- •Розділ 1. Основні поняття і термінологія
- •1.1. Логопсихологія як галузь спеціальної психології
- •1.2. Закономірності нормального психічного розвитку і патології
- •1.3. Сутність феномену порушеного розвитку
- •1.4. Структура ушкодженого розвитку
- •Розділ 2. Загальні питання логопсихології
- •2.1. Предмет, мета і завдання логопсихології
- •2.2. З історії розвитку логопсихології
- •2.3. Концептуальні основи логопсихології
- •2.4. Основні принципи логопсихології
- •2.5. Зв'язок логопсихології з іншими науками
- •Розділ 3. Історія вивчення і сучасний стан проблеми порушень мовленнєвого розвитку у дітей
- •3.1. З історії питання
- •3.2. Систематика порушень мовленнєвого розвитку
- •3.3. Основні форми і види мовленнєвих порушень
- •3.4.1. Клініко-педагогічна класифікація порушень мовлення
- •3.4.2. Психолого-педагогічна класифікація порушень мовлення
- •Розділ 4. Особливості пізнавальної діяльності дітей з порушенням мовлення
- •4.1. Відчуття і сприймання
- •4.2. Пам'ять
- •4.3. Мислення
- •4.4. Особливості розвитку мовлення і мислення у дітей з вадами мовлення
- •Розділ 5. Особистість і діяльність дитини з вадами мовлення
- •5.1. Увага
- •5.2. Вольова дія
- •5.3. Особистість дошкільника з порушенням мовлення
- •5.4. Ігрова діяльність дошкільника з порушенням мовлення
- •5.5. Навчальна діяльність і особистість молодшого школяра з порушенням мовлення
- •Розділ 6. Психологічне вивчення дітей з порушеннями мовлення
- •6.1. Організація та структура психологічного вивчення дітей з мовленнєвою патологією
- •6.2. Методи психолого-педагогічної діагностики, що використовуються в логопсихології
- •Розділ 7. Особливості психологічної допомоги дітям із порушенням мовлення
- •7.1. Роль несприятливих соціально-біологічних факторів у психічному розвитку дитини
- •7.2. Визначення психологічної корекції
- •7.3. Історія розвитку психологічної допомоги дітям із порушеннями в розвитку
- •7.4. Основні принципи психологічної корекції
- •7.5.1. Психологічне консультування
- •7.5.2. Психологічний супровід
- •7.6. Основні напрями психологічної допомоги дітям із проблемами у розвитку
Розділ 7. Особливості психологічної допомоги дітям із порушенням мовлення
7.1. Роль несприятливих соціально-біологічних факторів у психічному розвитку дитини
Психічний розвиток дитини детермінований двома основними факторами: внутрішніми (біологічними) і зовнішніми (соціальними). До перших належать людська анатомо-морфологічна будова (задатки), збереженість і розвиненість органів відображення: аналізаторів кори великих півкуль головного мозку (вищої нервової системи). Різні структури мозку дозрівають нерівномірно. У зв'язку з цим готовність до виконання властивих їм функцій з'являється в різні вікові періоди.
Зовнішні, або суспільні, фактори — суспільне середовище, в якому живе дитина, екологічна ситуація, сімейні стосунки, культурне середовище, рівень життя, включення в навчальну й виховну програми, особливості навчання та виховання, способи передачі суспільного досвіду. Контакти, взаємодія, їх повноцінність, широта й багатство, спосіб використання речей, усвідомлення й призначення, способи суспільної поведінки — це суспільні умови розвитку. Несприятливими суспільними умовами є явища госпіталізації, депривації (дитячі будинки), ізоляції, гіпер- і гіпоопіки, педагогічної занедбаності, які згубні навіть для дітей з первинно збереженими потенційними можливостями; брак або неадекватна форма корекційної допомоги дітям із вадами психофізичного розвитку, що гальмує, спотворює їх розвиток. Про значення сприятливих соціальних умов розвитку дітей з вадами свідчать успіхи раннього корекційного втручання у розвиток: вторинні дефекти можуть не виникати, вдається компенсувати, подолати, усунути недоліки, запобігти їх виникненню, зменшити негативні вияви.
Роль соціальних факторів для дітей з вадами в розвитку є визначальною. Дитина оволодіває соціальним досвідом за допомогою дорослого, у процесі навчання, спілкування з оточенням. Кожен етап розвитку дитини має свою специфіку, на кожному з них її розвиток становить об'єкт соціальних впливів. Предмет, з яким взаємодіє дитина, соціальний за функціями і походженням, а людина, з котрою дитина спілкується, є носієм певних способів використання речей і певних смислів людської діяльності. Специфічні впливи на дитину на кожному етапі визначаються її віковими можливостями.
Для успішної адаптації та нормального психофізіологічного розвитку потрібне гармонійне поєднання внутрішніх, тобто біологічних, і зовнішніх, тобто соціальних, факторів, пов'язаних із соціальною ситуацією розвитку, в якій формуються вимоги до дитини. Порушення балансу біологічних і соціальних факторів в онтогенезі спричинює різні порушення психічного розвитку дитини. Взаємодія між структурно-морфологічним дозріванням мозку і соціальним впливом у процесі формування психіки є двоаспектною. Хронологічне дозрівання мозку — це необхідна передумова розвитку психічних функцій. Водночас активний вплив різних соціальних факторів на дитину визначає спосіб формування у неї психічних функцій і стимулює дозрівання відповідних структур мозку.
Отже, варто враховувати, що процес психічного розвитку дитини має спиратися на гармонійну відповідність між нейрофізіологічними можливостями дитини і вимогами, що ставить перед нею суспільство.