліджень, а

також пункт 2.7. (у нас це лекція восьма), де йдеться про соціальні обмеження в семантиці та сполучуваності мовних одиниць. Підрозділ 2.7

написано в російському підручнику Л.П.Крисіним на підставі його ж наукової статті: Крысин Л.П. Социальные ограничения в семантике и сочетаемости языковых единиц // Семиотика и информатика. М., 1986. Вып. 28. Тут аналізується матеріал (і той, що додано нами – з творів А.П.Чехова та І.А.Крилова) сучасної російської літературної мови (із залученням окремих застарілих лексем). В українському (як і в польському) мовознавстві немає жодної аналогічної праці, в якій би було показано на матеріалі державної мови, як „соціальне” „вмонтовано”, „вживлено” в сам механізм мови,

зокрема в її лексико-семантичний ярус, тому нам довелося користуватись роботами російських дослідників.

Іншим використаним нами, хоча й не такою мірою, як попередній підручник, джерелом було наступне: Мечковская Н.Б. Социальная лингвистика: Пособие для студентов гуманит. вузов и учащихся лицеев.– 2-е

изд., испр.– М.: Аспект Пресс, 1996.– 207 с. Сама авторка цієї книги – з

Білорусі.

1

Звичайно, ми використали також найвагоміше й найцінніше з того, що видано з соціолінгвістики в Україні й Польщі, зокрема книгу Наталії Шумарової «Основи соціолінгвістики» [228], а також монографію Гелени Красовської «Польські горяни на Карпатській Буковині» [216]. Обидві книги написано й видано польською мовою.

Оперуючи поняттями географічними (Росія, Україна, Білорусь,

Польща), ми ведемо до того, щоб легше донести до читача чи не найголовнішу думку цієї „Передмови”: пропонований нами навчальний посібник з соціолінгвістики є синтезом всього, що зроблено в цій царині науковцями зі східної частини Європи, східнослов’янськими й (почасти)

західнослов’янськими вченими.

Соціолінгвістика – наука молода: вона існує, може, трохи більше, як півстоліття. Ось одна з причин, чому в Україні немає ані підручників, ані навчальних посібників з неї. Розглядуваний посібник написано державною мовою; переклад усіх цитат з російської, англійської та польської мов на українську, а також з польської на російську – наш. Тому в тексті Посібника ми додатково це не вказуємо. І лише деякі цитати з російської мови не перекладено нами на українську з метою збереження специфічного колориту.

Ми залишали й ті російськомовні цитати без перекладу, які слугували безпосередньою мовною ілюстрацією для тих або тих соціолінгвістичних явищ.

Підкреслимо ще одну істотну особливість нашого Посібника. Велика увага приділялася описові походження (етимології) кожного наукового терміна. Це робилося з тим, щоб студенти більш усвідомлено засвоювали те або те соціолінгвістичне (або ж, рідше,– загальнонаукове) поняття.

Що ж стосується структури Посібника, то він складається зі Змісту, цієї Передмови, двадцяти лекцій, невеличкого Додатку, предметного покажчика,

переліку прийнятих в Посібнику скорочень і Літератури (використаних нами і рекомендованих студентам джерел). Лекції охоплюють майже всі розділи

1

соціолінгвістики: основні її поняття, її найважливіші проблеми, її нелінгвістичні засади: соціологія, соціальна психологія, демографія тощо;

напрямки соціолінгвістичних досліджень, її методи; практична соціолінгвістика представлена в Посібнику окремою лекцією про державне регулювання мовних процесів; ми вважали за доцільне включити в наш Посібник і лекцію під назвою «Мова й суспільство» (лекція дванадцята), що розглядається зазвичай у підручниках з загального мовознавства,

призначених для філологів.

1

Щоб різниця у завданнях, що стоять перед соціо- і “просто” лінгвістикою, стала наочною й виразною, розглянемо приклади. Скажімо, кожному, хто говорить по-російськи, відоме слово добыча. Описуючи його з точки зору “чистої” лінгвістики, слід указати наступне: іменник жіночого роду, першої відміни, назва неживого предмета (неістота), у формах множини не вживається (тобто, висловлюючись по-науковому, парадигма цього іменника складається з однієї підпарадигми – однини, точніше – тільки з однини; підпарадигма множини відсутня), трискаладове, з наголосом на другому складі в усіх відмінкових формах, означає дію, на яку вказує дієслово добывать (добыча угля) або ж результат дії (Добыча составила полторы тысячи тонн або в іншому занченні: Охотники вернулись с богатой добычей).

Соціолінгвіст відзначить ще й такі властивості цього іменника: у мові гірників воно має наголос на першому складі: дóбыча і вживається як у однині, так і в множині: несколько дóбыч.

Такі професійно обумовлені відхилення від звиклих форм слова (словоформ) – предмет вивчення соціолінгвістики.

І подібних фактів, один з яких ми щойно навели, в сучасній російській мові є чимало. Вони зафіксовані в окремих лексикографічних працях, зокрема в Орфоепічному словнику російської мови [104]. І хоча його видано 12 років тому, ми не думаємо, що він застарів: адже орфоепічні норми є стійкими й змінюються дуже повільно. У “Передмові” цього словника йдеться про деякі пóзначки (рос. пометы) соціолінгвістичного характеру (хоча самі автори такий епітет не використовують): “Решта позначок, що застосовуються у словнику, що не є заборонними, оцінюють або варіанти, характерні для якоїсь особливої сфери функціонування літературної мови, або професійні сфери вживання. Ці позначки, що подаються в словнику на підставі певної кількості зафіксованих фактів, за вичерпний характер яких укладачі не можуть ручатися (та й навряд чи до них взагалі такий критерій є застосовним), носять менш строгий характер (що відбивається і в деякій свободі їхнього словесного оформлення). Наведемо декілька прикладів” [104, 6].

Нас більше цікавлять варіанти, що характеризують професійні сфери

Соціолінгвіст, що вивчає подібні факти, не мине ось такий коментар до слова конец, який наводить у спогадах про Бориса Житкова Корній Іванович

2