32.Вимоги до транспортування небезпечних речовин

Небезпечний вантаж– речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які віднесено до одного з класів небезпечних речовин.

Класи небезпечних речовин:

1.вибухові речовини та вироби;2. гази;3. легкозаймисті рідини;4.1 легкозаймисті тверді речовини;4.2 речовини, схильні до самозаймання;4.3 речовини, що виділяють при стиканні з водою легкозаймисті гази;5.1 речовини-окислювачі;5.2 органічні пероксиди;6.1 токсичні речовини;6.2 інфекційні речовини;7. радіоактивні матеріали;8. корозійні речовини;9. інші небезпечні речовини та вироби.

Внаслідок своїх властивостей, за певних умов ці речовини можуть спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об’єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей чи тварин.

Згідно законодавства ставляться певні вимоги до відправника, перевізника і одержувача небезпечних речовин.

Обов’язки відправника: здійснювати заходи захисту вантажу до передачі перевізнику; надати йому необхідні документи з достовірною інформацією чи аварійну картку; підготувати вантаж до відправлення; упакувати у відповідну тару; при необхідності забезпечити охорону; забезпечити спеціальне навчання осіб, що займаються відправленням; здійснити страхування; надавати необхідну інформацію у відповідні органи та установи; відшкодовувати збитки при порушенні законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.

Обов’язки перевізника: приймати вантаж, якщо документи і вантаж відповідають встановленим вимогам; забезпечити перевезення визначеним транспортом; погодити маршрути та режими перевезення, необхідні огляди, допуски; дотримуватись маршруту, безпечних умов руху, режиму контролю вантажу та транспортного засобу; здійснити перевезення у визначений термін і передати його одержувачу; забезпечувати належне зберігання і захист чи охорону вантажу при потребі; забезпечувати навчання персоналу, що перевозить вантаж, його медогляди, одержання допусків і складання іспитів; надавати необхідну інформацію іншим суб’єктам перевезення та ДАІ; проводити страхування на випадок негативних наслідків перевезення.

Обов’язки одержувача: своєчасно приймати вантаж; здійснювати заходи щодо збереження, захисту та безпеки вантажу; забезпечити спеціальне навчання осіб, що займаються прийманням вантажів; надавати необхідну інформацію щодо одержання у відповідні органи та установи; проводити страхування на випадок негативних наслідків; відшкодовувати збитки при несвоєчасному одержанні та порушенні законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.

Класифікація радіаційних аварій за харктером та масштабом дії

Радіаційна аварія – це аварія з викидом радіоактивних речовин або іонізуючих випромінювань за межі, не передбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно небезпечних об’єктів, у кількості понад встановлену межу їх безпечної експлуатації.

Ядерні аварії поділяються на дві групи: аварії, при яких відсутні радіоактивні забруднення виробничих приміщень, території та навколишнього середовища обєкта та аварії, при яких відбуваються радіоактивні забруднення середовища виробничої діяльності і проживання людей.

За масштабами радіаційні аварії поділяються на промислові та комунальні.

До промислових належать такі аварії, наслідки яких не поширюються за межі приміщень і території обєкта, а аварійне опромінення може отримати лише персонал.

Комунальними є радіаційні аварії, наслідки при яких не обмежуються приміщеннями і територіями обєкта, а поширюються на навколишні території.

Такі аварії за масштабами поділяють на локальні, якщо в зоні аварії проживає до 10 тис. осіб, регіональні — із зоною від декількох населених пунктів, адміністративних районів до декількох областей з населенням більше 10 тис. осіб, глобальні — комунальні радіаційні аварії, які поширюються на значну або всю територію країни. До глобальних аварій належать транскордонні, з поширенням наслідків аварії за межі державних кордонів.

У розвитку комунальних радіаційних аварій виділяють три часових фази: ранню, середню — фазу стабілізації, і пізню — фазу відновлення.

Потенційною небезпекою для України є можливі аварії на АЕС інших держав з викидом радіоактивних речовин.

Сьогодні в 31 країні світу діють 440 атомних реакторів. Але дослідницькі реактори є у 56 державах. Офіційно вісім країн володіють ядерною зброєю США, Росія, Великобританія, Франція, Китай, Індія, Пакистан і Північна Корея, неофіційно — девять ще Ізраїль. Найбільші ядерні країни – Литва і Франція, які відповідно виробляють електроенергії 80% та 78% відповідно.

При аваріях на АЕС можуть бути пошкодження конструкцій, технологічних ліній, пожежі, викиди в навколишнє середовище радіоактивних речовин.

Прогноз і оцінювання радіаційної обстановки передбачають два види можливих аварій: гіпотетична аварія і аварія з руйнуванням реактора.

