1.1. Психосексуальний розвиток дитини за 3. Фройдом

За концепцією психосексуального розвитку 3. Фройда, парапубертатному періоду відповідають оральна, анальна та фалічна стадії (табл. 1).

Таблиця 1

Психосексуальний розвиток дитини за 3. Фройдом

Вікові періоди розвитку сексуальності	Стадія	Вік	Зона зосередження лібідо	Завдання і досвід, що відповідають періоду
Парапубертатний	Оральна	0—1,5 років	Рот (смоктання, кусання, жування)	Відвикання від грудей чи пляшечки; відділення себе від материнського тіла
	Анальна	1,5—3 роки	Анус (утри­мування та виштовху­вання фекалій)	Привчання до туалету (самоконтроль)
	Фалічна	3—6 років	Статеві органи (мастурбація)	Вирішення едіпового комплексу та комплексу Електри шляхом ідентифікації себе з дорослим тієї статі, що є зразком для наслідування
Передпубертатний	Латент­ний період	6—12 років	Відсутня (сексуальне затишшя)	Розширення сексуальних контактів
Пубертат­ний, статевої зрілості, ін­волюційний	Генітальна	Від 12 років до смерті	Статеві органи (гетеросексуальні статеві контакти)	Встановлення інтимних стосунків, закоханість; трудова діяльність

Оральна стадія (0—18 місяців) психосексуального ро­звитку дитини. На цій стадії основним джерелом інтересу і задоволення є рот.

Немовлята харчуються завдяки смоктанню мате­ринських грудей чи пляшечки, і ці смоктальні рухи при­носять їм задоволення. Рот стає головним зосередженням їхньої активності та інтересу (головною ерогенною зоною).

Першими об'єктами-джерелами отримання насолоди ста­ють материнські груди або пляшечка. Смоктання і ковтан­ня, за 3. Фройдом, є прототипами кожного акту сексуаль­ного задоволення в майбутньому. У цей період у немовля­ти створюються установки залежності (незалежності, довіри та опори) стосовно інших людей.

Із часом материнські груди втрачають значення сексу­ального об'єкта і заміщуються частинами власного тіла. Дитина починає смоктати свій палець, язик, щоб зменши­ти напругу, спричинену нестачею постійного материнсько­го піклування.

Оральна стадія завершується з припиненням годуван­ня грудьми, через що немовля відчуває певні труднощі, адже його позбавляють задоволення. Чим більші ці труд­нощі (чим сильніша концентрація лібідо на оральній ста­дії), тим важче дитина долатиме конфлікти на подальших стадіях психосексуального розвитку.

У дитини, яка отримувала надмірну чи недостатню стимуляцію на оральній стадії, формується орально-пасивний тип особистості. Представники його є веселими, оп­тимістичними, очікують «материнського» ставлення до себе, постійно шукають схвалення, за яке готові віддати будь-яку ціну. їхня психологічна адаптація полягає в до­вірливості, пасивності, незрілості, надмірній залежності.

У другій половині першого року життя починається друга фаза оральної стадії — орально-агресивна, або орально-садистична, фаза. У немовляти з'являються зуби, зав­дяки чому кусання, жування стають важливими засобами вираження стану фрустрації, викликаної відсутністю ма­тері чи відкладенням задоволення. Фіксація на орально-садистичній фазі проявляється в дорослих у таких рисах особистості, як схильність до суперечок, песимізм, сарка­стичні «покусування», цинічне ставлення до світу. Такі люди намагаються експлуатувати інших, домінувати над ними з метою задоволення власних потреб.

Анальна стадія психосексуального розвитку (1,5-З роки). Дитина, яка досягла цієї стадії, починає контро­лювати свій кишечник. Зоною зосередження її лібідо є анус, а задоволення фокусується на утриманні чи виштов­хуванні фекалій.

Поступово дитина привчається посилювати насолоду шляхом випорожнення кишечника. 3. Фройд був переконаний, що спосіб, у який батьки привчають дитину до туалету, суттєво впливає на розвиток її особистості: на анальній стадії закладаються основи всіх майбутніх форм самоконтролю і саморегуляції. Привчаючи дитину до туалету, батьки нерідко поводять себе негнучко і вимогливо, наполягаючи, щоб дитина за їх вказівкою «сходила на горщик». У відповідь вона може відмовитися виконувати накази, і в неї почнуться запори. Якщо це «утримання» постійно повторюватиметься, у дитини може сформуватися анально-утримувальний тип особистості. Доросла людина з таким типом особистості є впертою, скупою, методич­ною і пунктуальною, погано переносить безлад, неясність і невизначеність. Іншим результатом суворості батьків у таких ситуаціях може стати формування анально-виштовхувального типу особистості. Такі люди схильні до руйнувань, неспокійні, імпульсивні, навіть садистично жор­стокі. У любовних стосунках вони сприймають партнерів передусім як об'єктів володіння.

Якщо батьки стимулюють дитину до регулярного випо­рожнення кишечника і хвалять її за це, тобто підтримують прагнення дитини контролювати себе, це виховує позитив­ну самооцінку, може навіть сприяти розвитку творчих здібностей.

