Економічна політика держави

№

Термін

Визначення

Фіаско ринку

Економічна політика

Структурна політика

Інноваційна політика

Інвестицій­на політика

Соціальна політика

Програму­вання ринкової економіки

Індикативне планування

Адміністра­тивні методи державного регулюван­ня

Економічні методи державного регулюван­ня

Держкон­тракт і держзамов­лення

Субсидія

Дотація

Ліцензуван­ня

Державні стандарти

1. Асигнування, доплата з державного бюджету з метою збалансування бюджетів нижчих рівнів.

2. Державні заходи прямого впливу (заборони, примусу чи дозволу), що базуються на законодавчо закріпленій силі державної влади.

3. Дозвіл державних органів на право займатися певним видом діяльності.

4. Встановлення єдиних вимог, норм якості, хімічного складу, фізичних властивостей, ваги, розмірів, кількості тощо.

5. Комплекс адміністративних та економічних заходів держави, спрямованих на поширення і активізацію інвестиційних процесів.

6. Політика, що охоплює стимулювання освоєння нових галузей і сфер, де немає визначеності з май­бутніми прибутками; подолання економічної від­сталості деяких регіонів і видів виробництва; під­вищення ефективності і конкурентоспромож­ність національної економіки на всіх рівнях бізнесу.

7. Діяльність держави, спрямована на створення та регулювання соціально-економічних умов життя суспільства.

8. Розробка державою довготривалих програм розвитку окремих галузей виробництва, науково-технічних напрямків, соціальної сфери, що передбачають державне інвестування, залучення через систему пільг приватного капіталу тощо.

9. Система цілей, принципів, форм і методів діяль­нос­ті держави у сфері сприяння впровадженню досягнень науки і техніки у виробництво.

10. Ситуація, коли ринкова координація не забезпечує ні ефективного використання ресурсів, ні розв’я­зан­­ня низки соціальних та економічних проблем.

11. Спосіб регулювання економічних процесів за допомогою формування певних цілей розвитку виробництва і створення державою фінансових та інших стимулів для тих господарських одиниць, які діють згідно з державними рекомендаціями.

12. Створення державою фінансових чи матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб’єктів господарювання і зумовлювати їхню поведінку.

13. Система економічних ідей, цілей держави, завдань та засобів їх досягнення, а також діяльність орга­нів державної влади й управління щодо їх реалізації.

14. Угоди між державою і суб’єктами господарювання щодо виготовлення певного товару чи послуги з метою задоволення потреб споживача, стимулю­ван­ня виробництва дефіцитного товару, розвиток пріоритетних галузей виробництва та запрова­джен­ня новітніх технологій.

15. Форма цільової фінансової або матеріальної допомоги держави окремим суб’єктам економіки.