3.Г. Буття як відправний пункт філософствування

Згодом філософія дійшла висновку, що найбільш загальною категорією (поняттям) є Буття; що саме з роз’яснення змісту та особливостей Буття і слід розпочинати філософію. Першим категорію Буття запровадив у філософське мислення грецький філософ Парменід, а від нього і його школа елеатів в 5-му столітті до нашої ери. Парменід говорив, що Буття забезпечує Всесвіту єдність. Буття - скрізь; все знаходиться в Бутті, як у всеохоплюючій кулі. Буття - вічне, нерухоме, однорідне. “Все наповнено Буттям, а тому все безперервне”.

Платон, заперечуючи гілікійцям, матеріалістам та елеатам, висунув вчення про те, що першоосновою всього реального світу є світ ідей (світ ідеального), якому протистоїть світ відчуттів (матерії, світ неістинного). Арістотель заперечує поділ світу на істинний (ідеальний) та неістинний (відчуттєвий), визнає вчення Парменіда про Буття, але намагається просунутися дальше і побачити за цим Буттям ентелехію - віддалену мету, рух до кінцевої мети – або “Форму форм”. В період Середньовіччя схоласти за філософське тлумачення «Формі форм» безпідставно приписували Аристотелю вчення про “Першорушія Бога”.

Богослови і філософи Середньовіччя розвинули вчення про Буття, що поділяється на буття духовне (чисте буття) і буття матеріальне. Перше оголошувалося приналежністю Бога та ангелів. Матеріальне ж - оголошувалося буттям не-істиним, міоничним початком ( від грецького слова “мі он” - не існуюче, не-суще). Про буття (природу буття) Бога, ангелів, чортів написано гори богословських томів. В системі розгляду категорії Буття богослови викладали і до цього часу викладають докази існування Бога (доказательства бытия бога). За словами сучасного (публікація - в 1995 році) англійського профессора Oппи, зараз існує 7 видів онтологічного доведення буття та існування Бога.

4.Онтологія як наука про Буття.

Розвиток і диференціація світоглядно-філософських знань створили можливість і спричинили формування окремої філософської науки про Буття, що одержала назву онтології. Термін “Онтологія було запропоновано професором логіки марбурзького університету Рудольфом Гокленієм (1547-1628)[1][1]. Проте справжнім автором і творцем першого курсу під назвою “Онтологія” був професор філософії Берлінського університету Християн Вольф (1679-1754).

До Вольфа всі проблеми Онтології викладалися в курсі Першої філософії, яка тоді ще називалася Метафізикою. Вольф чітко відокремив Онтологію, як науку про Буття, від Гносеології, як науку про пізнання. Пізніше Християн Вольф написав повний курс філософії, що на століття заполонив всі університети Європи під назвою Лейбніце-Вольфіанської філософії. В системі Вольфа філософія поділялася на чотири розділи: Онтологія, Раціональна теологія, Космологія та Раціональна психологія.

Християн Вольф вперше звів докупи і систематизував категорії Онтології. Він оголосив Онтологія наукою про найбільш загальні властивості всього того, що існую само по собі безвідносно до наших знань про нього[2][2], тобто - не залежно від того, знаємо ми про це чи не знаємо.)

Кант виступив проти будь-якої Онтології, оскільки для людини у світі достовірно існує лише феномен, тобто лише те, що існує в її свідомості. А існуюче поза свідомістю є ноуменом, що ні в якій мірі не доступно людській свідомості.

Заперечував Онтологію Вольфа також Гегель, оскільки на його думку Буття і свідомість тотожні (Тождество бытия и сознания): Буття існує в свідомості ( в ідеї, в дусі), а свідомість (ідея, дух) адекватно реалізується в Бутті. До того ж Гегель, “на запах (на дух) не сприймав” Вольфа з його Метафізикою, якій рішуче протиставляв свою Діалектику. Протягом усіх своїх праць Гегель то відкрито вороже, то приховано постійно воює з усіма параметрами та змістом вольфіанської філософії... Але, не дивлячись на все це, Гегель все ж таки розпочинає викладати свою систему філософії саме з категорії Буття. Перший розділ його філософської системи, як вже зазначалося в належному місті, так і називається: “Буття” (Бытие, Dasein).

