- •Не 1.4.Проблема психічного розвитку дітей у вітчизняній психології . Вікова періодизація
- •1. З історії дитячої і педагогічної психології
- •2. Концепція діалектичного характеру розвитку г.С. Костюка
- •3. Л.С. Виготський і його школа
- •4.Погляди д. Б.Ельконіна на проблему психічного розвитку
- •5. Вікова періодизація
- •Принципи побудови періодизації психічного розвитку дитини
- •В середині 20 ст. Свою періодизацію пропонує е.Еріксон.
- •Стадії розвитку особистості за е.Еріксоном
- •Періодизації інтелектуального розвитку ж.Піаже.
- •Інтелектуальний розвиток дитини за Піаже
- •Сучасна вітчизняна періодизація, за якою у віковій психології розглядається динаміка психічного розвитку дітей:
2. Концепція діалектичного характеру розвитку г.С. Костюка
У вітчизняній психології вагоме місце має діалектико-матеріалістична концепція розвитку психіки. Діалектичний принцип визначає:
1) Значення чи місце розвитку і його вивчення в загальній концепції. Розвиток психіки виступає не частковою галуззю дослідження, а є загальним методом всіх проблем психології. Закономірності всіх психічних явищ пізнаються в їх розвитку, в процесі їх виникнення, руху, зміни і відмирання.
2) Розуміння самого розвитку.
Видатний український психолог Г.С.Костюк вважав, що діалектичний характер розвитку знаходить своє вираження в становленні як окремих сторін особистості, так і її психічного життя в цілому.
Особистість дитини розвивається у зв'язку з тими внутрішніми суперечностями, які виникають в її житті. Зовнішні протиріччя, навіть якщо вони набувають конфліктного характеру, ще не є рушійною силою розвитку. Вони повинні пройти складний шлях інтеріоризації, викликаючи в самій дитині протилежні тенденції, які, вступаючи між собою в боротьбу, стають джерелом активності індивіда, спрямованої на розв'язання внутрішніх суперечностей через вироблення нових способів поведінки.
Суперечності розв'язуються за допомогою діяльності, яка й призводить до утворення нових властивостей і якостей особистості. Одні суперечності, долаючись, змінюються іншими. Якщо вони не розв'язуються, виникають затримки в розвитку, кризові явища.
Однією із основних внутрішніх суперечностей, яка знаходить своєрідний прояв на всіх стадіях розвитку особистості, є розходження між виникаючими у неї новими потребами та досягнутим рівнем оволодіння засобами задоволення цих потреб. У суспільних умовах життя особистості перше випереджає друге. Розходження, що виникають, і стимулюють активність особистості до оволодіння новими формами поведінки, новими способами дій.
Г.С.Костюк вказує на наявність у людини загальної суперечності між тенденцією до інертності, стійкості, збереження стереотипів та тенденцією до зміни, руху. Розв'язується вона шляхом вироблення більш досконалих, динамічних, гнучких способів регуляції взаємодії індивіда з середовищем. Такими способами є узагальнення знань, вміння розв'язувати різні задачі та життєві ситуації. В результаті відбувається розвиток як інтелектуальної, так і мотиваційної сфер особистості.
Мають місце також суперечності між досягнутим рівнем психічного розвитку та способом життя особистості, тим місцем, яке вона займає в системі суспільних відносин, Особистість переростає свій спосіб життя, який, відстаючи від її можливостей, перестає задовольняти. В результаті дитина прагне зайняти нове становище в оточенні, досягти нових успіхів, підтвердити свою значимість і тим самим знаходить нові джерела свого розвитку.
Рушійні сили розвитку самі розвиваються в ході цього процесу, набуваючи нового змісту та нових форм прояву. На ранніх етапах розвитку особистості суперечності не усвідомлюються нею і лише поступово стають предметом свідомості та самосвідомості і переживаються у формі невдоволення, прагнення подолати їх. Нове виникає в старому, опосередковуючись діяльністю суб'єкта.
Навчання і виховання сприяють не лише у спішному подоланню суперечностей, але й їх виникненню.