2. Державне регулювання як один із головних чинників впливу зовнішнього середовища

Серед усіх факторів зовнішнього середовища найважливішим є державне регулювання, тому що без втручання держави, без державного регулювання підприємство ніколи не зможе зробити виробництво економічно безпечним, гарантувати реалізацію соціально-економічних прав людини, вирівняти структурні та регіональні диспропорції тощо. Роль держави сьогодні в умовах ринку недосконалої конкуренції значно посилюється і стає об'єктивною потребою.

Держава виконує свої економічні функції, застосовуючи різноманітні форми і засоби впливу на економіку. Серед основних форм державного регулювання ринкової економіки виокремлюють форми правового, економічного та адміністративного регулювання. Правові регулятори захищають систему ринкового підприємництва, визначають права й обов'язки підприємств та інших суб'єктів ринкової економічної системи. До форм економічного регулювання належать фінансова, грошово-кредитна, цінова, структурна та соціальна форми регулювання.

Сучасна ринкова економіка багато в чому є саморегульованою системою, тому найдоцільнішими є економічні методи державного впливу, але це не означає, що в ринковій економіці не мають права на існування адміністративні методи регулювання економікою.

Економічне регулювання пов'язане з впливом держави на економічні потреби та інтереси ринкових суб'єктів, тобто полягає в застосуванні економічних регуляторів, а адміністративне регулювання здійснюється вольовими, командними методами, застосовуючи неекономічні методи впливу, тобто державний контроль над монопольними ринками, державний контроль над небажаними ефектами системи вільного підприємництва, забезпечення мінімально допустимого рівня добробуту і соціального захисту населення, захист національного ринку, реалізація цільових програм економічного, соціального і науково-технічного розвитку тощо.

Основними принципами державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності є:

1. захист державою законних інтересів учасників зовнішньоторговельної діяльності, а також законних інтересів українських виробників і споживачів товарів та послуг;

2. рівність і недискримінація учасників зовнішньоторговельної діяльності; обґрунтованість і об'єктивність застосування заходів державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності;

3. виключення невиправданого втручання держави або його органів у зовнішньоторговельну діяльність і нанесення збитку учасникам зовнішньоторговельної діяльності та економіці України; забезпечення оборони країни і безпеки держави;

4. єдність системи державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності; єдність застосування методів державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності на всій території України.

Державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності здійснюється також за допомогою двох методів:

• Тарифний метод включає в себе митно-тарифне регулювання.

• Нетарифний метод передбачає:

1. нетарифне регулювання;

2. заборону й обмеження зовнішньої торгівлі послугами й інтелектуальною власністю;

3. заходи економічного й адміністративного характеру, які сприяють розвитку зовнішньоторговельної діяльності.

Середовище організації — це сукупність певних обставин і факторів як усередині організації, так і навколо неї, що впливають на прийняття рішень. Організація перебуває під постійним тиском окремих ланок зовнішнього та внутрішнього середовища.[12].

Закони і державні установи — це правові та нормативні акти вищого органу законодавчої та виконавчої влади або їх спеціальні органи, які здійснюють нагляд за дотриманням державних вимог підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами.[14,с.245].

Зовнішнє середовище організації — це сукупність елементів, які не входять до складу організації, але справляють на неї певний вплив (рис. 1.2).