КПК_комен_2012_ч

Стаття 205

2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи;

4)утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5)не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6)пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7)докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (пас­ порти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд

вУкраїну;

9)носити електронний засіб контролю.

Якщо, наприклад, підозрюваний, обвинувачений не буде з'являтись до визначеної службової особи з встановленою періодичністю, то це буде підставою для внесення слідчим, прокурором клопотання про затримання з метою приводу. При цьому підо­ зрюваний, обвинувачений, до якого вже застосовано запобіжний захід (окрім взяття під варту), не може бути затриманий без дозволу слідчого судді, суду у зв'язку з підоз­ рою або обвинуваченням у тому ж кримінальному правопорушенні.

Стаття 205

Виконання ухвали щодо обрання запобіжного заходу

1.Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

1.Відразу після оголошення ухвали про обрання запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК, не­ виконання яких тягне за собою негативні для нього юридичні наслідки.

Відповідно до ст. 182 КПК підозрюваний, обвинувачений не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на від­ повідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вживаються заходи до фізичного затримання підозрюваного, обвинуваче­ ного, проводиться його обшук та здійснюється доставлення до місця попереднього ув'язнення. Вилучені при особистому обшуку речі підозрюваного, обвинуваченого, які не мають відношення до кримінального провадження, передаються разом з ним у місце попереднього ув'язнення, а речі, які є речовими доказами або які можуть бути предметом забезпечення відшкодування збитків, завданих кримінальним правопору­ шенням, долучаються до матеріалів провадження. Копія ухвали про обрання запо­ біжного заходу у вигляді тримання під вартою надсилається адміністрації місця по­ переднього ув'язнення.

509

Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи

Стаття 206

Загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини

1.Кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого зна­ ходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

2.Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють об­ грунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом по­ рядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно до­ ставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.

3.Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

4.Якщо до доставлений такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеть­ ся з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання.

5.Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе:

1)існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;

2) неперевищення граничного строку тримання під вартою;

3) відсутність зволікання у доставленні особ:* до суду.

6.Якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та:

1)забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи;

2)доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослі­ дження фактів, викладених в заяві особи;

3)вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законо­ давством.

7.Слідчий суддя зобов'язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шос­ тою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.

8.Слідчий суддя має право не вживати дій, зазначених у частині шостій цієї статті, якщо прокурор доведе, що ці дії вже здійснені або здійснюються.

510

Стаття 206

9. Слідчий суддя зобов'язаний вжити необхідних заходів для забезпечення осо­ би, яка позбавлена свободи, захисником і відкласти будь-який розгляд, у якому бере участь така особа, на необхідний для забезпечення особи захисником час, якщо вона бажає залучити захисника або якщо слідчий суддя вирішить, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, вимагають участі захисника.

1.Установивши, що з якихось причин особа тримається під вартою в будь-якому органі державної влади в межах територіальної юрисдикції суду, слідчий суддя з ме­ тою забезпечення прав та законних інтересів затриманої особи, яка звернулася до слідчого судді з відповідним клопотанням, вправі постановити ухвалу, зобов'язавши таким чином будь-який орган державної влади, службову особу чи державну устано­ ву, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб, забезпечити додержання прав такої особи.

2.У разі отримання слідчим суддею будь-якої інформації, яка викликає підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, яка тримається під вартою і відносно якої відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, або така особа не звільнена з-під варти після внесення застави, він зобов'язаний постановити ухвалу, зобов'язавши таким чином уповноважену службову особу місця ув'язнення терміново доставити до суду таку особу з метою з'ясування всіх обставин та підстав, що стали причиною позбавлення її свободи.

У такому випадку службова особа чи орган державної влади, під вартою яких перебуває особа, зобов'язані негайно надати слідчому судді судове рішення, яке на­ брало законної сили, а також обгрунтувати законність застосування таких заходів.

3.Якщо ж слідчий суддя вважатиме недостатніми підстави для позбавлення сво­ боди особи і відповідні органи державної влади та інші службові особи не нададуть йому судове рішення, яке набрало законної сили, то слідчий суддя шляхом постанов­ ления ухвали зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу.

