50.Класифікація радіаційних аварій за харктером та масштабом дії

Радіаційна аварія – це аварія з викидом радіоактивних речовин або іонізуючих випромінювань за межі, не передбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно небезпечних об’єктів, у кількості понад встановлену межу їх безпечної експлуатації.

Ядерні аварії поділяються на дві групи: аварії, при яких відсутні радіоактивні забруднення виробничих приміщень, території та навколишнього середовища обєкта та аварії, при яких відбуваються радіоактивні забруднення середовища виробничої діяльності і проживання людей.

За масштабами радіаційні аварії поділяються на промислові та комунальні.

До промислових належать такі аварії, наслідки яких не поширюються за межі приміщень і території обєкта, а аварійне опромінення може отримати лише персонал.

Комунальними є радіаційні аварії, наслідки при яких не обмежуються приміщеннями і територіями обєкта, а поширюються на навколишні території.

Такі аварії за масштабами поділяють на локальні, якщо в зоні аварії проживає до 10 тис. осіб, регіональні — із зоною від декількох населених пунктів, адміністративних районів до декількох областей з населенням більше 10 тис. осіб, глобальні — комунальні радіаційні аварії, які поширюються на значну або всю територію країни. До глобальних аварій належать транскордонні, з поширенням наслідків аварії за межі державних кордонів.

У розвитку комунальних радіаційних аварій виділяють три часових фази: ранню, середню — фазу стабілізації, і пізню — фазу відновлення.

Потенційною небезпекою для України є можливі аварії на АЕС інших держав з викидом радіоактивних речовин.

Сьогодні в 31 країні світу діють 440 атомних реакторів. Але дослідницькі реактори є у 56 державах. Офіційно вісім країн володіють ядерною зброєю США, Росія, Великобританія, Франція, Китай, Індія, Пакистан і Північна Корея, неофіційно — девять ще Ізраїль. Найбільші ядерні країни – Литва і Франція, які відповідно виробляють електроенергії 80% та 78% відповідно.

При аваріях на АЕС можуть бути пошкодження конструкцій, технологічних ліній, пожежі, викиди в навколишнє середовище радіоактивних речовин.

Прогноз і оцінювання радіаційної обстановки передбачають два види можливих аварій: гіпотетична аварія і аварія з руйнуванням реактора.

Гіпотетична аварія — це аварія, для якої проектом не передбачаються технічні заходи, що забезпечують безпеку АЕС. Може утворитись небезпечна радіаційна обстановка при викиданні в атмосферу радіоактивних речовин, що може призвести до опромінення населення.Аварія з повним руйнуванням ядерного реактора може відбутися в результаті стихійного лиха, вибуху боєприпасів, падіння повітряного транспорту на споруди АЕС.

68.Захист приміщень від проникнення токсичних аерозолів.

Рекомендації щодо поведінки населення після отримання сигналу про аварію на хімічно небезпечному об’єкті. Під час перебування в приміщенні слід загерметизувати приміщення, щільно закрити вікна та двері, димоходи, вентиляційні люки.Вхідні двері “зашторити”, використовуючи ковдру або щільну тканину. Заклеїти щілини у вікнах, стики рам плівкою, лейкопластирем або звичайним папером. За можливості потрібно використати індивідуальні засоби захисту органів дихання. Виходячи з приміщення, вимкнути електроенергію та газ, одягнути засоби індивідуального захисту. Під час перебування поза приміщенням не можна знаходитися у низьких місцях, не переховуватися на перших поверхах багатоповерхових будинків та у напівпідвальних приміщеннях. Під час забруднення середовища хлором треба піднятися вище п’ятого поверху будинку. Виходити із зони забруднення необхідно у напрямку, перпендикулярному до напрямку вітру.Під час евакуації транспортом необхідно знати час і місце посадки. Після виходу із зони забруднення перед входом до приміщення зняти верхній одяг для дегазації, прийняти душ, вмитися з милом, пити чай та молоко. Необхідно уникати будь-яких фізичних навантажень. Санітарно-гігієнічні та медико-профілактичні заходи: 1. Створення санітарно-захисних зон (СЗЗ).Для хімічно небезпечних об’єктів передбачається створення санітарно-захисних зон, у яких забороняється розміщення житлових будинків, дитячих та лікувально-оздоровчих установ та інших об’єктів, які не відносяться до хімічно небезпечних. Відповідно до “Санитирных норм проэктирования промышленных пред-приятий” (СН 245-71) радіус СЗЗ для хімічно небезпечного об’єкта повинен бути не меншим ніж 300 м, а для хімічно небезпечного об’єкта який має об’єм хімічно небезпечної речовини більше 8000 м3, – не менше 1000 м. За наявності у населених пунктах поруч з хімічно небезпечним об’єктом місць масового скупчення людей (стадіони, базари тощо) – ця відстань подвоюється.