Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Метод.рекоменд. фольклор Н.Б..docx
Скачиваний:
14
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
261.51 Кб
Скачать

В с т у п актуальність проблеми формування художньо-образного мислення

Здатність людини мислити в образах створила таке унікальне явище, яке ми називаємо мистецтвом. Створення художніх образів вимагає від митця максимальної активізації художньо-образного мислення. В свою чергу, для того, щоб “зчитувати”, “осягати” художні образи мистецтва, людина повинна також мати сформоване художньо-образне мислення. Саме воно має непересічне значення для повноцінного, цілісного сприйняття світу, для становлення системи цінностей особистості, формування її переконань, поглядів. Тому проблема формування художньо-образного мислення дітей є важливою і потребує глибокого та ґрунтовного вивчення.

Нові вимоги до уроків музики, які мають особливі можливості для формування системи естетичних та загальножиттєвих цінностей особистості, передбачають розвиток не тільки спеціальних музичних, але і генералізованих (загальних) здібностей дітей, а також таких базових психічних функцій, як відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, уява, тощо.

Основні теоретичні питання, пов’язані з мисленням людини, опрацьовані в науковій літературі багатьма вченими, дослідженню цієї проблеми приділялася належна увага у філософії, психології, музикознавстві культурології, педагогіці [9,10,13,14,30,42]. Загальновідомо, що конкретно-чуттєве образне мислення дитини є основою для формування всіх інших видів мислення. Розвивати розумові здібності особистості неможливо без формування її образного мислення. Саме в образі відбувається своєрідний “сплав інтелекту й афекту” (Л.Виготський). Утворення образів і оперування ними є однією з основних фундаментальних особливостей інтелекту людини. Без цього людина неспроможна планувати свої дії, передбачати їх результати та, при необхідності, вносити в них зміни (С.Рубінштейн).

Здатність людини мислити образами найбільш повно й органічно втілилася у фольклорному мистецтві. Саме тому впровадження фольклору в навчально-виховний процес загальноосвітньої школи є одним з пріоритетних напрямків.

Сьогодні науково-педагогічна думка має у своєму розпорядженні дані фольклористичних та музикознавчих досліджень фольклору (В. Гошовський, М.Грінченко, А.Завальнюк, А.Іваницький, К.Квітка, Ф.Колесса та ін.). У працях цих вчених фольклор розглядається як самоцінний культурний факт і різновид мистецтва. Виховний потенціал фольклору досліджували такі вчені, як М.Стельмахович, Ю.Руденко, В.Струминський, Є.Сявавко та ін. Однак, сьогодні мало досліджень, спрямованих на розкриття цілісного змісту художньо-символічної образності фольклору, з’ясування механізмів впливу фольклору на формування художньо-образного мислення школярів та вивчення педагогічних шляхів керування процесом осягнення дітьми художньої образності фольклору.

Провідна ідея даних методичних рекомендацій, яка була підтверджена експериментально-дослідною роботою, полягає в тому, що результативність процесу формування художньо-образного мислення молодших школярів на уроках музики засобами фольклору залежить від ряду факторів, а саме:

  • трактування та сприймання фольклору як синкретичної цілості, органічно пов’язаної із світом людини та природи (недопустимість сегментації фольклору для “вивчення” його окремих частин);

  • впровадження інтегрованого підходу до усвідомлення дітьми образів мистецтва і образів дійсності;

  • застосування інноваційної форми уроку-образу з цілісною художньою драматургією.

Дані методичні рекомендації складаються з двох частин.

У першій частині:

- уточнюється сутність поняття “художньо-образне мислення”, його педагогічна інтерпретація в контексті вікових особливостей молодших школярів

  • визначається роль художньо-образного мислення у формуванні цілісного сприйняття світу дітьми;

  • аналізуються загально дидактичні методи та прийоми формування художньо-образного мислення;

  • мотивується доцільність формування художньо-образного мислення на основі українського фольклору .

  • обґрунтовується специфіка проведення уроків-образів - нестандартних інтегрованих уроків з чітко визначеною сюжетно-драматичною лінією розвитку

У другій частині :

  • наводяться результати певних спостережень за рівнем сформованості художньо-образного мислення молодших школярів та їх аналіз з уточненням відповідних причин;

  • обґрунтовуються педагогічні умови формування художньо-образного мислення молодших школярів засобами фольклору;

  • описується (розроблена та експериментально перевірена) методика формування художньо-образного мислення молодших школярів на уроках музики;

  • подаються відповідні рекомендації з впровадження опрацьованої методики в навчально-виховний процес, наводяться конкретні приклади уроків-образів, які за своєю структурою, драматургією та методичними прийомами найбільш активно здійснюють формування художньо-образного мислення дітей.

Наведений матеріал може бути використаний не тільки на уроках музики, а й у широкому спектрі позакласної, позашкільної роботи вчителів та методистів; в системі підготовки і перепідготовки вчителів музики (педучилища, музично-педагогічні факультети педвузів, інститути удосконалення вчителів).

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬО -

ОБРАЗНОГО МИСЛЕННЯ ДІТЕЙ

    1. Психолого-педагогічний аспект проблеми формування

художньо-образного мислення

На різних етапах онтогенезу види мислення співіснують, взаємовпливаючи та взаємозбагачуючись. Розумовий розвиток людини характеризується своєрідністю, де має місце еволюція і інволюція, прогрес і регрес, рух по колу і по спіралі. Образне мислення, відображаючи цю діалектику, виступає не тільки як підготовча ступінь для розвитку інших видів мислення, але і як самостійний вид, який має свою логіку функціонування та динаміку розвитку. Вчені виділяють такі види образного мислення як предметно-наочне, варіативно-образне, синтетично-образне, символічно-образне, асоціативно-образне.