Гіпотетична аварія — це аварія, для якої проектом не передбачаються технічні заходи, що забезпечують безпеку АЕС. Може утворитись небезпечна радіаційна обстановка при викиданні в атмосферу радіоактивних речовин, що може призвести до опромінення населення.

Аварія з повним руйнуванням ядерного реактора може відбутися в результаті стихійного лиха, вибуху боєприпасів, падіння повітряного транспорту на споруди АЕС чи землетрусу як це відбулося в Японії хвилями океану.

Розвіяв ілюзії багатьох людей про безпеку атомних електростанцій заступник головного інженера-ядерника на Чорнобильській АЕС, ще в 1970 році, який нарахував 11 серйозних аварій ядерних реакторів, що сталися до 1980 року в Радянському Союзі.

Захист приміщень від проникнення токсичних аерозолів.

Рекомендації щодо поведінки населення після отримання сигналу про аварію на хімічно небезпечному об’єкті.

Під час перебування в приміщенні слід загерметизувати приміщення, щільно закрити вікна та двері, димоходи, вентиляційні люки.

Вхідні двері “зашторити”, використовуючи ковдру або щільну тканину. Заклеїти щілини у вікнах, стики рам плівкою, лейкопластирем або звичайним папером. За можливості потрібно використати індивідуальні засоби захисту органів дихання. Виходячи з приміщення, вимкнути електроенергію та газ, одягнути засоби індивідуального захисту.

Під час перебування поза приміщенням не можна знаходитися у низьких місцях, не переховуватися на перших поверхах багатоповерхових будинків та у напівпідвальних приміщеннях.

Під час забруднення середовища хлором треба піднятися вище п’ятого поверху будинку. Виходити із зони забруднення необхідно у напрямку, перпендикулярному до напрямку вітру.

Під час евакуації транспортом необхідно знати час і місце посадки. Після виходу із зони забруднення перед входом до приміщення зняти верхній одяг для дегазації, прийняти душ, вмитися з милом, пити чай та молоко. Необхідно уникати будь-яких фізичних навантажень. Санітарно-гігієнічні та медико-профілактичні заходи:

1. Створення санітарно-захисних зон (СЗЗ).Для хімічно небезпечних об’єктів передбачається створення санітарно-захисних зон, у яких забороняється розміщення житлових будинків, дитячих та лікувально-оздоровчих установ та інших об’єктів, які не відносяться до хімічно небезпечних.

Відповідно до “Санитирных норм проэктирования промышленных пред-приятий” (СН 245-71) радіус СЗЗ для хімічно небезпечного об’єкта повинен бути не меншим ніж 300 м, а для хімічно небезпечного об’єкта який має об’єм хімічно небезпечної речовини більше 8000 м3, – не менше 1000 м. За наявності у населених пунктах поруч з хімічно небезпечним об’єктом місць масового скупчення людей (стадіони, базари тощо) – ця відстань подвоюється.

Поняття та різновиди натовпу.

Нaтовп — це скупчення неорганізованих людей, стурбованих фактором зовнішньої провокації.

Натовп можна охарактеризувати, як тимчасове об?єднання великої кількості людей, що мають безпосередній контакт між собою та майже ідентично реагують на певні стимули.

Види натовпу

Випадковий натовп можна спостерігати на місці дорожньо-транспортної аварії. Він складається з зацікавлених перехожих, які затрималися на деякий час. Такий вид натовпу може зберегтися навіть після від?їзду винуватців аварії. Це пов?язано з процесом «емоційного кружляння» - натовп по колу відтворює одну й ту саму розповідь, додаючи до неї свої емоції та свій погляд на ситуацію.

2.Експресивний натовп - це сукупність людей, що відкрито виражають свої емоції: радість, горе, гнів, заперечення. Одним з варіантів експресивного натовпу є екстатичний натовп, він може виникати під час релігійних обрядів, шалени карнавалів чи концертів музикальних кумирів, коли індивіди молитвами, ритуалами або іншими спільними діями доводять себе до стану шаленства.

3.Конвенційний натовп складається з людей, що поєднані спільними інтересами та дотримуються ряду правил. Але лише до певного моменту конвенційний натовп діє відповідно правилам. Прикладом цього виду натовпу можна назвати групи вболівальників - «фанатів» футбольних команд, що підтримують своїх кумирів, вболіваючи за них настадіонах.

4.Діючий натовп. У соціальній психології вивченню саме цього виду натовпу приділяється особлива увага. Він вважається найбільш значимим у соціально-політичному відношенні. У свою чергу, діючий натовп поділяють на чотири підвиди: агресивний, панічний, здирницький та бунтівний.

Агресивним натовпом рухає ненависть та гнів. Це маса людей, яким притаманна жага вбивств та руйнувань.

2.Панічний натовп поєднує людей, що намагаються уникнути небезпеки, реальної або вигаданої.