Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Статевий розвиток 1.doc
Скачиваний:
48
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
174.08 Кб
Скачать

2. Статева ідентифікація дитини в парапубертатному періоді

Формування статевої ідентичності починається в дитя­чому віці і суттєво впливає на сексуальний розвиток.

Статева ідентичність індивідуальне, особистісне відчуття себе чоловіком чи жінкою, своєї належності до певної статі.

Фактори, які впливають на процес статевої ідентифіка­ції, по-різному витлумачують представники теорій научін-ня, пізнання в процесі розвитку, взаємодії біологічних і со­ціальних факторів.

1. Теорія научіння. Згідно з нею, усвідомлення статевої належності формується у процесі наслідування моделей індивідуальної поведінки і під впливом навколишнього середовища. У ранньому віці дитина спостерігає і намагається наслідувати поведінку батьків, звикає відтворювати поведінку представника своєї статі, оскільки таке наслідування схвалюється. Відомо, що батьки по-різному ставляться до хлопчиків і дівчаток, бо по-різному уявляють їх у майбутньому. Цей процес (диференційована соціалізація) обумовлює формування статеворольової поведінки.

2. Теорія пізнання в процесі розвитку. Статева ідентичність, за цією теорією, формується паралельно з інтелекту­альним розвитком дитини. Дуже маленькі діти мають обмежене уявлення про стать, яке відповідає їх спрощеному погляду на світ. Наприклад, 3-річна дитина вірить, що в телевізорі сидить справжній дядько, а чоловіку для того, щоб перетворитися на жінку, достатньо надіти перуку чи сукню. Спитавши 3-річну дівчинку, ким вона хоче стати, коли виросте, можна отримати відповідь: «Батьком». Лише у 5—6 років, переконавшись у постійності своєї статевої належності, діти починають стійко ідентифікувати себе з істотами своєї статі. Спостерігаючи за дорослими, вони роблять висновки, що чоловікам і жінкам властиві різні типи поведінки. Теорія пізнання в процесі розвитку передбачає, що дитина імітує поведінку дорослих не зара­ди винагороди, а задля відчуття себе істотою певної статі.

3. Теорія взаємодії біологічних і соціальних факторів, її прихильники виходять з того, що на розвиток ідентичності в дитячому і підлітковому віці впливають біологічне програмування в пренатальному (лат. ргае - перед і nаtus - народження) періоді, психічні особливості, норми поведінки. Попри те, вважається, що біологічного програмування пренатального розвитку, дії генетичних сил недостатньо, щоб подолати вплив виховання і набуті в постнатальному (лат. post - після і natus - народження) періоді навички. У віці від 1 до 5 років дитина переживає перший етап ста­тевої ідентифікації - формування статевої самосвідомо­сті, усвідомлення власної статевої належності. Цей процес відбувається під впливом мікросоціального середовища, значною мірою він детермінований статевою диференці­ацією мозку в пренатальному періоді. У парапубертатному періоді дитина починає усвідомлювати власну статеву на­лежність і статеву належність людей, які її оточують, набу­ває впевненості в її незворотності, після чого спроби зміни­ти її статеву самосвідомість є малоуспішними. У завершаль­ній фазі цього етапу при визначенні дитиною статі людей рівнозначно беруться до уваги всі ознаки статевої належно­сті (зовнішній вигляд, одяг, будова тіла, статеві органи).

Психологічні аспекти сексуальності дитини у парапубертатному періоді

Дитяча сексуальність є одним із найменш досліджених у психології сексуальності питань. Адже дані стосовно сек­суальної поведінки дітей, отримані від дорослих респон­дентів, є неточними та недостовірними (дорослі можуть погано пам'ятати свої відчуття і почуття в дитинстві, приховувати певні спогади, щоб виглядати «нормально»). Опитування дітей щодо їх сексуальних відчуттів і поведін­ки неможливі з багатьох міркувань. Тому дослідникам, які зосереджені на питаннях дитячої сексуальності, дово­диться покладатися на здогадки, умоглядні висновки, дані культурологічних досліджень аборигенів, які вважають нормальними сексуальні ігри дітей.

До появи праць 3. Фройда побутувала думка, що сек­суальність у дітей відсутня. Деякі дослідники, визнаючи її існування, не розголошували інформації про неї, вважаючи її гріховною та небезпечною. Суперечливість у поглядах не подолана і дотепер. Багато батьків відчуває дискомфорт при будь-яких проявах сексуального інтересу в дитини, бо тлу­мачать їх як ненормальні або не знають, як себе поводити, зважаючи на власні сексуальні проблеми та упередження.