6. Земельне законодавство: загальна характеристика.

Зем. законодавство – заг. х-ка – це скупність НПА, які регул. сусп.. відносини, пов’язані з використ. і охор. землі. Зем. законод. скл.: 1. КУ - 13 КУ – земля та ін.. прир. ресурси є об. п-ва власн. Укр. народу. Гарантує п-во кожного на користав. зем. ресурс. , п-во приват. власн. 2. ЗК - 25. 10. 2001р., вступив в дію 1.01. 2002. – містить 10 розділ., 212 ст. 3. ЗУ – «Про оренду землі», «Про плату за землю», «Про охор. земель», «Про порядок виділення в натурі ЗД власникам зем. часток (паїв)», «Про землеустрій», 4. Укази ПУ «Про порядок паювання зем. переданих в колективну власн. с/г п-ствам і організац.», «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору», Про визначення хожу проведення зем. реформи в Укр. 5.Наказ Держкомзему – Тимчасовий прядок ведення держ. реєстру земель. 6. Постанова Пленуму ВСУ – «Про поряжок застосування судом зем. законод. при розгляді цив. справ.», «Про експерт. грошову оцінку з/д». Завданням зем. законодавства є регулюв. земел. відносин з метою забезпеч. права на землю громадян, юр.ос., територ. громад та держ., раціонального викорис. та охор. земель.

7. Співвідношення земельного права з іншими галузями права.

Співвідношення ЗП з ін.. галузями п-ва – ЗП як складова част. сист. п-ва тісно пов’язана з ін.. галузями п-ва. 1. ЗП і Крнституц. п-во – норми конс. п-ва закріплюють підвалини сусп.. та держ. устрою, встанов. найважливіші засади ЗП. Ст.. 13 КУ – земля та ін.. прир. ресурси є об. п-ва власн. Укр. Народу – основа для ЗП. 2. ЗП і АП - виявляється у визначенні повноважень ОМС в регул. зем. відносин, структура і повноваж. ВР, ВР АРК, обл.. і район.рад та ОВВ щодо упр. землями. + застос. імперат. методів у регул. певних відносин. 3. ЗП і ЦП – виявляється в тісному переплетенні землі і майнов. відносин, зумовлюють зв'язок п-ва на ЗД з п-м на насадження, буд., посіви, що перебув. На ЗД; у сервітутних п-вах; у суд. захисті зем. п-в. 4. ЗП і ЕП – зумовлюється станом землі як об. НПС, який ф-онує у скл. екосистеми і перебуває в еколог. взаємовідносинах з усім довкіллям.

8. Система земельного права.

Система ЗП – вкл.. в себе правов. н-ми( матер., процес), що об’єднуються в інститути. Прав. інститути в свою чергу групуються на заг. і особлив. част. Заг. част. вкл.. такі інститути: п-ва власн., п-ва землекористування, п-ва забезпечення зем. реформи, прав. регул. плати за землю, правов. забезпеч. упр. в галузі використання, відтворення та охор. зем., прав. охор. зем., юр. відповід. Особлив. част. – вкл.. прав. інститути, що закріпл. Правов. режим окремих категорій зем.( землі с/г призначення;б) землі житлової та громадської забудови;в) землі природно-заповідного та ін. природоох. призначення;г) землі оздоровчого призначення;). С-ма ЗП як галузі п-ва, не співпадає із с-мою науки і навч. дисципліни, оскільки у них ще виділ. спец. частину.

9. Принципи земельного права.

Принципи ЗП – зем. законод. х-ться наявністю спец. принципів, які закріпені в ЗК. Принципи – це основоположна норма, або норма найбільш заг., основоположного х-ру. Земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територ. базису, прир. ресурсу і осн. засобу в-ва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юр. ос., територ. громад та держ; в) невтручання держ. в здійснення громад., юр. ос. та територіал. громадами своїх прав щодо володіння, користув. і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використ. та охор. земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.