Фалічна стадія (3—6 років) психосексуального розвит­ку. Основним джерелом задоволення і насолоди для дити­ни на цій стадії стають статеві органи. її інтереси, зумовле­ні лібідо, спрямовуються в зону геніталій. Діти можуть розглядати, досліджувати свої статеві органи, мастурбува­ти, проявляти допитливість до питань, пов'язаних із наро­дженням, статевими стосунками. За припущенням Фройда, більшість дітей знає про суть сексуальних стосунків значно більше, ніж думають про це батьки. Вони можуть бути свідками статевого акту батьків (більшість сприймає його як агресивні дії батька стосовно матері) або змальову­вати у своїй уяві сексуальні сцени, що ґрунтуються на пев­них репліках батьків чи на поясненнях інших дітей.

На фалічній стадії психосексуального розвитку дитина переживає конфлікт, який 3. Фройд назвав едіповим ком­плексом (у хлопчиків) та комплексом Електри (у дівча­ток). Суть цього конфлітку полягає в несвідомому бажанні дитини вступити в статевий акт з батьком протилежної статі, оволодіти ним та одночасно усунути (аж до вбивства) батька своєї статі. У хлопчика об'єктом кохання є мати. З моменту народження вона є для нього головним джерелом насолоди, і він хоче володіти нею, виражати еротичні по­чуття щодо неї так само, як це роблять дорослі. У цьому своєму прагненні він може намагатися звабити матір, гор­до демонструючи їй свій статевий член; хоче стати її шлюб­ним партнером, тобто грати роль свого батька, якого сприймає як конкурента. Унаслідок цього батько стає для хлопчика головним суперником чи ворогом. Водночас хлоп­чик здогадується про свій нижчий порівняно з батьком ста­тус (батько має більший статевий член) і розуміє, що батько не терпітиме його романтичних почуттів до матері. Супер­ництво породжує побоювання хлопчика, що батько позба­вить його пеніса. Цей страх уявного покарання з боку бать­ка, який змушує хлопчика відмовитися від прагнення до інцесту з матір'ю, Фройд назвав страхом кастрації.

У 5—7 років едіпів комплекс минає: хлопчик приду­шує (витісняє зі свідомості) сексуальні бажання стосовно матері і починає ідентифікувати себе з батьком (переймає його риси). У процесі ідентифікації хлопчик, намагаючись бути таким, як батько, засвоює цінності, моральні норми, установки, моделі статеворольової поведінки чоловіків. Крім того, він уже зможе утримати матір як об'єкт кохан­ня шляхом заміщення, оскільки вже володіє якостями, які мати цінує в батькові.

У дівчаток першим об'єктом кохання є мати. Однак на фалічній стадії психосексуального розвитку, цікавлячись будовою статевих органів, дівчинка усвідомлює, що в неї немає статевого члена, як у батька чи брата, що може сим­волізувати для неї нестачу сили. Унаслідок цього в дівчин­ки розвивається заздрість до пеніса, що певною мірою є психологічним аналогом страху кастрації в хлопчиків. її проявами є відкрита ворожість дівчинки до матері, докори їй за те, що народила її без пеніса, намагання покласти на неї відповідальність за це. Фройд вважав, що в деяких ви­падках дівчинка може низько оцінювати власну жіно­чість, вважаючи свою зовнішність «дефективною». Водно­час дівчинка прагне володіти батьком, бо в нього є цей ба­жаний орган. Знаючи, що пеніс здобути вона не зможе, дівчинка шукає інші джерела сексуального задоволення як замінники. У зв'язку з цим сексуальне задоволення дів­чат віком 5—7 років фокусується на кліторі, кліторна ма­стурбація супроводжується маскулінними фантазіями, в яких клітор уявляється пенісом.

Багато експертів вважає пояснення Фройдом комплек­су Електри непереконливим. Одні стверджують, що мати в родині не має такої влади, як батько, тому не може сприй­матися як загроза. Інші наголошують, що у дівчинки від самого початку немає пеніса, тому в неї не може розвива­тися настільки інтенсивний страх, як у хлопчика, який жахається кастрації як покарання за інцестне бажання.

Із часом дівчинка, вважав 3. Фройд, позбавляється комплексу Електри, придушивши тяжіння до батька та ідентифікувавшись із матір'ю. Ставши схожою на матір, вона отримує символічний доступ до батька, підвищуючи шанси колись одружитися з чоловіком, таким як батько. Пізніше деякі жінки хочуть, щоб їхній первісток був хлоп­чиком, — так вони отримають «власний пеніс».

Дорослі чоловіки з фіксацією на фалічній стадії поводять себе зухвало, вони хвалькуваті і необачні, постійно прагнуть досягти успіху (успіх для них символізує перемо­гу над батьком), довести свою мужність і статеву зрілість, переконують інших, що вони — «справжні чоловіки». Один із шляхів досягнення цієї мети — завойовування жінок (поведінка за типом донжуана). У жінок фалічна фік­сація зумовлює схильність до флірту, зваблювання, невпорядковані статеві зв'язки, хоч іноді вони можуть здавати­ся наївними, невинними із сексуального погляду. Деякі з них борються за верховенство над чоловіками, проявляють надмірну наполегливість, самовпевненість, тобто є жінка­ми, які «каструють» чоловіків.

Нерозв'язані проблеми едіпового комплексу Фройд тлумачив як основне джерело невротичних моделей пове­дінки, особливо пов'язаних з імпотенцією чи фригідністю.