- •Вступ українська культура як соціально-історичне явище
- •Джерела формування української культури
- •Передслов'янська доба
- •Слов'янська доба Світоглядні уявлення слов'ян
- •Розвиток мистецтва у східних слов'ян
- •Контрольні запитання
- •Теми рефератів
- •Література
- •Доба київської русі
- •Християнство як чинник нових культурних процесів
- •Розвиток освіти та наукових знань
- •Розвиток літератури
- •Архітектура та образотворче мистецтво
- •Мистецтво оздоблення книги
- •Художнє ремесло
- •Культура галицько-волинської русі
- •Контрольні запитання
- •Теми рефератів
- •Семінарське заняття Тема: Запровадження християнства у Київській Русі та його вплив на розвиток культури
- •Література
- •Українська культура у XIV – першій половині XVII століття
- •Соціально-політична та культурна ситуація на українських землях
- •Ренесансно-реформаційні ідеї в українській культурі
- •Розвиток освіти і науки
- •Розвиток друкарства
- •Архітектура і мистецтво
- •Література
- •Культура козацтва
- •Контрольні запитання
- •Теми рефератів
- •Література
- •Українська культура у другій половині
- •XVII – XVIII століття
- •Соціально-культурна ситуація на українських землях
- •Освіта і наука
- •Літописання та література
- •Архітектура і мистецтво
- •Музична та театральна культура
- •Контрольні запитання:
- •Теми рефератів
- •Література
- •Українська культура у хіх столітті
- •Доба національно-культурного відродження
- •Освіта і наука
- •Розвиток літератури та початки української журналістики
- •Театральна та музична культура
- •Архітектура та образотворче мистецтво
- •Декоративно-прикладне мистецтво
- •Контрольні запитання
- •Теми рефератів
- •Семінарське заняття
- •Література
- •Культура україни у хх столітті
- •Українізація 20-х років та українська культура
- •30-І роки в долі української культури
- •Першої половини 50-х років
- •Українська культура другої половини 50-80-х років
- •Українська культура 90-х років
- •Основні тенденції сучасного культурного розвитку україни
- •Контрольні запитання
- •Теми рефератів:
- •Література
- •Словничок
- •Література до курсу Тексти
- •Навчальні видання
- •Дослідження
- •Довідкові видання
- •Бібліографічні видання
- •Періодичні видання
Контрольні запитання
Як вплинуло прийняття Брестської унії на розвиток культури в Україні?
У чому полягав реформаційно-гуманістичний характер братського руху?
Хто став першим ректором Острозької школи?
Який внесок у розвиток освіти означеної доби зробили такі діячі, як Гальшка Гулевичівна та Петро Конашевич-Сагайдачний?
Яка книга стала первістком українського книгодрукування?
Як позначилися ренесансні ідеї на розвитку української художньої культури?
У чому полягала сутність релігійної та соціальної позиції Івана Вишенського?
Теми рефератів
Острозька слов'яно-греко-латинська академія та її роль у поширенні просвітницьких ідей в Україні.
Братства та їх роль у піднесенні національної культури наприкінці XVI – на початку XVIІ ст.
Початки книгодрукування в Україні.
Культурно-просвітницька діяльність Петра Могили.
Суспільно-культурні погляди та літературна діяльність Івана Вишенського.
Ренесансні ідеї в українській культурі XVI-XVIІ ст.
Полемічна література у контексті суспільно-культурного розвитку України.
Іконопис у контексті оновлення естетичної системи.
Література
Антонович В. Про козацькі часи на Україні. – К., 1881.
Грицай М.С., Микитась К.Л., Шолом Ф.Я. Давня українська література. – К., 1989.
Ісаевич Я.Д. Братства та їх роль у розвитку української культури XVI-XVІІІ ст. – К., 1996.
Ісаєвич Я.Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. – К.,1983.
Історія українського мистецтва: У 6 т. – К., 1968, т.3.
Жолтовський П. М. Художнє життя на Україні в XVI-XVІІІ ст. – К., 1983. Запаско Я.П. Мистецтво книги на Україні в XVI-XVІІІ ст. XVI-XVІІІ ст. Львів, 1971.
Логвин Г.Н., Міляєва Л.С. Український середньовічний живопис. – К., 1976. Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори. – К., 1996.
Мицько І.З. Острозька слов'яно-греко-латинська академія (1576 – 1636). – К., 1990.
Нічик В.М., Литвинов В.Д., Стратій Я.М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні (XVI-XX ct.). – К., 1990,
Нічик В.М. Петро Могила в Україні. — К., 1997.
Освійчук В. Українське мистецтво другої половини XVI – першої половини XVІІ ст.: Гуманістичні та визвольні ідеї. – К., 1985.
Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (Х – поч. XX ст.). –К., 1991.
Сас П.М. Феодальные города Украины в конце XV – 60-х годах XVI в. – К., 1989.
Семчишин М. Тисяча років української культури. – К., 1993.
Українські гуманісти епохи Відродження: Антологія. – Ч. 1,2. – К., 1995. Філософія Відродження на Україні. – К., 1990.
Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія. – К., 1991.
Українська культура у другій половині
XVII – XVIII століття
Соціально-культурна ситуація на українських землях.
Освіта і наука.
Літописання і література.
Архітектура і мистецтво.
Музична і театральна культура.
