Ферменти пристінкової мембрани, які готують нутрієнти до абсорбції

ентерокіназа; мембранна аланін амінопептидаза; лейцин амінопептидаза; амінопептидаза А; дипептидил-пептидаза ІV; γ-глутаміл-транспептидаза; агіотензин І-конвертуючий фермент; карбоксипептидаза Р; глутамат карбоксипептидаза ІІ; нейтральна ендопептидаза;

амінопептидаза Р; мерпін А; мерпін В; α-глюкозидаза; сахароза/α-глюкозидаза; лактаза/флоризин гідролаза; трехалаза; лужна фосфатаза; 5'-нуклеотид фосфодіестераза; фосфоліпаза В.

Ентерогепатна циркуляція

Жовч виділяється у просвіт тонкого кишечника і впливає на травні та абсобтивні властивості по всій довживі тонкого і товстого кишечника. Жовчеві кислоти та їх кон᾽югати захоплюються в основному за аніонно-обмінним механізмом у середньому відділі тонкого кишечника та за натрій-опосередкованим транспортом у нижніх відділах тонкого кишечника. Таурин, який розщеплюється у задньому відділі тонкого кишечника бактеріальними ферментами, також всмоктується з високою ефективністю хлорид-залежним тауриновим транспортером (TAUT, SLC6A6). Цей циклічний процес руху жовчевих кислот і їх кон᾽югатів між печінкою і тонким кишечником забезпечує модифікацію компонентів жовчі бактеріями нижнього відділу тонкого кишечника. Важливим прикладом є перетворення компонентів первинної жовчі (синтезованих у печінці) холату і хенодезоксихолату у вторинні жовчеві кислоти (утворені під дією бактерій) – дезоксихолат і літохолат відповідно.

Важливість гепатобіліарної циркуляції важлива також для обміну вітаміну В₁₂, декілька мікрограм якого секретується у жовч щодня з метою виведення кориноїдів, які не володіють вітамінною В₁₂ активністю.

Товстий кишечник

Основною функцією товстого кишечника є всмоктування рідини та електролітів. Деякі мікронутрієнти, утворені бактеріями, такі як біотин, пантотенат і вітамін К, абсорбуються в товстому кишечнику.

Навідміну від тонкого кишечника, внутрішня поверхня товстого кишечника є гладенькою і не має ворсинок. Водночас, товстий кишечник містить значно більше муцин-продукуючих кубічних клітин.

Кишкова мікрофлора

Звичайно верхні відділи тонкого кишечника якщо і містять, то надзвичайно малі кількості бактерій. Більшість спожитих мікроорганізмів інактивуються кислотністю шлунку, травними секретами (які містять лізоцим, протеази, ліпази, ДНКази, РНКази тощо) та системою імунного захисту шлунку (антитіла, лімфоцити та макрофаги). Колонізація кишечника аеробними та анаеробними бактеріями стає відчутною лише у нижніх відділах тонкого кишечника та зростає у напрямку товстого кишечника. У цих сегментах кишкова флора досить різноманітна: E.coli, біфідобактерії, лактобацили, клостридії та бактеріоїди. Бактерії, які розщеплюють деякі типи харчової клітковини генерують коротколанцюгові жирні кислоти (в основному оцтову, пропіонову та масляну), які є важливим джерелом енергії для ентероцитів, а також можуть впливати на ліпідний метаболізм печінки. Бактерії нижнього відділу кишечника є важливим джерелом пантотенату, біотину, квеюіну та до певної міри вітаміну К.