Сутність, основні характерні риси та функції художньо-образного мислення проявляються через естетичну культуру, через особливості сприймання та оцінювання творів мистецтва, через виявлення спільності і специфічності різних видів мистецтва, а також як психологічні явища пов’язані з вищими емоціями людини. Вивчення зазначених аспектів даної проблеми дало можливість уточнити, що художньо-образне мислення - це різновид асоціативно-образного, пов’язаний з тим чи іншим видом мистецтва, чи з його синтезом; це процес оперування думками і почуттями на основі сприймання художнього образу і особистого життєвого досвіду. Художньо-образне мислення молодших школярів трактується як пізнавально-творча діяльність спрямована на усвідомлення змісту образів мистецтва та їх відтворення у музично-виконавській діяльності. Художньо-образне мислення передбачає здатність учнів проводити паралелі між образами мистецтва та явищами життя.

Структура художньо-образного мислення молодших школярів розглядається як сукупність таких функціональних компонентів:

  • мотиваційно-ціннісний, якій означає вияв усвідомленої установки учнів на сприймання образів мистецтва та їх художню оцінку;

  • емоційно-емпатичний, що полягає в чуттєвому сприйманні художніх образів на основі їх співпереживання з життєвими аналогіями дитини;

  • раціонально-когнітивний, що передбачає оперування знаннями щодо мистецьких явищ і закономірностей та осмислене осягнення художньо-образного матеріалу;

  • творчо-діяльнісний, який зорієнтовано на активізацію уяви і фантазії учнів в процесі сприйняття і відтворення художніх образів.

Художньо-образне мислення, крім безпосередніх функціональних проявів, має опосередковане відношення до формування системи життєвих цінностей, таких як патріотизм, громадянська відповідальність, повага до батьків, моральна чистота, гуманність, повага до традицій і т.д.

Найважливішою для сучасної системи освіти є об'єднуюча, узагальнююча функція художньо-образного мислення, яка органічно пов'язана з психологічним явищем синестезії - виникненням у свідомості людини взаємодії різних чуттєвих модальностей (візуальної, слухової, кінестетичної), що сприяє створенню полімодальних образів. Саме тому формування музичного мислення і формування художньо-образного мислення є одночасним і єдиним процесом.

Все сказане є стислою теоретичною передумовою у трактовці сутності поняття „художньо-образне мислення” і відповідно – шляхів його формування.

Розглядаючи питання специфіки формування художньо-образного мислення молодших школярів, ми обов’язково повинні звернути увагу на вікові особливості розвитку дітей 6-10 років.

Орієнтуючись на загальноприйняті характеристики вікових особливостей дітей молодшого шкільного віку, представлені в працях А.Брушлинського, Л.Виготського, В.Гарбузова, М.Дональдсона, Т.Косми, Г.Люблінської, С.Рубінштейна, О.Скрипченко, І.Якиманської, та ін., коротко нагадаємо основні положення.

У цьому віці дитина сприймає навколишнє таким, яким воно є, у виді образів, фактів. Її приваблюють предмети з яскравими кольорами, великими формами, її цікавлять казкові сюжети, де виступають яскраві герої. Дитина вся в полоні образу, без бажання проникати у сутність речей. Взагалі, для дітей цього віку не є характерним замислюватися над будь-якими ускладненнями. Самостійно учні не спроможні навчатися, бо у цьому віці сприймання, увага, пам'ять носять довільний характер. Кожного разу дитину потрібно “заохочувати”, “наводити на думку”, щоб викликати зацікавленість. Уява і фантазія молодших школярів є дуже багатою, але мають довільний характер. У процесі навчання та виховання вони переходять від репродуктивних форм до творчої переробки. Розвиток уяви і фантазії проходить у тісному зв'язку з другими пізнавальними процесами, зокрема з мисленням, яке носить конкретно-образний характер. Ця конкретність проявляється у тому, що те чи інше завдання діти можуть вирішити тільки виходячи з означених словами конкретних предметів, їх зображень або уявлень про них. Коли ж учням потрібно ілюструвати прикладами загальні твердження, - вони зазнають труднощів. Їм легше проаналізувати конкретний факт і зробити з нього конкретні висновки, ніж пояснити загальні положення. Звичайно ж, під впливом навчання в мисленні молодшого школяра змінюється співвідношення конкретних і абстрактних компонентів. Як зазначував П.Блонський, мислення стає більш об'ємним, менш наочним і більш абстрактним і, в той же час, більш детальним і змістовним [5,6]. Прості компоненти відкладаються на рівні підсвідомості, і з подальшими ускладненнями в розумовій діяльності не зникають, а залишаються для оперування ними в процесах мислення. Образи тоді не мусять бути обов'язково наочними, візуальними, вони “бачаться” тоді “в голові”, а операція мислення здійснюється “про себе”.

Діти цього віку характеризуються пластичністю психіки, допитливістю, щирістю і безпосередністю, витонченою чуйністю. Тому розвиток інтелектуальних здібностей повинен супроводжуватися естетичними почуттями. Емоційна сфера учня є не менш важливим об'єктом розвитку, як і всі інші.

Сприймання будь-яких художніх образів мистецтва (фольклорних - у тім числі) молодшими школярами – це складний, специфічний процес. Він характеризується дифузністю, не розчленованістю, неповнотою. Відповідні дослідження свідчать, що художньо-образне мислення у дітей цього віку розвинене недостатньо, їх життєвий досвід невеликий, усвідомлені асоціації і знання про те чи інше мистецтво майже зовсім відсутні [29,30,42]. Вся вищезазначена інформація служить опорою у виборі відповідної методики формування художньо-образного мислення дітей.