Тема 2. Здібності

Поняття про здібності.

Здібності – це індивідуально-психологічні особливості людини, від яких залежить швидкість, глибина, легкість і міцність процесу оволодіння знаннями, вміннями та навичками, успішність виконання різних видів діяльності.

Природне (біологічне) й набуте(культурне) у здібностях.

Розвиток здібностей обумовлений трьома головними факторами:

1. Спадковість (передача генетичної інформації з покоління в покоління).

2. Вплив навколишнього середовища.

3. Вольові зусилля самої людини.

Вродженими (притаманними людині з моменту появи на світ) можуть бути тільки задатки, тобто анатомо-фізіологічні особливості людини, що створюють передумови для розвитку здібностей. Вони впливають на швидкість розвитку здібностей, на рівень майбутніх досягнень у професійній діяльності, але не зумовлюють їх. Приклад: чутливість як основа музичних і хореографічних здібностей.

Задатки є багатозначними. Характерним є те, що вони не мають чіткої спрямованості, а тому ті ж самі задатки можуть бути вихідними моментами для розвитку різних здібностей. Приклад.

Здібності не є вродженими, а утворюються протягом життя, розвиваються на підставі задатків під активним впливом особливостей середовища, виховання, та вольових зусиль особистості. В процесі розвитку здібностей задатки не зникають, а органічно входять до їхнього складу. Здібності можуть бути виявлені та розвинені тільки в процесі діяльності, яка потребує їхнього застосування. Приклад.

Види здібностей.

Здібності поділяють за їхньою направленістю або спеціалізацією.

Види здібностей	Направленість
1. Загальні // спеціальні	Загальні здібності – такі індивідуальні властивості особистості, що забезпечують відносну легкість та продуктивність в оволодінні знаннями і здійсненні різних видів діяльності. Приклади: атенційні (увага), мнемічні (пам’ять), розумові (мислення), імажинітивні (уява), тонкість і точність рухів, розвинене мовлення тощо. Спеціальні здібності – система властивостей особистості, що допомагають досягти високих результатів у якійсь одній царині діяльності. Приклади: музичні, хореографічні, спортивні, літературні, бізнесові, математичні, педагогічні. Приклад: до складу музичних здібностей входять музичний слух, музична пам’ять, почуття ритму тощо. Загальні та спеціальні здібності органічно пов’язані. Спеціальні формуються на основі загальних під впливом потреб певної діяльності. Приклади. В онтогенезі раніше за інші з’являються музичні, художні й математичні здібності.
2. Теоретичні // практичні	Теоретичні (розумові) здібності визначають схильність людини до абстрактно-теоретичного відображення світу, наукової діяльності. Приклад. Практичні здібності – схильність до конкретних, практичних дій. Приклад. Теоретичні та практичні здібності рідко поєднуються в одній людині.
3. Навчальні // творчі	Навчальні здібності визначають успішність навчання та виховання, засвоєння людиною знань, вмінь, навичок, формування якостей особистості. Приклади. Творчі здібності – індивідуальну творчість (створення оригінальних предметів матеріальної і духовної культури, нових ідей, здійснення відкриттів, винаходів). Приклади.
4.Соціальні // предметні	Соціальні здібності (здібності до спілкування) – забезпечують успішність взаємодії людини з іншими людьми, предметні здібності – з предметами матеріальної та духовної культури, об’єктами природи. Приклади.

В структурі професійних здібностей виокремлюють провідні та допоміжні властивості. Приклад: у педагогічних здібностях провідними є педагогічний такт, спостережливість, любов до дітей, потреба передавати знання; допоміжними – артистизм, ораторські дані тощо.

Успішність оволодіння будь-якою професійною діяльністю та її ефективне виконання передбачають наявність низки якостей, що отримали назву професійно важливих властивостей особистості (ПВВ). Відомо, що відсутність певних ПВВ може до деякої міри компенсувати наявність інших (високорозвинені організаційні здібності педагога як компенсація недостатнього розвитку комунікативних). Однак, означена компенсація може бути ефективною лише на середньому рівні майстерності. Професіоналів вищого ґатунку відрізняє високий рівень розвитку більшості властивостей особистості, які є для них професійно важливими.

Незалежно від характеру та змісту конкретної професії в структуру її ПВВ обов’язково входить така властивість особистості, як працездатність.

Обдарованість, талант, геніальність.

Обдарованість – це характеристика вродженого потенціалу особистості. Її поділяють на загальну та спеціальну. Загальна обдарованість – це наявність генетичних передумов (задатків) до розвитку загальних здібностей, спеціальна – до спеціальних здібностей. Приклади.

Обдарована дитина відрізняється від однолітків не тільки більш високим рівнем розвитку певних здібностей (музичних, хореографічних, математичних тощо), але також деякими особливостями особистості та поведінки, які не завжди можна пояснити впливом виховання. Це самостійність у виборі розумових завдань для розв’язання, постійне намагання з’ясувати причинно-наслідкові зв’язки між речами навколишнього світу, намагання з’ясувати як та, чи інша іграшка сконструйована, яскраві (живі) уявлення, перебільшені страхи, захоплення складними іграми, безкомпромісність, замислення над такими явищами, як смерть, загробне життя, життя в космосі, висування завищених цілей, підвищена чутливість, презирство до менш обдарованих дітей та інші.

Талант – сукупність високорозвинених здібностей, які зумовлюють видатні успіхи у певній професійній діяльність. Незалежно від фаху людини означена сукупність обов’язково включає творчі здібності. Приклад.

Геніальність – найвищий ступінь розвитку здібностей, результати виявлення яких в професійній діяльності, мають історичне значення. Приклад.

Вивчення здібностей на заняттях музикою та хореографією.

Здібності оцінюються двома основними способами:

1. Виявлення динаміки успіхів в процесі діяльності. Приклад: стандартизоване спостереження, метод експертних оцінок для вивчення розвитку спеціальних здібностей.

2. Використання спеціально розроблених тестів. Приклад: тест Р.Амтхауера для вивчення розвитку загальних здібностей.

Розвиток здібностей.

Матеріал для самостійної роботи (Див. 14, с. 388 – 390; 4, с. 38 – 77, 149 – 157).