Мал.1.2. Вогнегасник хімічний пінний вхп-10

1 - ручка; 2 - пускова ручка; 3 - шток; 4 - пружина; 5 – клапан; 6 - корпус; 7 - поліетиленовий стакан

Кислотну частину заряду розчиняють у воді при температурі 80…100 °С так, щоб обсяг розчину складав 450мл і після охолодження заливають у поліетиленовий стакан 7, вставлений у горловину корпуса.

При роботі з вогнегасником ВХП-10 (див. мал. 1.2) необхідно: взяти за ручку і піднести вогнегасник до осередку пожежі; підняти ручку 2 (повернути по годинниковій стрілці), у результаті чого клапан 5 разом із штоком 3 підніметься нагору, пружина 4 стиснеться; одною рукою взятися за ручку 1, перекинути вогнегасник вверх дном, струснути, верхню частину укласти на передпліччя другої руки, направити струмінь на осередок загоряння.

З огляду на наявність у зарядах сірчаної кислоти, необхідно виявляти максимум обережності як при зарядці, так і при роботі з вогнегасником.

Вогнегасники типу ВХП володіють рядом недоліків: вузький температурний діапазон роботи; залежність параметрів (час викиду заряду, дальність струменю) від температури навколишнього середовища; можливість ушкодження об'єкта гасіння; невисока вогнегасна спроможність; необхідність посиленого антикорозійного покриття корпуса.

Корпуси нових вогнегасників випробовують гідравлічним тиском 2 МПа (20 кгс/см²). Через 1 рік після початку експлуатації іспитам піддають 25 % вогнегасників від отриманої партії, через два роки - 50 %, через три роки - 100%. Кількість заряду характеризується кратністю одержуваної піни. Для визначення кратності піни в скляний циліндр поміщають 0,01 обсягу розчину кислотної частини заряду (4,5 мл), а потім, дотримуючи запобіжних заходів, доливають 0,01 обсягу розчину лужної частини заряду (88мл). Змішувані розчини повинні мати температуру 20±2°С. Обсяг хімічної піни,щоутвориться, V_побчисляють з точністю до 5 мл. Кратність отриманої піни визначають по формулі

(1.1)

Вогнегасник ВХП-10 використовують на стаціонарних об'єктах, транспорті, сільськогосподарських машинах і агрегатах при температурах 5…45 °С.

Вогнегасники повітряно-пінні

Вогнегасники повітряно-пінні знайшли широке застосування в усіх областях народного господарства. Вогнегасники випускаються як закачного типу, так і з балончиком для робочого газу. Балончик, як правило, розташовують усередині корпуса вогнегасника. Вогнегасники ВПП випускають трьох типів: переносні (ручні) (ВПП-5, ВПП-10) (мал.1.3); возимі (ВПП-100) і стаціонарні (ВППУ-250).

В якості вогнегасного складу у вітчизняних ВПП застосовують 6%-ний розчин піноутворювача ПО-1, а в зарубіжних країнах - водний розчин змочувача «легка вода».

Піноутворювач ПО-1, застосовуваний у вітчизняних вогнегасниках, являє собою темно-коричневу рідину, що складається з чотирьох речовин: гасового контакту Петрова (нафтові сульфокислоти) КПК-1 або КПК-2 (84 ± 3 %); кісткового клею (4,5 ± 1 %); синтетичні етилові спирти або концентрованого етиленгликоля 95 %; технічного їдкого натру (сода каустична) - для нейтралізації контакту.

Вогнегасна (спроможність) ефективність вогнегасників ВПП в 2,5 рази вище, чим в ВХП, а також вище при однаковій ємкості зарубіжних зразків.