4.Якщо слідчий, прокурор звернеться до слідчого судді з клопотанням про засто­ сування до особи, яка знаходиться в місці ув'язнення, запобіжного заходу до того часу, як її буде доставлено до слідчого судді, то слідчий суддя зобов'язаний у найкоротший строк розглянути таке клопотання і прийняти по ньому відповідне законне рішення.

5.Однак навіть за наявності клопотання слідчого, прокурора про застосування до особи, яка перебуває в місці ув'язнення, запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний звільнити таку особу, якщо відповідними органами державної влади чи службовою особою, під вартою яких трималася ця особа, не буде доведено законних підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, у випадку якщо під час тримання особи під вартою не порушено встановлених законом строків та якщо затримана осо­ ба буде доставлена до суду вчасно без зволікання.

6.У випадку якщо під час судового засідання затриманий повідомить слідчому судді про те, що під час його безпосереднього затримання або тримання у відповідній державній установі, яка здійснює тримання під вартою, до нього були застосовані будь-які заходи фізичного впливу, у тому числі насильство чи інше поводження, що принижувало честь і гідність особи, слідчий суддя зобов'язаний прийняти від цієї особи письмову заяву із ґрунтовним поясненням та описом дій, вчинених відносно

511

Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи

неї, а також може самостійно зафіксувати таку заяву. Крім того, слідчий суддя повинен терміново призначити проведення судово-медичного обстеження затриманого з метою фіксації наявних тілесних ушкоджень на його тілі, надати доручення відповідному органу досудового розслідування перевірити інформацію, надану затриманим, та до­ слідити обставини, викладені в заяві вказаної особи. Якщо слідчий суддя вважатиме, що затриманому загрожує небезпека, він уповноважений застосувати до такої особи заходи забезпечення безпеки шляхом постановлення вмотивованої ухвали, яка під­ лягає обов'язковому виконанню органами державної влади, державними установами, які здійснюють тримання під вартою.

7.Незалежно від наявності заяви особи про застосування до неї насильства чи будь-яких інших заходів фізичного впливу, якщо її фізичний стан, зовнішній вигляд або інші обставини дають підстави слідчому судді вважати, що під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі було порушено вимоги законодавства по дотриманню прав людини і громадянина, він уповноважений діяти в такому ж порядку, про який вже наголошувалось у коментарі до ч. 6 даної статті.

8.Якщо прокурором буде надано слідчому судді відповідні документи та доведено, що перераховані дії стосовно перевірки дотримання законності під час затримання осо­ би або тримання її під вартою в органах державної влади чи державних установах вже здійснені або ще тривають, то слідчий суддя має право не вживати таких дій.

9.Якщо затримана особа потребує допомоги захисника або якщо слідчим суддею під час кримінального провадження встановлені обставини, які вимагають участі за­ хисника, то слідчий суддя зобов'язаний забезпечити участь адвоката шляхом поста­ новлення ухвали, якою доручає відповідному органу або установі, уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здій­ снення захисту затриманого та забезпечити його прибуття у зазначені в ухвалі час і місце, а також відкласти будь-яке судове засідання, у якому бере участь така особа, на необхідний для забезпечення особи захисником час.

§2. Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду

Законне затримання

1.Ніхто не може бути затриманий без ухвали слідчого судді, суду, крім випад­ ків, передбачених цим Кодексом.

Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою 37 цьо­ го Кодексу.

2.Кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених у статті 482 цього Кодексу:

1)при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення;

2)безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.

512

Стаття 207

3. Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затримання) і затримав відповідну особу в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті, зобов'язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену служ­ бову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчи­ ненні кримінального правопорушення.

