Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Філософія.rtf
Скачиваний:
7
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
523.71 Кб
Скачать

11. Схема “Руху” категорій (“Руху” Буття)

в філософській системі Гегеля

Онтологія - філософське вчення про Буття

Онтологія - філософське вчення про Буття

План семинарского занятия по теме:

«Онтология. Материализм и идеализм»

(4 часа)

Категория "Бытие" в системе философской мысли.

Категория «Бытие» в истории философской мысли.

Онтология как философская наука о бытии.

Бытие и Ничто.

Составные бытия: Материя и Дух.

Материализм. Идеализм. Онтологический дуализм и плюрализм.

К семинарскому занятию студенты должны прочитать и законспектировать из Философской Энциклопедии (Философского Словаря) категории:

Теорема Геделя. Буття і Ніщо. Онтологія. Матерія і Дух. Простір, Час, Рух. Матеріалізм, ідеалізм. Дуалізм. Субстанція. Субстрат. Сутність. Бог, боги. Теософія. Віртуальна реальність.

Литература:

Конспект аудиторної лекції «Онтология на сайте – http://www.sotref.com

Хрестоматии: «Мир философии», том 1.

«Онтология» в Философской энциклопедии.

Учебники по курсу философии для вузов, рекомендованные

Министерством науки и образования Украины.

На кафедре философии и в библиотеке ИПСА имеются в электронной записи:

Дулуман Є.К. Онтологія. Лекція з курсу по філософії.

Дулуман Є.К. Філософська пропедевтика.

Суворова А.Н. Бытие и сущность.

Рубанов С.Н. Бытие как смысл существования.

БСЭ. Онтология.

ВикиЗнание. Онтология.

Чанышев А.Н. Трактат о небытии.

Фуко Мишель. Слова и вещи.

Тиллих. Бытие и вопрос о Боге.

Чанышев А.Н. Трактат о Небытии.

[1][1] В історію науки Гокленій увійшов як дослідник соритів (скорочених силогізмів), в яких пропускається велика посилка.

[2][2] Марксизм подібну думку виражає словами: “Що існує незалежно від свідомості”.

[3][3] Грецькі філософи називали речовину - “гілікі”, звідсіль і походить назва “Гілікійці”.

[4][4] Про місце слова в духовному житті ми говоритимемо в розділі про Гносеологію.

[5][5] Дивись розділ „Смисложиттєві ідеали” теми „Філософська пропедевтика”.

//////////////////////////////////////////

ДУЛУМАН Є.К.

ТЕМА.

ОНТОЛОГІЯ.

План розділу:

1. Проблеми доказовості та завершеності в системі філософії:

а. Філософські системи та філософські теми (проблеми);

б. Теорема Геделя;

в. З чого розпочинати філософію?

г. Буття як відправний пункт філософствування.

2. Онтологія як наука про Буття.

3. Буття - категорія і реальність, зміст та функції.

а. Буття - філософська категорія.

б. Логічні характеристики Буття.

4. “Абсурдність” Буття.

5. Буття і ніщо.

6. “Рух” категорій від Буття до реальної дійсності.

7. Складові Буття: Матерія і Дух.

а. Логічне місце Матерії та Духу в Бутті;

б. Матерія як філософська категорія;

в. Дух як філософська категорія.

6. Матеріалізм та ідеалізм:

а. Матеріалізм і матеріалісти;

б. Ідеалізм та ідеалісти;

в. Онтологічний дуалізм.

Категорії:

Теорема Геделя. Буття і Ніщо. Онтологія. Матерія і Дух. Простір, Час, Рух. Матеріалізм, ідеалізм. Дуалізм.

1.Проблеми доказовості та завершеності в системі філософії.

9.1.а Ми вже знаємо, що філософія, окрім всього іншого, є також теоретичним видом світогляду. В ній на теоретичному рівні досліджуються та утримуються абсолютно всі проблеми і зміст світогляду. Творцями філософського світогляду виступають філософи.

Кожний окремий філософ, як правило, розробляє не усі параметри світогляд, а ту чи іншу його сторону. Лише одиниці з них намагалися висвітлити майже всі сторони світогляду. (Платон, Арістотель, Альберт Великий.) і лише одиниці з них - викласти свою філософію у вигляді цілісної і завершеної системи (Фома Аквінський, Декарт, Спіноза, Християн Вольф, Гегель, марксизм, неотомізм). Але з часом виявлялося, що системи останніх не були ні цілісними, ні завершеними, ні безперечними. Кожній з них притаманні ті чи інші вади, в тому числі вади внутрішнього і теоретичного порядку.

В чому ж причина такого стану філософських систем? Відкладемо в сторону наукові знання, зміст і рівень яких докорінним чином змінився в часу створення кожної конкретної філософської системи. Зміст і рівень знань - це щось зовнішнє для філософської системи, а порочність філософської системи здебільшого криється в ній самій. Одна з цих причин можне бути роз’яснена теоремою Геделя.

