2. Система та джерела фінансового права

Для фінансового права є характерною наявність великої кількості фінансово-правових норм, що формують відповідну систему. Система фінансового права - це внутрішня структура галузі, яка складається з окремих фінансових норм права, інсти­тутів і галузей права, що тісно взаємопов'язані між собою. Сис­тема фінансового права вказує, з яких підгалузей, інститутів, ча­стин складається ця галузь права і як ці складові взаємодіють між собою.

За загальноприйнятою в теорії права тенденцією, фінансове право складається з двох частин: Загальної та Особливої.

Загальна частіша включає в себе фінансово-правові норми, які визначають зміст, принципи, завдання, форми і метод фінансової діяльності держави, а також систему органів, що її здійснюють; організацію, форми і методи фінансового контро­лю, а також правове становище всіх суб'єктів - учасників фінан­сових правовідносин.

Особлива частина включає в себе правові норми, які склада­ють підгалузі та фінансово-правові інститути і регулюють од­норідні суспільні відносини у сферах: бюджету - державних до­ходів, податків, державного кредиту, державних видатків, держав­ного страхування, банківського кредитування і безготівкових розрахунків, грошового обігу і валютного регулювання.

Основними, фінансово-правовими інститутами фінансового права є бюджетне право, податкове право, банківське право тощо.

Джерела фінансового права — це нормативно-правові акти законодавчої і виконавчої влади та місцевого самоврядування, в яких містяться правові норми, що регулюють фінансові відно­сини.

Залежно від юридичної актів, що містять правові норми, дже­рела фінансового права можна розділити на кілька груп.

Закони України

Конституція України має найвищу юридичну силу, пряму дію і застосовується на всій території України. Закони та інші правові акти, що приймаються в Україні, повинні відповідати Основному Закону.

Закони України загального характеру, що визначають зміст права власності, правила поведінки суб'єктів підприємництва, підстави та порядок укладання цивільно-правових угод між ними, підстави та механізм юридичної відповідальності тощо. Серед них Господарський кодекс України, Цивільний кодекс тощо.

Закони України галузевого характеру, що визначають пра­вове регулювання у сфері фінансової діяльності держави. Се­ред них Бюджетний кодекс України, «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 р., «Про Державний бюджет Украї­ни», «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р., «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р., «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р., «Про Державну податкову службу в Україні» від 4 груд­ня 1990 р., «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 трав­ня 2003 р. тощо.

Підзаконні нормативно-правові акти

— укази, розпорядження Президента України;

— постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України;

— накази, інструкції, листи, методичні вказівки Міністерства фінансів; Міністерства економіки та з питань європейської інтег­рації; Державної податкової служби, Державного казначейства

тощо;

— постанови і розпорядження голів місцевих державних ад­міністрацій;

— акти органів місцевого самоврядування (рішення, розпо­рядження) - нормативні акти, що діють тільки на території Автономної Республіки Крим, області, міста, району, селища, села.

Норми міжнародного права та міжнародні договори Ук­раїни, згода на обов'язковість яких надана ВР України, що

містять норми фінансового права.

Сукупність нормативних актів, що містять норми фінансо­вого права, прийнято визначати як фінансове законодавство.

Як бачимо, норми фінансового права містяться в різних за своїм характером і значенням джерелах, що обумовлено широ­тою та розмаїттям предмета фінансового права, що складають різноманітні відносини публічного характеру.