34. Поняття, види земельних спорів та порядок їх вирішення.

Зем. спори - це особл. вид правовідноc. щодо розв'яз. розбіжностей, пов'язаних з поруш. права власн. та права корист., тобто права волод., корист. та/або розпорядж. наданою зем. діл., а також відводом або вилученням землі, що виник. між власн. землі та землекористувачами, ін. особами, ОМС та держ. орг., що здійсн. управл. зем. ресурсами. Відпов. до вимоги щодо предмета зем. спору виокремл. 3 групи зем. спорів: 1.-між громад., яким на праві власності чи корист. належать зем. діл. щодо визначення меж між ними; 2-спори про додерж. громад. правил добросусідства; 3- це територ. зем. спори між публічно-прав. утвореннями. Зем. спори вирішуються судами, ОМС та ОВВ з питань зем. ресурсів. Виключно судом вирішуються зем. спори з приводу володіння, корист. і розпор. зем. діл., що переб. у власності громадян і ю.о., а також спори щодо розмеж. територій сіл, селищ, міст, районів та областей. ОМС виріш. зем. спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що переб. у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. ОВВ з питань зем. ресурсів вирішують зем. спори щодо меж зем. ділянок за межами насел. пунктів, розташ. обмеж. у використ. земель та зем. сервітутів. Зем. спори розгляд. ОВВ з питань зем. ресурсів та ОМС на підставі заяви однієї із сторін у місячний термін з дня подання заяви. Зем. спори розгляд. за участю зацікавл. сторін, які повинні бути завчасно повід. про час і місце розгл. спору. У разі відсутн. однієї із сторін при першому виріш. питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відклад. розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. Відсутн. однієї із сторін без поважних причин при повтор. розгляді зем. спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення. У ріш. ОМС або ОВВ з питань зем. ресурсів визнач. порядок його виконання. Рішень. передається сторонам у 5-денний термін з часу його прийн.

35. Поняття та завдання охорони земель.

Охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського признач., захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського признач., забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного признач.. Завданнями охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель. Охорона земель включає: а) обґрунтув. і забезпеч. досягнення раціонального землекорист.; б) захист с/г угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб; в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів; г) збереження природних водно-болотних угідь; ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів; д) консервацію деградованих і малопродуктивних с/г угідь.