9.1.б. Видатний австрійський математик і логік 20 століття Курт Гедель (1906 - ?) переконливо довів, що не може бути такої раціонально-теоретичної системи, яка була б одночасно і несуперечливою сама з собою за своїми складовими елементами і в той же час доказовою у всіх своїх частинах. (Теорема Геделя.)Таким чином будь-яка теоретична система (гіпотеза, концепція, теорія, теорема, вчення тощо) утримує в собі такі положення, що їх сприймається без доведення, або істинність яких може бути доведена лише в іншій, “більш високій” теоретичній системі - в метасистемі. (При строгому застосуванні теореми Геделя може виявитися, що й сама теорема Геделя є незавершеною, “частково нераціональною сама в собі”.) В сучасних умовах метасистемою всіх наук виступає філософія, що дає раціонально-теоретичне обґрунтування всім вихідним, основоположним і недоведеним в науці положенням. Так, жодна наука не може обійтися без користування такими поняттями, як Кількість, Якість, Матерія, Закон, Форма, Зміст, Число, Міра, Простір, Час, Факт тощо, але теоретичний зміст цих понять і доказ міри їх достовірності з’ясовується лише філософським чином, в філософії. Це становище зумовлено тим, що Філософія є тією раціонально-теоретичною системою, вище якої не може бути ніяких раціонально-теоретичних систем. Для кожної конкретної науки в галузі філософських знань сформовані і функціонують зараз такі науки, як Метабіологія, Метаматематика, Метакібернетика, Метакосмологія тощо.

9.1.в. Хоча теорема Геделя була раціонально-теоретично сформована і доведена лише в 20 століття, філософія ще з її перших кроків історичного існування постійно намагалася знайти раціонально-теоретичні основі самої себе в собі самій. І це теж закономірно, бо філософія, будучи найвищою формою раціонально-теоретичної система, немає нічого вищого над собою. Правда, філософами, що займалися частковими проблемами або окремими темами світоглядних знань, ця проблема гостро не ставилася. Проте її ніяк не могли уникнути ті, хто намагався дати повну систему філософського світогляду. Більшість з них вважали, що вимог теореми Геделя можна уникнути, якщо, перш за все, почати філософію з найбільш значущого, основоположного, початкового, зазначивши яке, можна безперешкодно розвивати світоглядні проблеми до їх повної вичерпаності.

Ми вже знаємо, що Декарт дійшов висновку - розпочинати філософію слід з безсумнівного: “Cogito ergo sum” (Думаю, отже існую); Кант - з дослідження здібностей суджень; Платон - з позасвітових ідей; Августин і Фома Аквінський - з Бога і так далі. Проте значна частина філософів для початку свого філософствування шукали таке всезагальне поняття (категорію), на яке можна було б покласти увесь світ (все світобачення), а відправляючись від нього, цього всезагального, шляхом раціонально-логічного мислення, підтвердженого доказовими знаннями, дійти до всіх різноманітних елементів світогляду та перевірити міру їх вірогідності. Такий підхід в історії філософської думки був найбільш поширеним і, на нашу думку, найбільш плідним. Сама історія філософської думки розпочалася саме з пошуків загальної першооснови Всесвіту та всіх його складових.

До такої Першооснови філософи йшли двома логічними шляхами. По-перше,шукали те, з чого все розпочинається. В грецькій міфології ним оголошувався хаос, в релігійному світогляді - Бог чи боги, у Спінози - субстанція з модусами мислення та простору... По-друге, зазначеною першоосновою оголошувалося те, що є у всіх без винятку предметах. Таку першооснову виявляли або шляхом спостереження (що знаходилося у всіх предметах) або шляхом логічного абстрагування: Микола - чоловік - люди - тварини - живе - матеріальне - все існуюче. Найвище логічне узагальнення і приймалося філософами за першооснову.

Перший грецькі філософи, гілікійці (грецьке слово “гілікі” означає “речовина”) основу і першопочаток світу вбачали в “стихіях” (речовинах) природи: у воді (Фалес), у повітрі (Анаксимен) у вогні (Геракліт), у невидимому елементі апейрон (Анаксимандр), чи в декількох одноразово елементах (Емпедокл, китайська філософія), чи в ефірі.

9.1.г. Згодом філософія дійшла висновку, що найбільш загальною категорією (поняттям) є Буття; що саме з роз’яснення змісту та особливостей Буття і слід розпочинати філософію. Першим категорію Буття запровадив у філософське мислення грецький філософ Парменід, а від нього і його школа елеатів в 5-му столітті до нашої ери. Парменід говорив, що Буття забезпечує Всесвіту єдність. Буття - скрізь; все знаходиться в Бутті, як у всеохоплюючій кулі. Буття - вічне, нерухоме, однорідне. “Все наповнено Буттям, а тому все безперервне”.

Платон, заперечуючи гілікійцям, матеріалістам та елеатам, висунув вчення про те, що першоосновою всього реального світу є світ ідей (світ ідеального), якому протистоїть світ відчуттів (матерії, світ неістинного). Арістотель заперечує поділ світу на істинний (ідеальний) та неістинний (відчуттєвий), визнає вчення Парменіда про Буття, але намагається просунутися дальше і побачити за цим Буттям ентелехію - віддалену мету, рух до кінцевої мети; “Форму форм”. В період Середньовіччя схоласти безпідставно приписували Арістотелю вчення про “Першорушія-Бога”, якого філософ начебто і вважав першоосновою і чинником всього існуючого, тою самою “Формою форм”.

Богослови і філософи Середньовіччя розвинули вчення про Буття, що поділяється на буття духовне (чисте буття) і буття матеріальне. Перше оголошувалося приналежністю Бога та ангелів. Матеріальне ж - оголошувалося буттям не-істиним, міонічним початком ( від грецького слова “мі он” - не існуюче, не-суще). Про буття (природу буття) Бога, ангелів, чортів написано гори богословських томів. В системі розгляду категорії Буття богослови викладали і до цього часу викладають докази існування Бога (доказательства бытия бога).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]