1. Згідно зі ст. З Конституції України недоторканність людини - найвища соціаль­ на цінність, а права та свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У частині 2 ст. 29 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути зааре­ штований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

При вирішенні питання про обмеження свободи особи суди повинні обов'язково керуватися Конституцією України та міжнародно-правовими актами щодо прав і свобод людини, такими як: Загальна декларація з прав людини (1948 р.); Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.); Резолюція Комітету міністрів Ради Європи (65)11 від 09.04.1965 р. «Взяття під варту»; Мінімальні стан­ дартні правила ООН поводження з в'язнями (1955 та 1977 рр.); Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966 р.); Декларація про захист усіх осіб від катувань на інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання (1975 р.); Кодекс поводження посадових осіб по підтриманню правопорядку (1979 р.); Основні принципи застосування сили та вог­ непальної зброї посадовими особами по підтриманню правопорядку (1979 р.); Ре­ комендація Я (80)11 від 27.06.1980 р. «Про взяття під варту до суду»; Принципи медичної етики, які відносяться до ролі працівників охорони здоров'я, особливо лікарів, у захисті в'язнів та затриманих осіб від катувань та інших жорстоких, не­ людських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання (1982 р.); Конвенція ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання (1984 р.); Мінімаль­ ні стандартні правила ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповно­ літніх (1985 р.), - «Пекінські правила»; Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (1987 р.); Звід принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув'язненню в будь-якій формі (1988 р.); Конвенція про права дитини (1989 р.); Мінімальні стандартні правила ООН щодо заходів, не пов'язаних із позбавленням волі (1990 р.), - «Токійські правила»; Керівні засади, що стосуються ролі осіб, які здійснюють судове переслідування (1990 р.); Основні принципи поводження із в'язнями (1990 р.); Правила ООН, що стосуються захисту неповнолітніх, які по­ збавлені волі (1990 р.); Паризька Хартія нової Європи (1990 р.).

Норми КЗПЛ спрямовані на забезпечення свободи особи та її особистої недотор­ канності. У пункті 1 ст. 5 цієї Конвенції зазначено вичерпний перелік підстав, за на­ явності яких є можливість особу позбавити волі. Що стосується процедури затриман­ ня, то зазначений документ передбачає його ймовірність лише за наявності підстав та

513

Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи

процедури, встановленої законом. Зокрема, підп. «с» п. 1 ст. 5 до таких підстав від­ носить: доставления особи до компетентного судового органу за наявності обґрунто­ ваної підозри у вчиненні нею правопорушення; якщо обґрунтовано вважається необ­ хідним запобігти вчиненню особою правопорушення; запобігання втечі особи після вчинення правопорушення.

Затримання є тимчасовим запобіжним заходом, який може бути застосований слідчим, прокурором за ухвалою слідчого судді, суду до громадянина України, іно­ земця та особи без громадянства.

Мета затримання - запобігання протиправним діям та з'ясування причетності за­ триманого до вчиненого кримінального правопорушення. Така мета досягається шляхом захоплення правопорушника, виявлення та закріплення слідів кримінального правопорушення та інших фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, перешкоджання спробам підозрюваного сфальсифікувати докази та уникнути відповідальності за вчинене діяння.

Що стосується особливостей затримання народного депутата України, судді КСУ, професійного судді, а також присяжного і народного засідателя на час здійснення ними правосуддя, кандидата у Президенти України, Уповноваженого ВР України з прав людини, Голови Рахункової палати, його першого заступника, заступника, головного контролера та секретаря Рахункової палати, депутата місцевої ради, адвоката, Гене­ рального прокурора України, його заступника, то це передбачено окремою главою КПК, де також зазначено особливості порядку притягнення до кримінальної відпо­ відальності, затримання й обрання запобіжного заходу стосовно даної категорії осіб.

2. Громадянин України, іноземець та особа без громадянства мають право затри­ мати будь-яку особу (за винятком судді та народного депутата України), яку вони за­ стали при вчиненні кримінального правопорушення або замаху на вчинення кримі­ нального правопорушення, коли особа з прямим умислом вчиняла діяння (дії або бездіяльність), безпосередньо спрямовані на вчинення кримінального правопорушен­ ня, однак не довела дане правопорушення до кінця з причин, що не залежали від її волі, а також безпосередньо після вчинення особою кримінального правопорушення або при безперервному переслідуванні особи, яка підозрюється в його вчиненні.

