3.3. Сексуальні стосунки між дітьми однієї родини

Сексуальна поведінка в дитячому віці часто досліджу­ється в сексуальних контактах між дітьми однієї родини. Теоретично таку поведінку можна назвати інцестом, хоч так характеризувати ігри 6-річного хлопчика із 5-річною сестричкою не цілком виправдано. Адже не завжди легко встановити, коли ці контакти можна розглядати як спосіб пізнання власного тіла, а коли — як явище, що вимагає втручання батьків.

За результатами досліджень, 17% із 526 опитаних сту­дентів коледжів відчували у віці до 13 років сексуальний інтерес до братів та/чи сестер. Середній вік, у якому були такі контакти, становив 8 років, і лише у 18% випадків про це знали батьки. Негативного впливу сексуального досвіду в передпідлітковому віці дітей однієї родини на формування сексуальності в зрілому віці не було виявлено, навіть якщо то були генітальні контакти, а не просто роз­дивляння статевих органів. Лише у 2% випадків при цьо­му застосовували силу, в 6% — погрози.

Як свідчать інші дослідження, 13% опитаних студен­тів коледжів, за їх словами, в дитинстві мали сексуальні контакти з братом чи сестрою. Приблизно в 75% випадків вони були гетеросексуальними. Сексуальні контакти від­бувалися не лише між маленькими дітьми (в 73% випадків в них брали участь діти, хоча б одному з яких було більше 8 років). Найпоширеніша форма сексуальної активності — роздивляння, торкання зовнішніх геніталій. Лише в 4% випадків було зареєстровано статеві зносини. Третина та­ких випадків були одиничними, 27% — тривали щонай­менше рік; у 25% використовувався примус (найчастіше стосовно дівчаток). Різниця у віці між дітьми однієї роди­ни становила 5 років і більше.

Результати досліджень переконують у необхідності пе­реглянути уявлення про сексуальні контакти серед дітей однієї родини як про невинну гру. Ситуація, в якій старша дитина (на 4 роки і більше) до молодших братів чи сестер застосовує силу, пов'язана із цілеспрямованим примусом, що не може не викликати занепокоєння. Попри те, батьки повинні добре обміркувати свої дії щодо вирішення такої ситуації. Одиничний випадок обмацування 11-річною дів­чинкою геніталій її 7-річного братика без його заперечень — не одне і те саме, що сексуальні контакти з примусу дітей однієї родини. Однак тривога і жах батьків при виявленні такої ситуації можуть спричинити ще більшу шкоду.

Нерідко особи, які мали в дитинстві сексуальний кон­такт із родичами, потребують допомоги психолога. Адже примус до статевих контактів дітей однієї родини може мати негативні психологічні наслідки для жертви у більш зрілому віці, в т. ч. проблеми в сексуальній сфері. Тому батьки мають подбати про унеможливлення чи хоча б мінімізацію таких подій. Зокрема, не варто разом купа­ти дітей, якщо різниця у віці між ними більше двох років. Бажано також, щоб діти різного віку спали в окремих кім­натах.

В.-Х. Мастерс і В. Джонсон стверджують, що одиничні випадки сексуальної активності дітей однієї родини не потрібно вважати відхиленням, якщо вони не пов'язані з агресивною поведінкою чи примусом. Батьки не повинні проявляти надмірну стурбованість чи карати дітей за це. Такі ситуації слід сприймати спокійно та використовувати як привід для статевого виховання в доступній для дітей формі. Такий підхід результативніший, ніж сцени і погро­зи. Він є однією з передумов розвитку дитини у здоровій психосексуальній атмосфері.