іст. вчень шпори / 9. Буддизм
.docx9 Політ. Ідеї у вченні Буддизму
Ідеї Буддизму:
1.Ідеї сильного правителя що круте колесо праведної могутності.
2.Нове розуміння варнового устрою. Для духовного вдосконалення варни не важливі.
3.Засудження правителів, що порушують старі звичаї.
4.Індивідуальний шлях спасіння у монастирях.
У VI ст. до Р. X. невдоволення індійських мас брахманізмом який захищав кастовий лад, набуло форми релігійно-етичного вчення буддизму (із санскриту "просвітлений" - у буддизмі істота, що нібито досягла найвищої святості; Буддою називають також напівлегендарного засновника буддизму Сіддхартху Гаутаму).
Приваблюючи своїх прибічників демократичною тезою про духовну рівність людей, буддизм став релігією мільйонів. У правовій сфері відомий буддійський канон "Дхаммападе" містив вимогу обмеженням ролі та масштабів покарань.
Саме буддизм справив значний уплив на формування світських раціоналістичних уявлень про державу та право, на розвиток політико-правової думки взагалі. Поступово ідеї буддизму почали впливати на державну політику й законодавство. За правління Ашоки (268-232 рр. до Р. X.), котрий об’єднав Індію, буддизм-став державною релігією.
На відміну від традиційно-теологічного брахманістського тлумачення дхарми, буддизм трактував її як керуючу світом природну закономірність, природний закон («Вічний Закон»)
. Він обмежує роль і масштаби покарання, підкреслює неприпустимість застосування покарання безвинно, заперечує насилля, стверджує: шлях законності, «срединний шлях» — шлях справедливості, істини, добра, ненасилля, самообмеження.
Буддизм — не форма ідейного анархізму (безвладдя). Політичною складовою вчення Будди є створення справедливого суспільства і держави без повстань і революцій лише шляхом удосконалення кожної людини, прагнення добра собі, іншим, суспільству.