Соціально-культурна ситуація на українських землях
Друга половина XVII-XVIII ст. були насичені політичними подіями. У 1648 р. у політичному житті України з'явилася людина, якій судилося відіграти епохальну роль в історії України. Це був Богдан (Зиновій) Михайлович Хмельницький. Почувалося наближення бурі, якої ще Річ Посполита не знала. Перемоги повстанських військ під Корсунем і Жовтими Водами, Пилявцями сколихнули населення України. Щоб усунути небезпеку, яка загрожувала з Польщі, Хмельницький іде на переговори з російським царем і у 1654 р. укладає з ним Переяславський договір, за яким Україна зберігала всю свою внутрішню автономію і всі права самостійної держави зі своєю армією, адміністрацією і зовнішніми дипломатичними зв'язками. З початку Хмельниччини і до кінця XVIІ ст. правобережна Україна жила серед безперервних воєн і спустошень. Наприкінці 70-х років майже все населення Київщини і східного Поділля переселилося або на Волинь, або до Молдови. Тоді ж заселяється Слобожанщина. Своїм побутом слобожанці не відрізнялися від жителів лівобережної Гетьманщини. Центром Слобідської України став Харків.
Хоч історія українського народу другої половини XVIІ ст. сповнена боротьбою проти національного і соціального поневолення, загальний культурний рівень України був досить високий.
У першій половині XVIII ст. Лівобережна і Слобідська Україна зберігала адміністративний устрій — поділ на полки і сотні. Продовжувало існувати козацьке військо, діяли судова система, міське управління. Але розглядаючи Україну як звичайну провінцію Російської держави, царський уряд не припиняв наступ на її автономні права. Друга половина XVIІІ ст. позначена тим, що царський уряд продовжував політику, спрямовану на подальше обмеження, а потім і ліквідацію всіх органів і закладів Української держави, яка існувала ще за часів Богдана Хмельницького. Була вирішена і доля Запорізької Січі. У травні 1775 р. царські полки взяли фортечні мури козацької твердині, а у середині 1775 р. з'явився царський маніфест про ліквідацію Запорізької Січі.
Цілком зрозуміло, що справді легендарна боротьба повсталих народних мас опиняється в центрі уваги багатьох відомих і невідомих прозаїків, поетів, драматургів, художників, музикантів, істориків. На певному етапі кожен по-своєму намагався осмислити події, факти, діяльність видатних ватажків і всього народу та дати їм власне тлумачення. Нові політичні та соціально-економічні умови накладають певний відбиток на всі сфери духовного життя українського народу.
У другій половині XVIІ ст. продовжує розвиватися система літературних жанрів, що склалася в попередній період. Триває розробка теоретико-літературних проблем; у Києво-Могилянській колегії читаються курси поетики й риторики, стаючи помітним імпульсом у художніх шуканнях східнослов'янських книжників цього періоду.
Поетика, риторика та всі інші галузі науки і культури в XVIІ ст. розвивалися в Україні під значним впливом ідей Відродження, які різними шляхами і, насамперед, через Польщу проникали до нас. Та найпліднішими в європейській (зокрема, українській) культурі XVIІ ст. були тенденції, пов'язані з утвердженням у мистецтві різних народів стилю, названого згодом «бароко».
Принципово важливим є питання про те, чим було бароко: одним із напрямів літератури та мистецтва XIІ ст. чи цілою культурно-історичною епохою? Більшість дослідників вважають, що бароко необхідно розглядати як нову епоху європейської культури, що прийшла після кризи Відродження. Зі своїм приходом бароко охопило всі сфери духовного життя суспільства: літературу, мистецтво, живопис, музику, архітектуру, прикладне мистецтво, філософію і навіть церковні проповіді. Його формування і розвиток були пов'язані з розвитком наукової думки, її успіхами й відкриттями. Набагато ширше і глибше, ніж ренесансний напрям, бароко захопило народну культуру, відчутно проявилося у прикладному мистецтві, вступило в активну взаємодію з фольклором. По суті цей напрям являв собою суму загальних закономірностей, рис, принципів, типологічних відповідностей, які проявилися у розвитку філософії, історіографії, літератури, мистецтва цієї доби. Звичайно, у різних сферах духовної культури вони набували специфічних особливостей прояву, але виникали на загальному соціально-історичному ґрунті.
Бароко виникло у Західній Європі, але набуває поширення не тільки у католицьких, а й у протестантських і православних країнах. Бароко цікаве тим, що воно було першим загальноєвропейським художнім напрямом. Саме бароко стало тим стилем, який охопив як латинську Європу, так і майже всі країни православно-слов'янського кола – Україну, Росію, Білорусію, Сербію, Румунію, Молдавію і набув у кожній з них значного розвитку.
Виникнення нового напряму було пов'язане з кризою Відродження і в окремих своїх аспектах він залишався вираженням Відродження. Але, передусім, бароко намагалося дати відповідь на складні проблеми, які висувалися новою епохою, і саме у цьому його основний зміст.
Динамізм мистецтва бароко зумовлювався його схильністю до метафорично-алегоричного осмислення дійсності, до контрастів і антитез. Популярними формами художнього дослідження прихованих зв'язків різних явищ довколишнього світу стають емблеми й концепти. В системі жанрів чільне місце посідають різні види драматургічного письменства. Відбувається своєрідна театралізація мистецтва, що викликає посилення емоційності викладу й декоративності форми. Посилюється взаємодія української культури з польською, за посередництвом якої відбувається засвоєння художнього досвіду інших європейських літератур (італійської, іспанської, німецької тощо).
Українському бароко були властиві різні ідейно-політичні та формально-стильові тенденції: «високе бароко», або офіційне, феодально-аристократичне (так зване сарматське бароко); «середнє бароко» і «низове», або «народне бароко», що розвивалося в тісній взаємодії з фольклором. На ґрунті «низового бароко» виникли жартівливо-пародійні різдвяні і великодні вірші, вертепна драма, шкільні інтермедії, а у XVIII ст. – бурлеск і травестія, гумористичні віршовані оповідання і соціальна сатира.