Тип Передньокомплексні (Apicomplexa) Клас Споровики (Sporozoa), Підклас Грегарини (Gregarinina) Ряд Справжні грeгарини (Eugregarinida)

Мета: вивчення морфології та життєвого циклу представників класу Споровики Gregarina sp., які паразитують в кишечнику личинок борошняного черв’яка Tenebrio molitor.

Матеріал та обладнання: світловий мікроскоп, фізіологічний розчин, личинки борошняного черв’яка Tenebrio molitor, предметні та накривні скельця, препарувальні голки, піпетки.

1. Об’єкт дослідження: Gregarina sp. Тимчасовий препарат грегарин.

Хід роботи: Провести розтин личинки борошняного черв’яка за допомогою препарувальної голки на предметному скельці. Відокремити кишечник від інших внутрішніх органів личинки та хітину, розмістити кишечник в краплі води чи фізіологічного розчину. Розкрити кишечник, змішати його внутрішню масу з водою, оболонку кишечнику видалити з одержаної суміші. Накрити суміш внутрішньої маси кишечнику накривним скельцем таким чином, щоб під ним не залишились бульбашки повітря. Розмістити препарат під об’єктив мікроскопу. Ретельно вивчити препарат, знайти грегарин, виконати малюнок, позначити протомерит, дейтомерит, ядро, цитоплазму, пелікулу.

Грегарини, що мешкають в кишечнику, майже завжди з’єднанні по дві, виконуючи сизигій. Це з’єднання пов’язане зі статевим процесом. Вони досягають 350 мкм. В подальшому кожний сизигій інцистується. Передня і задня грегарини, які складають сизигій, дещо розрізняються одна від одної морфологічно і відповідно носять назву приміта і сателіта. Кожна з поєднаних грегарин має протомерит і дейтомерит. Протомерит сателіта прикріплюється до дейтомериту приміта. В дейтомериті розташовано ядро. Епімерит відсутній. При великому збільшенні видно, що цитоплазма поділена на світлу ектоплазму та темну ендоплазму. Зовні тіло грегарини покрите товстою пелікулою.

Живі грегарини повільно рухаються в полі зору. Під час руху виділяють і залишають за собою шар слизу.

Питання для теоретичної підготовки.

1.Загальна характеристика типу Передньокомплексні, класу Споровики.

2. Будова грегарин.

3. Життєвий цикл та розмноження грегарин.

4. Зиготична редукція, її сутність.

5. Загальна характеристика типів Міксоспорідії та Мікроспорідії.

Тип Передньокомплексні (Apicomplexa) Клас Споровики (Sporozoa), підклас Кокцидієподібні (Coccidiomorpha)

Ряд – Кров’яні споровики (Haemosporidia)

Мета: вивченння морфології та життєвого циклу малярійного плазмодія (Plasmodium vivax).

Матеріал та обладнання: світловий мікроскоп, постійні препарати мазків крові людини, хворої на малярію.

Об’єкт дослідження: Забарвлений мікропрепарат мазка крові людини, хворої на малярію ( Малярійний плазмодій – Plasmodium vivax).

Вивчення об’єкта обов’язково проводити з імерсійною системою, нижче описом стадій еритроцитарної шизогонії:

1.Молодий шизонт ( стадія кільця). Це – початкова стадія росту мерозоїта, який занурився в еритроцит і став шизонтом. Вигляд його надзвичайно характерний і нагадує кільце в зв’язку з тим, що цитоплазма шизонта відтиснута до периферії великою незабарвленою центрально розміщеною вакуолею (на препараті вона пофарбована в блакитний колір, а ядро – в червоний). Цитоплазма еритроцитів – блідо–рожева.

2. Амебоїдний шизонт. В ході росту шизонт втрачає кільцеподібну форму, обриси його стають неправильними і несталими завдяки наявності численних псевдоподій. Вакуоля в амебоїдного шизонта переважно зберігається; ядро одне, найчастіше розміщене поблизу вакуолі. У кінці періоду росту шизонт займає більшу частину еритроцита. Сам еритроцит також збільшується майже в 1,5 рази. В цитоплазмі шизонта з’являється зернистий чорний пігмент – меланін (продукт перетворення гемоглобіну шизонтом). У дрібних кільцях меланін відсутній.

3. Багатоядерний шизонт (рання шизогонія). Шизонт, готовий до шизогонії, набуває правильної кулястої форми, вакуоля зникає. Ядро ділиться мітотично, утворюючи від 12 до 24 ядер (найчастіше 16), помітних у вигляді червоних зерен на блакитній цитоплазмі шизонта. В цитоплазмі добре помітні ядра меланіну.

4. Мерозоїти (пізня шизогонія). Мерозоїти формуються внаслідок відокремлення ділянок цитоплазми навколо кожного ядра, форма їх овальна. В еритроцитах мерозоїти лежать неправильною купкою, в центрі якої сконцентрований меланін, який і утворює остаточне тіло. Знайти на препараті еритроцити, які містять сформовані мерозоїти, надзвичайно важко.

5. Гамонти. Зрілі гамонти сферичної форми майже повністю заповнюють тіло збільшеного еритроцита, залишаючи тільки тоненьку смужку цитоплазми. В гамонтів лише 1 забарвлене у червоний колір ядро. В блакитній цитоплазмі містяться зерна меланіну; він може бути також в плазмі еритроциту. Розрізнити мікро- та макрогамонта можна за такими ознаками: в мікрогамонтів ядро більше за розмірами, а цитоплазма – світліша, ніж в макрогамонтів; цитоплазма макрогамонтів містить більше включень.

Завдання. Виконати малюнки всіх стадій розвитку малярійного плазмодія, вказати деталі. Виконати схематичний малюнок циклу розвитку малярійного плазмодія.

Питання для теоретичної підготовки.

1. Цикл розвитку малярійного плазмодія.

2. Вивчити і вміти пояснити терміни: спорозоїт, шизогонія, шизонт, мерозоїт, макрогамонт, мікрогамонт, макрогамета, мікрогамета, оокінета, ооциста.

3. Зміна хазяїв у життєвому циклі малярійного плазмодія.

4. Особливості морфології та життєвого циклу представників ряду Кокцидії (Соссidiida)

Лабораторна робота № 4