іст. вчень шпори / 91. Г. Шершеневич

91.Вчення про державу і право Г.Шершеневича

Г. Ф. Шершеневич (1863–1912) –видатний представник юридичного позитивізму в Росії. Шершеневич вважав, що держава − єдине джерело права, а право − творіння держави і його функція.

Право в об’єктивному значенні, за Шершеневичем, є «а) норма, b) яка визначає ставлення людини до людини, с) загрозою в разі її порушення стражданням, d) заподіюваним органами держави». Отже, «держава передує праву історично і логічно», «держава є явище первинне, право − вторинне».

Відмінність між правом і мораллю вчений вбачав у формальних ознаках − у тих санкціях, що ними підтримуються їх норми. Право забезпечено організованими примусовими юридичними санкціями; моральність − неорганізованими соціальними санкціями

.Поняття держави. Виникнення держави Шершеневич трактував соціологічно, ніяк не пов’язуючи цей процес з правом.

Елементами держави, на думку вченого, є:

1) населення як політичне об’єднання;

2) територія − простір дії державної влади;

3) державна влада, яка робить свої веління чинником, що визначає поведінку підлеглих.

Інстинкт самозбереження, страх за своє благополуччя і довіра до органів держави з боку підданих становлять індивідуально-психологічну основу державної влади

. Такий висновок виводить російського правознавця за межі етатичного праворозуміння, адже він визнає не лише сам факт встановлення закону державою, а здатність влади переконувати в цьому населення. Фактично у Шершеневича йдеться про необхідність політичної легітимації влади і правової легітимації закону.

Норми права, вважав Шершеневич, — це вимоги держави: «Будь-яка правова норма — наказ». Держава, як джерело права, не може бути сама обумовлена правом. Учений критично оцінював ідею зв’язаності держави нею ж самою створеним правом. Державна влада опинялася, таким чином, над правом, а не під правом.

Правила, що визначають лад і діяль-ність самої державної влади (конституція), не можуть мати для неї правового характеру, адже «писана Конституція є фіксування суспільного погляду на взаємини елементів державної влади».

Тому переважаючою формою (джерелом) права Шершеневич називав закон − «норму права, яка йде безпосередньо від державної влади у заздалегідь установленому порядку»

. Таким чином, ознаками закону є:

1) загальне правило, розраховане на необмежену кількість випадків (норма права);

2) похідність від державної влади;

3) вираження у встановленому заздалегідь порядку.