ІЕ та ЕД / ІЕ та ЕД (шпори) / Особливості рабовласницької системи Стародавнього Сходу

Особливості рабовласницької системи Стародавнього Сходу.

Система Стародавнього Сходу – це тип господарювання рабовласницького ладу, що відноситься до традиційної економічної системи.

Традиційна економічна система – це система, в якої економічні відносини сформовані та функціонують за традиціями (історичні умови, кліматичні, релігійні, ментальні).

Рабовласницька система господарювання буває двох типів – Східне Рабство і Античне Рабство.

Спільними рисами цих двох є зв-язок робочої сили з засобами виробництва, які пов’язані згідно традиції примусовим, а не економічним методом, тобто майже 95% утвореного багатства привласнюють рабовласники, тому тут низький тимул до росту продуктивності праці.

Особливими рисами Східного Рабства, або «азіатського» типу господарювання, є:

основна продуктивна сила держави – вільні селяни-общинники, ремісники;

патріархальне (природне) зростання чисельності рабів (ухиляння від податків, боргове рабство);

централізована система управління економікою;

державна власність на землю;

політична деспотія, або інша назва – „східна” деспотія – повне безправ’я підданих перед царем – саме тому такий тип суспільства називається суспільством східного чи “азійського” рабства.

У 1 тис. до н.е. країни Стародавнього Сходу внаслідок внутрішніх (деспотія) та зовнішніх (війни, що гальмували торгівлю) чинників занепадають.