Зазначене затримання слід відрізняти від процесуального затримання, що здійсню­ ється уповноваженими особами відповідно до ст. 208 КПК. При цьому затримання неуповноваженою службовою особою може здійснюватися як за вчинення криміналь­ ного проступку, так і злочину, на відміну від затримання уповноваженою службовою особою, яке здійснюється винятково за вчинення злочину, за який передбачене покаран­ ня у виді позбавлення волі, або за злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виключно у випадку, якщо підозрюваний не виконав обов'язки, покладені на нього при обранні запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо вне­ сення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.

3. Громадянин України, іноземець та особа без громадянства, які затримали особу, яка вчинила кримінальне правопорушення або замах на вчинення кримінального правопорушення, а також безпосередньо після вчинення нею кримінального право­ порушення або під час безперервного переслідування підозрюваного у вчиненні

514

Стаття 208

кримінального правопорушення, зобов'язані негайно доставити особу, яку вони за­ підозрили у вчиненні кримінального правопорушення, до найближчого правоохорон­ ного органу або терміново повідомити до відповідного правоохоронного органу про затримання такої особи та її місцезнаходження. Після доставлення затриманої особи уповноважена службова особа зобов'язана перевірити законність затримання, вжити заходів щодо фіксування обставин кримінального правопорушення та в подальшому діяти відповідно до ст. 208 КПК.

При затриманні особи неуповноваженою службовою особою час затримання роз­ починається з моменту доставлення до уповноваженої службової особи.

Стаття 208

Затримання уповноваженою службовою особою

1. Уповноважена службова особа має право без ухвали" слідчого судді, суду за­ тримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання

увиді позбавлення волі, лише у випадках:

1)якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

2)якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі по­ терпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою 37 цьо­ го Кодексу.

2.Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затри­ мати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене основне покарання

увиді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів гро­ мадян, виключно у випадку, якщо підозрюваний не виконав обов'язки, покладені на нього при обранні запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.

3.Уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.

4.Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затри­ мання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші проце­ суальні права, передбачені цим Кодексом.

5.Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається про­ токол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазна­ чаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний

515

Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи

перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримай ня підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негай но під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

6. Затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов'язків і пов'язані з цим особистий обшук т огляд його речей застосовуються тільки в присутності офіційних представник! цього органу.

1. Уповноважена службова особа - це працівник органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України та інших правоохоронних органів, який має право здійснити затримання особи.

Зазначена уповноважена службова особа без ухвали слідчого судді, суду має пра­ во затримати особу, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який може бути призна­ чене покарання у вигляді позбавлення волі, у випадках:

-коли особа безпосередньо вчиняє злочин;

-якщо дана особа з прямим умислом вчинила діяння, спрямоване на вчинення злочину, однак не довела його до кінця з причин, що не залежали від її волі;

-коли безпосередньо після вчинення злочину потерпілий або очевидці прямо вказують на особу, яка вчинила даний злочин;

-якщо на тілі чи одязі особи містяться будь-які ознаки, які вказують на те, що дане суспільно небезпечне винне діяння було вчинене саме цією особою;

-якщо сукупність ознак на місці події підтверджують причетність даної особи до вчиненого нею злочину.

Особа, яку підозрюють у вчиненні злочину, відповідно до ч. 1 ст. 208 КПК може бути затримана за наявності однієї з названих у ст. 208 КПК підстав.

Для прийняття рішення про затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кри­ мінального правопорушення, поряд із зазначеними в законі підставами необхідна наявність відповідного мотиву, яким у даному випадку може бути необхідність пере­ шкодити особі сховатись від правоохоронних органів, виключити можливість продов­ ження злочинної діяльності.

Наприклад, будь-які ознаки на тілі чи одязі особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, закон відносить до підстав затримання. З цього ви­ пливає, що такі ознаки підлягають фіксації в протоколі затримання, а їх виявлення, вивчення та закріплення створюють невід'ємний елемент даної процесуальної дії.

Тому з метою забезпечення безпеки оточуючих громадян особа, яка провадить затримання, може проводити огляд одягу затриманого та предметів, які знаходяться при ньому, а також вилучення знайденої холодної та вогнепальної зброї, а також ре­ човин та предметів, заборонених законом в обігу, тощо.

Затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення включає досить широкий комплекс методів пізнання, адже воно містить як елементи безпо­ середнього візуального спостереження, так і елементи огляду та особистого обшуку.

Зприводу особливостей затримання окремої категорії осіб див. коментар до ст. 207 КПК.

516

Стаття 208

2.Працівник органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенці­ арної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України та інших правоохоронних органів на законних підставах має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, яка підозрюєть­ ся у вчиненні злочину, за який передбачене основне покарання у вигляді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, лише у тому випадку, якщо підозрюваний не виконав покладені на нього при обранні запобіжного заходу обов'язки або у встановленому законом порядку не виконав вимоги щодо вне­ сення коштів як застави та не надав документ, який це підтверджує.

3.Працівник органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенці­ арної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України, інших правоохоронних органів, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 та ст. 236 КПК.

Мається на увазі, що зазначені службові особи під час затримання та проведення обшуку особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, зобов'язані запросити не менше двох понятих, тобто осіб, незаінтересованих у результатах кри­ мінального провадження. При цьому обшук підозрюваного здійснюється з обов'язковою участю понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної процесуальної дії.

Проведення обшуку осіб, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального проваджен­ ня, повинен бути здійснений особами тієї ж статі.

4.Працівник органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України, інших правоохоронних органів, слідчий, прокурор, який затримав особу, насамперед зобов'язаний повідомити затриманому підстави такого затримання та відомості про злочин, у вчиненні якого ця особа підозрюється. Крім цього, затриманому необхідно роз'яснити право мати захисника та в разі необхідності право на допомогу лі­ каря. Правом затриманого є також і дача показань з приводу підозри проти нього, адже він у будь-який момент може відмовитися відповідати на запитання і давати пояснення, показання, а також вимагати перевірки обгрунтованості його затримання. Про роз'яснення вказаних прав затриманий зобов'язаний розписатися у протоколі затримання.

5.Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, упов­ новажена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана скласти протокол із зазначенням місця, дати, точного часу проведення затримання, повного переліку процесуальних прав та обов'язків затриманого, підстав його затримання, осіб, які присутні під час проведення даної процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання), інформації про те, що особи, які беруть участь

упроцесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фік­ сації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосову-

517

Глава 18. Запобіжні заходи, затримання особи

ються при проведенні процесуальної дії, умов та порядку їх використання, виявлені та вилучені під час особистого обшуку особи речі і документи, способу ознайомлен­ ня учасників зі змістом протоколу, зауважень і доповнень до письмового протоколу з боку учасників вищевказаної процесуальної дії.

Після складання протоколу про затримання він підписується особою, яка його склала, і затриманим, при цьому копія протоколу негайно вручається під розпис за­ триманому та надсилається прокурору.

Час затримання у протоколі вказується з того моменту, коли особа силою або чере підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

У випадках відмови затриманого підписати протокол затримання про це зазнача­ ється в протоколі. Затриманому надається право дати письмові пояснення щодо при­ чин відмови від підписання, які заносяться до протоколу затримання. Факт відмови затриманого від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень щодо причин такої відмови відповідно до ст. 104 КПК засвідчуються підписом її за­ хисника (законного представника), а у разі його відсутності - понятих.

6. Співробітником кадрового складу розвідувального органу України є працівник СБУ - державного правоохоронного органу спеціального призначення, який забез­ печує державну безпеку України, до компетенції якого віднесено захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науковотехнічного й оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, по­ сягань з боку окремих організацій, груп та осіб, забезпечення охорони державної таємниці, а також попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів про­ ти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо ство­ рюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Що ж стосується заходів щодо затримання та особистого обшуку співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов'язків, огляду його особистих речей, транспорту, жилого чи службового примі­ щення, то ці процесуальні дії допускаються лише у присутності офіційних представ­ ників розвідувального органу.

Стаття 209

Момент затримання

1. Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення на­ казу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в при­ міщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

1. При вчиненні громадянином України, іноземцем або особою без громадянства кримінального правопорушення або замаху на його вчинення, чи під час безперерв­ ного переслідування особи, яка підозрюється в його вчиненні, або у разі якщо безпо-

518