51. Відкрита економіка: основні показники. Державне та міждержавне регулювання світогосподарських зв’язків. Україна в світовому господарстві.

Відкритою економікою можна називати національний господарський комплекс, який бере участь у системі міжнародного поділу праці та опосередковує в ході міжнародної кооперації вагому частину сукупного продукту. Відкрита економіка- це економіка, яка є антиподом автакратії (економіки, зорієнтованої у своєму розвитку лише на власні можливості), тобто економікою, що має зовнішній сектор. Внутрішньою властивістю відкритої економіки є цілісність національної економіки, її функціонування як єдиного економічного комплексу, інтегрованого завдяки наявності зовнішнього сектора у світовий ринок і світове господарство.

Найважливішими умовами відкритості економіки є:

1) сприятливий інвестиційний клімат, який заохочує іноземних інвесторів до роботи на внутрішньому ринку країни;

2) сприятливе тарифне і нетарифне державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності;

3) доступність внутрішнього ринку для іноземної робочої сили, систем технологій, інформації та управлінського досвіду.

Кожна з названих умов дає характеристику рамкових умов функціонування провідних ринків країни- ринків капіталу, товарів та послуг, ринків праці, технологій та інформації. У своїй сукупності вони визначають кількісно-якісні параметри економіки відкритого типу.

До якісних параметрів належать:

- відсутність державної монополії зовнішньої торгівлі при збереженні інструментів державного регулювання;

- активна участь у міжнародному поділі праці на основі принципів порівняльних переваг;

- використання форм підприємництва із залученням іноземного капіталу;

- організація зон вільного підприємництва.

Відсутність державної монополії зовнішньої торгівлі означає, що суб’єктом світового ринку може бути будь-який економічний суб’єкт, що має певні конкурентні переваги для виходу на міжнародні ринки або є носієм попиту на іноземні товари. За умов лібералізації зовнішньоторговельних відносин економічні суб’єкти не потребують спеціального дозволу держави на вихід на міжнародні ринки. Держава відкриває економічним суб’єктам вихід на світовий ринок, залишаючи за собою право регулювати експортно-імпортні поставки, впливати на їх обсяги, якість на ціну[14.8].

Участь у міжнародному поділі праці на основі принципів порівняльних переваг можлива за умови відсутності державної монополії зовнішньої торгівлі. Якщо економічний суб’єкт функціонує як господарська одиниця, то вихід на міжнародні ринки має для нього сенс, якщо він може реалізувати на цих ринках свій економічний інтерес. Реалізація економічного інтересу обумовлена наявністю в економічного суб’єкта порівняльних переваг.Теоретично, чим більше порівняльних переваг мають економічні суб’єкти, тим відкритішою може бути економіка.

Регулювання світогосподарських зв'язків являє собою рівневу систему цілеспрямованої дії суб'єктів регулювання на основі певних принципів з використанням деяких інструментів регулювання та інституційно-правових структур

Завдяки тісному взаємозв'язку зазначених елементів таку систему регулювання іноді називають механізмом, маючи на увазі внутрішню будову як сукупність взаємопов'язаних і взаємозалежних елементів, які, передаючи рух від одного елемента до іншого, працюють на досягнення певної мети. Для позначення такої системи використовують також синоніми: механізм регулювання міжнародних економічних відносин, механізм функціонування зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, на кожному рівні регулювання є суб'єкти, які використовують певні принципи, інструменти та інститути для досягнення поставленої мети. Зазначені елементи потребують конкретизації.

Існують різні підходи до визначення рівнів системи регулювання світогосподарських зв'язків. Наприклад, виокремлюють варіанти таких рівнів: 1) національний і міжнародний рівні; 2) фірмовий, національний, міжнародний і наднаціональний; 3) корпоративний, національний, міждержавний, наднаціональний і глобальний.

На макроекономічному (національному) рівні регулювання відбувається через встановлення основним його суб'єктом - державою, правил гри, які б відповідали національним інтересам та були адекватні режиму міжнародної економічної діяльності. Характер і напрями регулюючого впливу держави на ЗЕД визначаються багатьма факторами, зокрема, рівнем розвитку та масштабами національного господарського комплексу, ступенем його інтеграції до світового господарства тощо. На наднаціональному рівні регулювання ЗЕД здійснюється за допомогою спільних заходів країн, які є учасниками інтеграційних угруповань, зокрема, є членами міжнародних організацій. Зовнішньоекономічна політика держави - важлива складова зовнішньої політики держави і являє собою систему принципів і методів, що визначають діяльність органів державної влади та державного управління, спрямованих на забезпечення національних економічних інтересів у сфері розвитку та взаємодії національних економік у цілому і національних суб'єктів міжнародного бізнесу зокрема.Міжнародні економічні організації займаються координацією економічних процесів, узгодженням певних інструментів регулювання, цілей національних економічних політик з метою регулюючого впливу на світові господарські зв'язки, тому даний рівень включає широкий спектр принципів, правил, міжнародних договорів та угод, що розробляються міжнародними організаціями.