Марксизм, сліпо наслідуючи Гегелю, теж висміює і заперечує Онтологію, як ... буржуазну та антинаукову філософію. В марксистський підручниках проблеми Онтології розпорошені між проблемами матеріалізму та ідеалізму, діалектики та метафізики, природознавства та соціології.

За змістом проблеми Онтології - це одвічні і постійні проблеми філософського знання та світогляду. Вони і зараз знаходяться в центрі уваги сучасної філософії та філософських дискусій. Так, проблеми Буття є вихідною в філософії екзистенціалізму. Сама назва цієї філософії походить від близького до категорії Буття слова: Existencia - існування, перебування. Проблемі Буття присвятили свої головні твори такі видатні філософи 20 століття, як М.Хейдеггер (“Буття і час”), Н.Гартман (“Основи Онтології” та “Новий шлях Онтології”), Г.Губер (“Буття і Абсолют”), Ле Сен (Вступ до Онтології Лавелля”), Е.Гуссерль (“Трансцендентальна Онтологія”). На ці теми пишуть такі філософи як Сартр, Ясперс, Тейяр де Шарден та багато і багато інших. Взагалі, в історії філософії важко знайти філософа, який зумів би обійти проблеми Онтології.

5 Буття - категорія і реальність, зміст та функції.

5.а. Буття - філософська категорія

“Буття” - це не якась конкретна річ чи явище. Дати йому логічне визначення (через рід і видову ознаку) неможливо, бо у Буття немає родового поняття, - немає такого поняття, в яке входило б Буття поруч з однорідними йому частинами (складовими). Буття не можна також визначити через перерахування його суттєвих частин, - бо воно немає ніяких ознак, у нього відсутні будь-які частини. Буття не доступне відчуттєвому спостереженню, воно доступно лише розуму і таким чином являється наслідком процесу абстрактного мислення. Буття - це філософська категорія найвищого рівня.

5.б. Логічні характеристики Буття

З точки зору логіки “Буття” є поняттям найбільш широкого і високого узагальнення. Воно охоплює собою все те, що ПЕРЕБУВАЄ: речі, факти і явища. Саме слово “Буття” походить від слова “Бути” (Перебувати), що в логічно побудованому реченні (S є P) виконує функції зв’язки (є) між підметом (Р) та присудком (S). [ S є Р: Іван є (перебуває) чоловік; Рожа є (перебуває) червона.] З логіки відомо, що чим ширше за об’ємом (обхватом) поняття, тим воно бідніше за змістом. А оскільки Буття за обсягом безмірне (нескінченно велике), бо поширюється на речі, явища та факти всього Всесвіту, то згідно логічного закону про обернений зв’язок між обсягом та змістом поняття, то його зміст дорівнює нулю, у нього практично немає ніякого власного змісту, другими словами - у ньому немає нічого змістовного. Отже, Буття - це те, що належить всьому, а йому не належить нічого. Другими словами можна сказати, що Буття є у всьому, а в Бутті немає нічого.

Поруч з зазначеним категорія Буття виконує в філософії ще й функцію першопочатку. Буття є те, що передує (предшествует) всьому, а йому не передує нічого. Перед Буттям, над ним немає нічого, а саме Буття стоїть перед всім і наді всім.

Відправляючись від Буття, ми можемо раціонально доказово і логічно послідовно осягнути (постичь, понять) всю дійсність, зобразити її в логічно несуперечливій системі. На нашу думку, у філософії це завдання до певної міри успішно розв’язав Гегель. Стосовно нашого часу, зрозуміло, потрібен новий Гегель і нова філософська система.