Закони, закономірності, принципи навчання

Основні компоненти теорії навчання - це відкриті наукою закони і закономірності. В них відображаються загальні, об'єктивні, стійкі зв'язки між явищами, процесами, їх результатами. Вже Сократ використовував закон: народження думки учня залежить від організованого вчителем діалогу. Спроби пошуку і формулювання законів навчання продовжуються й сьогодні. Це обумовлено тим, що однією з функцій дидактики як науки є пізнання процесу навчання і встановлення закономірностей, які лежать в його основі.

Закономірності навчання - стійкі педагогічні явища, які базуються на повторюваності фактів, навчальних дій і є теоретичною основою принципів навчання.

Дидактичні закономірності відображають стійку залежність між елементами навчання - діяльністю вчителя, діяльністю учнів та змістом навчання. У сучасній педагогіці виділяють декілька закономірностей процесу навчання.

1. Обумовленість навчання суспільним потребам.

Вона відображає стан розвитку держави, економіки та культури. Ця закономірність передбачає, що в незалежній Україні найкраще має жити високоосвічена, висококваліфікована, розумна людина.

2. Залежність навчання від умов, в яких воно відбувається. Виявом цієї закономірності є стан навчально-технічної бази,

наявність у вчительському колективі спеціалістів, чия кваліфікація, талант відповідають найвищим стандартам.

3. Взаємозалежність процесів навчання, освіти, виховання, розвитку особистості. Вона матеріалізується через уміння організовувати навчальний процес на засадах гуманізму з урахуванням свідомої дисципліни учнів, формування позитивних їх якостей словом і власним прикладом.

4. Взаємозв'язок навчальних і реальних пізнавальних можливостей учня. В основі цієї закономірності той факт, що у центрі навчального процесу є учень, який володіє певними можливостями для вдосконалення своїх здібностей та здобуття знань.

5. Єдність процесів викладання і навчання. Свідчить про спільну діяльність вчителя та учня, за якої у процесі навчання розвивається не тільки учень, а й вдосконалює свої професійні навички вчитель.

6. Взаємозалежність завдань, змісту, методів і форм навчання в навчальному процесі. Усвідомлення її зобов'язує вчителя до врахування у своїй роботі досягнень педагогічної науки. Відповідно методи і форми навчання повинні стимулювати розвиток логічного мислення, уміння школяра застосовувати теоретичні знання на практиці.

Основні вимоги до навчання, що витікають із закономірностей є принципами (від лат. ргіпсірішп - першооснова). Дидактичні принципи -це основні вихідні положення, які визначають зміст, організаційні форми і методи навчального процесу відповідно його загальним цілям і закономірностям.

Принципи відображають закономірності навчального процесу, регулюють діяльність учителя та учнів, зберігають своє загальне значення в навчанні всіх дисциплін і на всіх його етапах. Це зумовлено тим, що принципи відбивають у своєму змісті фундаментальні закономірності навчання, які об'єктивно існують у реальному педагогічному процесі. Фундамент сучасної дидактики закладений Я.А. Коменським, який вважав принцип природосообразності основою навчання, а всі інші принципи виступали у нього у тій послідовності, яка відповідала ідеї природосообразності.

Виступаючи як категорія дидактики, принципи навчання характеризують способи використання законів і закономірностей відповідно наміченим цілям.

В педагогічній інтерпретації правило - це заснований на загальних принципах опис педагогічної діяльності в певних умовах для досягнення певної мети. Під правилами навчання розуміють ті провідні положення, які розкривають окремі сторони застосування того чи іншого принципу навчання. Вони є як би перехідною ланкою від теорії до практики.

Правила випливають з принципів навчання. Принципи реалізуються через правила навчання, які є засобом реалізації принципів. Практичний досвід навчання більш всього закріплюється саме в правилах.

На питання, скільки усього правил, К.Д. Ушинський відповідав: "Самі ці правила не мають ніяких меж: їх можна вмістити на одній друкованій сторінці і з них можна скласти декілька томів. Це вже одне свідчить, що головне зовсім не у вивченні правил, а у вивченні тих наукових основ, з яких ці правила випливають".

Правила - лаконічні вимоги-рекомендації до викладацької діяльності вчителя. "Золоті правила навчання" у свій час сформулював Я.А. Коменський: "від близького до далекого", "від відомого до невідомого", "від простого до складного", "від загального до часткового". Ф.А. Дістервег. психологічно обґрунтувавши правила Коменського, застерігав учителів від їх формального використання. У "Керівництві для освіти німецьких вчителів" Дістервег наводить 33 правила, які розкривають вимоги до зовнішніх умов організації навчання (як працювати з підручником, як використовувати навчальний матеріал, як розвивати розумову активність учнів тощо).

Правила навчання визначені класиком вітчизняної педагогіки В.О. Сухомлинським в його працях "Павлиська середня школа", "Сто порад учителеві", "Розмова з молодим директором школи". Наприклад, "Поради вчителеві, який готується працювати з першим класом", "Як розвивати мислення й розумові сили дітей", "Як виховати пам'ять" тощо.