іст. вчень шпори / 87. Психологічна теорія права Л.Петражицького

87. Психологічна теорія права Л.Петражицького.

Лев Петражицький (1867-1931) - найвідоміший представ­ник психологічної теорії права.

Опублікував праці: "Нариси філософії права" (1900 р.), "Про мотиви людських вчинків" (19,04 р.), "Теорія права і держави в зв'язку з теорією моральності" (1909 р.), "Вступ до вивчення права і моралі. Основи соціальної психології" (1912 р.) тощо, в яких обґрунтовував такі ідеї:

- право є особливою формою (різновидом) психічних пере­живань окремого індивіда. Воно існує не в суспільстві, а лише в психіці людини;

• імпульсом, який штовхає людину на певні дії (або утримує від них), є емоції, що можуть бути правовими (якщо в результаті душевного переживання в людини виникає відчуття необхідності вчинити якусь дію, оскільки цього від неї хтось вимагає: боржник відчуває себе зобов'язаним повернути борг, кредитор вважає, що йому мусять повернути заборговану суму) і спонукається людина до таких дій щодо інших не на основі обов'язку - благо­дійності, милостині тощо);

• право існує, позаяк люди переживають його як право. Коли явище не переживається як право, то його немає;

-у державі відбувається диференціація права:

на офіційне (підля­гає застосуванню та підтримці з боку представників державної влади) й неофіційне (позбавлене державної підтримки);

інтуїтивне (почуття справедливості, усвідомлення свого обов'язку) та позитив­не (результат переживань, проекції переживань представників влади);

звичаєве (що, не будучи встановленим законом, фактично вико­нується, воноохоплює: право звичаїв предків,традицій, старовини та право сучасних звичаїв);

право судової практики (у психіці людей теж набуває значення нормативного факту);

міжнародне право; "книжкове право" (Звід законів Юстиніана, збірники звичає­вого права, священні книги);

право юридичної експертизи; право юридичних приказок і прислів'їв та ін.;

- реформи законодавства необхідно проводити, спираючись на наукові знання, для чого потрібно створити особливу науку - політику права (прикладну дисципліну, покликану поєднувати знання про право із суспільними ідеалами й очищувати психіку людей від антисоціальних схильностей і спрямовувати їхню поведінку в бік загального блага;

- держава має слугувати праву, забезпечувати його реалізацію;

- право в майбутньому має зжити себе та поступитися місцем нормам моральної поведінки.