1. Поняття і предмет фінансового права України

В умовах ринкової економіки роль і актуальність фінансо­вого права пояснюється необхідністю вдосконаленням фінан­сової діяльності держави, що спрямована на захист національ­них інтересів її громадян та суспільства в цілому.

Фінансове право — це сукупність правових норм, які регу­люють суспільні відносини, що виникають між державою та юридичними і фізичними особами з приводу формування, роз­поділу та перерозподілу і використання державою фондів гро­шових коштів.

Фінансове право має особливий предмет і метод його право­вого регулювання. Воно регулює певну сферу державного уп­равління, пов'язану з розподілом і перерозподілом національ­ного доходу країни. У фінансових правовідносинах проявляєть­ся організаційна роль органів державної влади та місцевого самоврядування, тому за характером вони є владно-майновими, Це є головною ознакою, яка відрізняє фінансово-правові відно­сини від інших відносин грошового характеру, зокрема у ци­вільному та адміністративному праві. Водночас існує тісний зв'язок не лише з основними галузями права, зокрема з конститу­ційним, адміністративним, кримінальним, цивільним, а й із тру­довим, пенсійним тощо.

Предметом регулювання фінансового права виступають суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності органів держави та місцевого самоврядування з приводу формування, розподілу та використання відповідних фондів грошових коштів, які необхідні для фінансування соціально-економічного розвит­ку держави.

Водночас, відносини, що виникають у процесі фор­мування, розподілу та використання фондів коштів господарю­ючих суб'єктів і громадян фінансовим правом не регулюються.

З-поміж інших, фінансові відносини за своїм змістом та ко­лом учасників відрізняються великою різноманітністю:

— бюджетні відносини;

— податкові відносини;

— страхові відносини;

— відносини з приводу державного кредиту;

— банківського кредитування і розрахунків;

— врегулювання грошового обігу;

— валютного контролю.

У складі фінансових правовідносин виділяють такі основні групи:

— відносини між центральними і місцевими органами дер­жавної влади і управління;

— відносини між державними органами і державними підприємствами, установами та організаціями;

— відносини між фінансовими і кредитними органами;

— відносини між фінансовими органами та громадянами;

— відносини між державними господарюючими суб'єктами, які діють на засадах госпрозрахунку;

— відносини між державою в особі уповноважених нею органів та підприємствами, установами і організаціями недер­жавної форми власності.

У силу своєї специфічності, фінансові правовідносини харак­теризуються особливими ознаками, які виділяють їх з-поміж інших так:

а) результат фінансової діяльності держави, що пов'язано з мобілізацією, розподілом та використанням фондів грошових коштів для забезпечення держави фінансовими ресурсами і ви­конання нею властивих їй функцій;

6) Результат надання правової допомоги фінансово-економічним відносинам, через правову регламентацію поведінки їх суб’єктів;

в) обов'язкова участь у них держави в особі уповноваженого нею органа. здійснює від свого імені та під контролем дер­жави владні повеління іншій стороні відносин. Обсяг та зміст прав цих суб'єктів залежить безпосередньо від виду фінансових

правовідносин;

г) нерівність сторін, що є наслідком їх державно-владного характеру. Така правова нерівність сторін правовідносин ви­кликана характерною особливістю фінансової діяльності, зміст якої полягає у стягненні відповідної грошової суми з одних членів суспільства! фінансуванні іншої її частини шляхом бюд­жетного фінансування.

Для надання фінансовим відносинам правового характеру використовується фінансово-правовий метод їх регулювання, якому властивий імперативний (владний) характер. Його суть полягає в тому, що зміст правовідносин визначається однією із сторін, завдяки прийняттю нею владного припису, обов'язко­вого для виконання іншою стороною. Стороною, яка приймає владні приписи (рішення) у фінансових правовідносинах є дер­жава або органи місцевого самоврядування в особі уповноваже­них ними органів чи посадових осіб.