27. Православ’я: віровчення і культ

Православ’я – східна гілка християнства, що набула поширення здебільшого в країнах Східної Європи, Близького Сходу і на Балканах. Склалася після поділу Римської імперії на Західну і Східну (395 р.) і оформилася після поділу церков (1054 р.). Назва «православ’я» (від грец. «Ортодоксія») вперше зустрічається у християнських письменників 2-го століття. Богословські основи православ’я сформувалися у Візантії, де воно було панівною релігією в 4-11 століттях.

Основою віровчення визнані Священне писання (Біблія) і Святе надання (рішення семи Вселенських соборів 4-8 століть, а також праці найбільших церковних авторитетів, таких як Афанасій Олександрійський, Василь Великий, Григорій Богослов, Іоанн Дамаскін, Іоанн Златоуст). На частку цих отців церкви випало формування основних положень віровчення. Воно йшло в довгій боротьбі з численними відхиленнями, варіантами, багато з яких засуджені соборами як єресі. Одним з головних протиборчих напрямків стало аріанство. Аріанство – вчення Арія – пресвітера Олександрійської школи, яке стверджує, що тільки Бог-батько є істинний Бог, Син Божий створений і разом з Духом Святим знаходиться в підлеглому відношенні до Бога-Отця. Через широке поширення аріанста був зібраний перший Вселенський собор (325 г), на якому було прийнято Символ Віри, у якому визначено рівність і единосущие всіх трьох іпостасей. Тим не менш вчення арія продовжувало завойовувати нові розуми і в 381р. був скликаний новий Вселенський собор, де Символ Віри був доповнений новими догматами, а аріани були вдруге засуджені. Так сформувалися основні принципи православ’я. Це визнання триєдиного Бога, потойбічного світу, посмертного воздаяння, спокутної місії Ісуса Христа. Отже, основу православного віровчення складає Нікео-Царгородський символ віри, про який говорилося вище. Складається з 12 членів, що містять догматеческіе формулювання основних положень віровчення про Бога як про Творця, про його ставлення до світу і людини, про триєдність Бога, Боговтілення, спокуту, воскресіння з мертвих, яка рятує ролі церкви. С.В.чітается як молитва на богослужіннях і виконується хором.

З догматами віровчення тісно пов’язана система культових дій. Це сім головних обрядів (таїнств): хрещення, причастя (євхаристія), покаяння (сповідь), миропомазання, шлюб, елеосвящение (соборування), священство. Таїнствами вони називаються тому, що в них «під видимим чином повідомляється віруючим невидима божественна благодать». Крім здійснення таїнств культова система включає в себе молитви, поклоніння хресту, іконам, реліквіям, мощам, святим. Важливе місце займають свята і пости. Найбільш шановане свято – Великдень, потім йдуть двунадесяті свята: Різдво, Хрещення, Благовіщення, Преображення, Різдво Богородиці, Воздвиження Хреста, Вхід Господній в Єрусалим (Вербна неділя), Вознесіння та Трійця. Далі йде п’ять великих свят: Обрізання Господнє, Різдво Іоана Предтечі, Свято святих Іоана і Павла, Усікновення глави Іоана предтечі, Покров Пресвятої Богородиці. Інші свята – престольні, тобто пов’язані з престолами – святими місцями в храмі, присвяченими того чи іншого святого.

Православ’я як і католицизм визнає такі фундаментальні світоглядні принципи як теоцентризм (Бог – джерело буття, блага, краси …), креаціонізм (всі змінюване створене Богом з нічого і все створене змінюється і прагне до нікчемності), провіденціалізм (Бог одноосібно править створеним ним світом, історією і кожною окремою людиною), персоналізм (людина – персона – неподільна особистість, що володіє розумом і свободою волі, створена за образом і подобою Бога і наділена совістю), ревеляціонізм (спосіб пізнання всіх істин лежить в осягненні сенсу священних писань, що містять в собі божественне одкровення).

Зараз у світі налічується близько 100 мільйонів прихильників православ’я. П. Спочатку не має єдиного центру управління. За часів Візантійської імперії було чотири самостійних рівнозначних релігійних центру, а в процесі історичного розвитку склалося 16 автокефальних (самостійних церков): Константинопольська, Олександрійська (Єгипет і частина Африки), Антіохійська (Сирія, Ліван), Єрусалимська (Палестина), Російська, Грузинська, Сербська, Румунська, Болгарська, Кіпрська, Елладська (Греція), Албанська, Чеська і Словацька, Американська, українська. Крім того є 4 автономних православних церкви: Синайська