- •Лабораторна робота №1
- •Прилади індукційної системи призначення й область застосування
- •Принцип дії індукційного лічильника
- •Лічильники трифазного струму
- •Призначення й область застосування
- •Принцип дії
- •Властивості й технічні характеристики приладів
- •Прилади термоелектричної системи призначення й область застосування
- •Принцип дії
- •Властивості й технічні характеристики приладів
- •Амперметри типу т12
- •Прилади випрямляючої дії. Призначення й область застосування
- •Принцип дії й схеми
- •Властивості й технічні характеристики приладів
Принцип дії й схеми
У сучасних випрямляючих приладах найчастіше застосовуються мідно-закисні випрямлячі й значно рідше селенові.
Міднозакисний випрямляч являє собою пластинку із червоної хімічно чистої міді, на яку наноситься шар закису міді Сu2О. Основним процесом виготовлення міднозакисних детекторів є нагрівання пластини в електричній печі до температури 1000—1100° С у присутності достатньої кількості кисню, а потім швидке охолодження в киплячій воді. При такій операції мідь покривається шаром закису міді товщиною порядку 10~6 див, що володіє замикаючої, або вентильним, властивістю для електричного струму. Ця властивість складається про те, що пластинка добре пропускає імпульси змінного струму одного напрямку (прямого) і затримує імпульси зворотного напрямку, іншими словами, такий випрямляч має малий прямий опір Iцр і більшим зворотним /?Обр- Відношення зворотного опору до прямого при однакових значеннях напруги) характеризує роботу випрямляча й називається коефіцієнтом випрямлення.
Магнітоелектричний прилад, ввімкнений послідовно з детектором у ланцюг змінного струму, покаже струм, рівний різниці прямого й зворотного струмів
Таким чином, у випадку повного випрямлення, коли зворотній опір буде дорівнює нескінченності й зворотного струму не буде,
I — Aip •
Практично досягти цього не вдається, і зворотний струм, хоча досить незначної величини, все-таки існує, але вимірювальний прилад його не враховує.
Схеми сполук випрямляючих приладів залежно від способу сполуки випрямляча з вимірником підрозділяються на однополупериод-ные й двухполупериодные (мал. 10).
Рис. 10. Схеми сполуки приладів випрямної системи:
а — однопівперіодна схема; б — двопівперіодна схема
В однопівперіодних схемах через прилад пропускається тільки одна напівхвиля змінного струму, а зворотна напівхвиля в більшості випадків пропускається через другий випрямляч, включена паралельно приладу.
У двопівперіодних схемах використовуються обидві напівхвилі. Слід зазначити при цьому, що не завжди буває вигідно з’єднувати випрямлячі двопівперіодній схемі, тому що на кожен випрямляч буде подаватися тільки половина вимірюваної напруги, і якщо воно мало, то відповідно до особливостей характеристик випрямлячів останній буде працювати з низьким коефіцієнтом випрямлення.
Температурний коефіцієнт прямого й зворотнього опорів негативний і відносно великий- порядку 1—1,5% на 1°С для Rnp й 3—4% па 1°С для Rзв. Для зменшення температурних впливів у схему вводиться опір, що компенсує, R, що володіє позитивним температурним коефіцієнтом.
Включений у ланцюг змінного струму випрямляч являє собою значну ємність внаслідок тонкого замикаючого шару. Ця ємність - шунтує випрямляч, і струм, що пропускається нею, не випрямляється. Для усунення цього явища в схему вводиться індуктивність, що знижує частотну похибку до 2-3% від номінального значення, тобто практично прийнятну для технічних вимірів.