68.Поняття та різновиди натовпу.

Нáтовп — це скупчення неорганізованих людей, стурбованих фактором зовнішньої провокації.

Натовп можна охарактеризувати, як тимчасове об´єднання великої кількості людей, що мають безпосередній контакт між собою та майже ідентично реагують на певні стимули.

Види натовпу

1. Випадковий натовп можна спостерігати на місці дорожньо-транспортної аварії. Він складається з зацікавлених перехожих, які затрималися на деякий час. Такий вид натовпу може зберегтися навіть після від´їзду винуватців аварії. Це пов´язано з процесом «емоційного кружляння» - натовп по колу відтворює одну й ту саму розповідь, додаючи до неї свої емоції та свій погляд на ситуацію.

2.Експресивний натовп - це сукупність людей, що відкрито виражають свої емоції: радість, горе, гнів, заперечення. Одним з варіантів експресивного натовпу є екстатичний натовп, він може виникати під час релігійних обрядів, шалени карнавалів чи концертів музикальних кумирів, коли індивіди молитвами, ритуалами або іншими спільними діями доводять себе до стану шаленства.

3.Конвенційний натовп складається з людей, що поєднані спільними інтересами та дотримуються ряду правил. Але лише до певного моменту конвенційний натовп діє відповідно правилам. Прикладом цього виду натовпу можна назвати групи вболівальників - «фанатів» футбольних команд, що підтримують своїх кумирів, вболіваючи за них настадіонах.

4.Діючий натовп. У соціальній психології вивченню саме цього виду натовпу приділяється особлива увага. Він вважається найбільш значимим у соціально-політичному відношенні. У свою чергу, діючий натовп поділяють на чотири підвиди: агресивний, панічний, здирницький та бунтівний.

1. Агресивним натовпом рухає ненависть та гнів. Це маса людей, яким притаманна жага вбивств та руйнувань.

2.Панічний натовп поєднує людей, що намагаються уникнути небезпеки, реальної або вигаданої.

3.Люди, що входять у склад здирницького натовпу, прагнуть до надбання певних матеріальних цінностей - це можуть бути звичайні мародери або ошукані вкладники фінансових пірамід, їх головна особливість - емоційна єдність, але при цьому неминучий конфлікт цінностей, за які бореться натовп, не вистачить на всіх.

Особливості поведінки маси, її сила, залежить від психологічних якостей та індивідуальності лідерів.Натовп має схильність до крайнощів, збуджують його лише сильні подразники. Почуття маси завжди дуже прості та надмірні. Відповідно тому, хто бажає впливати на масу, не потрібна перевірка логічності та послідовності своєї аргументації, йому потрібно перебільшувати та постійно повторювати теж саме. Від вожака натовп вимагає сили, навіть насилля, доброта ж сприймається, як різновид слабкості. Вождь повинен мати сильну волю та бути фанатично відданим ідеї, яку намагається донести до інших, саме це дає йому можливість впливати на масу.

104. Метод аналогій.

У разі міркувань методом аналогії, тобто на підставі подібності об'єктів за чимось одним припускають про їхню подібність за чимось іншим. Методом аналогії людина міркує з наймолодшого віку - адже виявлення подібності є основою формування понять. Водночас метод аналогії люди використовують з найдавніших часів своєї історії. Метод аналогії застосовують і для припущень про існування предметів, і для припущень про наявність у предметів тих чи інших ознак. Наприклад, розглянемо припущення давньогрецького філософа Фалоса про те, що магніт має душу. Підставою для цього припущення (яке отримували раніше в примітивному суспільстві без жодних обґрунтувань шляхом перенесення) була подібність магніту й істот, які мають душу, в тому, що вони здатні урухомлювати предмети.Розглянемо припущення про існування предметів. На тій підставі, що людина спостерігає певні предмети, які спричиняють певні зміни, то в разі, коли людина спостерігає певні зміни, однак не може ідентифікувати об'єкт, який зумовлює ці зміни, вона припускає, що існує відповідний предмет, який власне спричинив ті зміни, джерело яких для суб'єкта пізнання незрозуміле. Так виникли уявлення людей про духів - істот, які відповідальні за позитивні чи негативні події, що трапляються з людиною в тому чи іншому місці, під час тієї чи іншої діяльності. Наприклад, коли людина заблукала в лісі, вона усвідомлює наявність явища (заблукала). За подібністю до інших випадків, коли зміна має причиною діяльність якоїсь істоти, людина припускає, що ця зміна також є наслідком діяльності якоїсь істоти. Цю істоту (якій дають назву блуд) уявляють у вигляді того, що спостерігала людина, яка заблукала (хтось бачив світлячка, хтось - сову, хтось - зайця). Зіставлення цих різних варіантів стало підставою для уявлення, що згаданий дух може змінювати свої обриси. Метод аналогії став також основою для формування уявлень про існування душі. Зокрема, за свідченнями етнографів, схему формування припущення про існування такого предмета, як душа, можна відтворити так. У разі, коли людина отримувала якусь травму, їй легко було виявити відповідність між частиною тіла, яка зазнала травми, та больовими відчуттями. Водночас у людини траплялись також стани загальної слабкості, коли больові відчуття, часто пов'язані з різними захворюваннями внутрішніх органів, важко локалізувати.