Тема 2. ПриродНичі засади психології (природа психіки. Мозок і психіка).

Психіка виникла як механізм адаптаційної поведінки живих істот, їхнього намагання ефективно пристосуватися до навколишнього середовища. В процесі філогенезу (змін психіки, які відбулися в ході біологічної еволюції під впливом умов життя) виникають і розвиваються різні форми психічного відображення дійсності, які сприяють досконалішій регуляції поведінки та життєдіяльності. До цих форм належать:

1. Чутливість – здатність живих організмів відповідати на подразнення (сенсорна психіка). Приклад.

2. Сприймання цілісних предметів та предметного світу (перцептивна психіка). Приклад.

3. Практичний інтелект вищих тварин, який дав змогу відображати не лише окремі якості, цілісні предмети та предметні ситуації, а й міжпредметні відносини у вигляді наочних образів. Приклад.

4. Практичний і абстрактний інтелект прадавньої людини, що перетворюється в процесі історичного розвитку суспільства на свідомість і особистість, що забезпечує можливість не тільки відображати але й перетворювати дійсність, удосконалювати себе. Приклад.

Розвиток людського інтелекту проходить три фази.

1. Научіння та навички вищих тварин. Научіння спирається на індивідуальну пам’ять, яка фіксує ефективні засоби поведінки, сприяє її інтенсивному розвитку.

2. Перехід від тварини до людини. Інформаційний (відомості) та операційний (дії) зміст пам’яті накопичується і стає основою для розвитку мислення. Розвиваються розумові операції, здатність передбачати майбутнє, приймати рішення тощо.

3. Поява абстрактного мислення, яке притаманне тільки людині. Поступово мислення перестає обслуговувати лише практичні потреби людини, воно набуває здатність «відриватися» від реальності. З’являється мова як засіб пізнання та спілкування, утворюється внутрішній світ людини. Розвиваються уява, словесна пам’ять, довільна увага, воля, а також дедалі зростаюча система знань, умінь та навичок.

Головним органом психіки людини та тварин є центральний відділ нервової системи – мозок. Він складається з двох анатомічних складових:

1. Головний мозок (знаходиться у черепі). Це орган набутих упродовж життя форм поведінки. Кора його великих півкуль регулює різні психічні функцій, але неможна казати про локалізацію певної функції у певній її ділянці (зоні). Психологічні функції (мислення, пам’ять, здібності тощо) – це функціональні системи, що реалізуються спільною роботою різних мозкових зон. Сучасна наука дійшла висновку, що мозок як саморегулююча система складається з трьох основних блоків. Перший, енергетичний, підтримує тонус мозку; другий – забезпечує прийом, переробку та зберігання інформації, що надходить до нього від органів чуття; третій – програмні дії та рухи, регуляцію активних процесів і порівняння результату дій з початковими намірами. Всі три блоки беруть участь у психічній діяльності людини, в регуляції її поведінки. Порушення роботи одного з них призводить до порушень психіки взагалі. Так, порушення у першому викликають нестійкість уваги, швидку виснаженість, сонливість, байдужість або сильне занепокоєння, у другому – дефекти у прийомі слухової, зорової, тактильної та іншої інформації, у третьому – проблеми у сфері організації та дії (цільові дії замінюються інертними стереотипами, безглуздими повторами рухів, не спрямованих заданою метою).

2. Спинний мозок (знаходиться у хребетному стовпі) і передає інформацію від головного мозку до тіла і назад.

Півкулі головного мозку людини мають певну спеціалізацію. Існує їхня функціональна асиметрія – півкулями виконуються різні функції. Права півкуля контролює сенсорні й рухові функції лівої половини тіла, а ліва здійснює контроль правої половини. Ліва (логічна) півкуля в основному відповідає за мовлення, читання, письмо, вербальну пам’ять та вербальне мислення, аналітичну й послідовну переробку інформації. Вона сприяє формуванню картини світу, яка позбавлена внутрішніх протиріч. Ця півкуля також відповідає за позитивні емоції. Розлади у діяльності лівої півкулі призводять до порушень мовної діяльності, блокуючи здатність до нормального спілкування, а також викликають серйозні дефекти розумової діяльності.

Права (емоційна) півкуля оперує образною інформацією, переробляючи її одночасно й цілісно. Завдяки одночасній взаємодії образів у декількох змістових площинах вони набувають багатозначності, яка, з одного боку, створює умови для творчості, з іншого, утруднює розуміння та усвідомлення реальних зв’язків між предметами та явищами. Ця півкуля керує навичками, пов’язаними із зоровим і просторовим досвідом, забезпечує орієнтацію в просторі, невербальний, зокрема, музичний слух, невербальну, зокрема, музичну пам’ять, емоційне сприйняття об’єктів, зокрема, музики. Вона відповідальна за переживання гніву, печалі та низки інших негативних емоцій, за критичність ставлення людини до світу і до себе.

Обидві півкулі взаємопов’язані і до певної міри взаємозамінні. Домінування однієї з півкуль, що може скластися за конкретних умов, в значній мірі визначає психологічні особливості людей. Так, відомо, що у 90% бібліотекарів більше розвинена ліва півкуля. Жінки переважають у вербальному мисленні, чоловіки – у математичному та просторовому. При цьому, у жінок зв’язок між півкулями мозку значно тісніший, ніж у чоловіків. При виконанні певного інтелектуального завдання чоловіки обмежуються лише тією півкулею, яка має до нього безпосереднє відношення. Жінки ж отримують інформацію і обробляють її одразу обома півкулями.

Вага головного мозку людини у середньому складає близько 1,5 кг. Мозок жінок дещо легший за мозок чоловіків, але вага як така не є показником розумових здібностей (можна пригадати вагу мозку двох видатних письменників – І.С.Тургенєва та А.Франса: у першого він важив 2120 г., у другого лише 1170 г.). Рівень інтелекту залежить по-перше, від будови мозку (А.Ейнштейн у ділянці, що відповідає за обробку інформації, мав на 73% мозкових звивів більше пересічної людини), по-друге – від особливостей його розвитку та функціонування, умов виховання та навчання людини тощо.