- •Розділ 1. Основні поняття і термінологія
- •1.1. Логопсихологія як галузь спеціальної психології
- •1.2. Закономірності нормального психічного розвитку і патології
- •1.3. Сутність феномену порушеного розвитку
- •1.4. Структура ушкодженого розвитку
- •Розділ 2. Загальні питання логопсихології
- •2.1. Предмет, мета і завдання логопсихології
- •2.2. З історії розвитку логопсихології
- •2.3. Концептуальні основи логопсихології
- •2.4. Основні принципи логопсихології
- •2.5. Зв'язок логопсихології з іншими науками
- •Розділ 3. Історія вивчення і сучасний стан проблеми порушень мовленнєвого розвитку у дітей
- •3.1. З історії питання
- •3.2. Систематика порушень мовленнєвого розвитку
- •3.3. Основні форми і види мовленнєвих порушень
- •3.4.1. Клініко-педагогічна класифікація порушень мовлення
- •3.4.2. Психолого-педагогічна класифікація порушень мовлення
- •Розділ 4. Особливості пізнавальної діяльності дітей з порушенням мовлення
- •4.1. Відчуття і сприймання
- •4.2. Пам'ять
- •4.3. Мислення
- •4.4. Особливості розвитку мовлення і мислення у дітей з вадами мовлення
- •Розділ 5. Особистість і діяльність дитини з вадами мовлення
- •5.1. Увага
- •5.2. Вольова дія
- •5.3. Особистість дошкільника з порушенням мовлення
- •5.4. Ігрова діяльність дошкільника з порушенням мовлення
- •5.5. Навчальна діяльність і особистість молодшого школяра з порушенням мовлення
- •Розділ 6. Психологічне вивчення дітей з порушеннями мовлення
- •6.1. Організація та структура психологічного вивчення дітей з мовленнєвою патологією
- •6.2. Методи психолого-педагогічної діагностики, що використовуються в логопсихології
- •Розділ 7. Особливості психологічної допомоги дітям із порушенням мовлення
- •7.1. Роль несприятливих соціально-біологічних факторів у психічному розвитку дитини
- •7.2. Визначення психологічної корекції
- •7.3. Історія розвитку психологічної допомоги дітям із порушеннями в розвитку
- •7.4. Основні принципи психологічної корекції
- •7.5.1. Психологічне консультування
- •7.5.2. Психологічний супровід
- •7.6. Основні напрями психологічної допомоги дітям із проблемами у розвитку
7.5.1. Психологічне консультування
Одним із основних елементів у системі психологічної допомоги дітям з порушеннями у розвитку є психологічне консультування.
Консультування (від лат. consultatio — порада) — це порада фахівця з будь-якого питання. Психологічне консультування — один із видів професійної діяльності, спрямованої на надання людині психологічної допомоги.
Психологічне консультування є одним із засобів психологічної допомоги клієнтові, який має рекомендоване направлення. Психологічне консультування — це складний динамічний процес, зміст якого залежить від суб'єкта консультування, поставленої мети, теоретичної бази, яку психолог використовує у роботі.
Як зазначає І.І. Мамайчук (2001), психологічне консультування — система, що складається з таких основних блоків: гностичний; конструктивний; організаційний; оцінювальний.
Ці блоки взаємопов'язані і відображають динаміку консультативного процесу.
Завдання гностичного блоку консультування дітей і підлітків з порушеннями у розвитку багатогранні та залежать від проблем, що виникли у тих, хто консультується. Невід'ємною складовою цього блоку в процесі консультування є психологічне діагностування дітей, тому в процесі консультування психолог може запропонувати дитині деякі психологічні методики. Психологічне діагностування дітей підчас консультування здійснюється у таких напрямах:
1) аналіз ступеня обґрунтованості скарг батьків на поведінку і розвиток дитини. Вирішення цього діагностичного завдання визначає діагностику ставлення батьків до дитини і характер подальшої роботи з батьками;
2) оцінювання стану психічного розвитку дитини, виявлення і класифікація дефекту розвитку, його сутності у разі, якщо скарги батьків повністю або частково обґрунтовані;
3) формулювання на основі вирішення перших двох завдань наступної діагностичної цілі (щодо особистісних характеристик батьків, їх взаємостосунків із дитиною, відносин у родині загалом, відносин дитини за межами сім'ї), а також визначення напрямів консультативної роботи з батьками і психокорекційної роботи з дитиною.
Основне завдання конструктивного блоку психологічного консультування полягає в проектуванні консультативного процесу, відбиранні засобів і методів консультування з урахуванням інтелектуального та психічного потенціалу дитини.
Головною метою організаційного блоку є послідовна реалізація складеної на попередньому етапі програми щодо розв'язання виявлених проблем. Важлива умова для реалізації завдань — позитивно налаштовані на процес консультування батьки, діти й власне психолог.
Процес консультування завершується оцінювальним блоком, коли психолог надає батькам відповідну інформацію про дитину. Він висловлює свою думку про дитину, відповідає на запитання батьків, консультує їх про різні аспекти проблем, які обговорюються. Мета цього блоку полягає в узагальненні досягнутих результатів під час консультування й обговорення разом із батьками наступних планів роботи з дитиною.
Представлена модель відображає динаміку консультативного процесу, але реальне консультування значно загальніше і не завжди відповідає такому алгоритму.