2.3. Інтерфейс.

Інтерфейс (interface) служить для специфікації параметрів моделі, що видимі ззовні без деталізації їх внутрішньої структури. У мові UML інтерфейс є класифікатором і характеризує тільки обмежену частину поведінки моделюємої сутності. Стосовно до діаграм варіантів використання, інтерфейси визначають сукупність операцій, що забезпечують необхідний набір сервісів чи функціональності для акторів. Інтерфейси не можуть містити ні атрибутів, ні станів, ні спрямованих асоціацій. Вони містять тільки операції без вказівки особливостей їхньої реалізації. Формально інтерфейс еквівалентний абстрактному класу без атрибутів і методів з наявністю тільки абстрактних операцій.

На діаграмі варіантів використання інтерфейс зображується у виді маленького кола, поруч з яким записується його ім'я (мал. 2.3.1, а). Як ім'я може бути іменник, що характеризує відповідну інформацію чи сервіс (наприклад, "датчик", "сирена", "відеокамера"), але найчастіше рядок тексту (наприклад, "запит до бази даних", "форма введення", "пристрій подачі звукового сигналу"). Якщо ім'я записується на англійському, то воно повинне починатися з заголовної букви I, наприклад, ISecurelnformation, ISensor (мал. 2.3.1, б).

а) б)

Мал. 2.3.1. Графічне зображення інтерфейсів на діаграмах варіантів використання

Імена інтерфейсів підкоряються загальним правилам найменування компонентів мови UML, тобто ім'я може складатися з будь-якого числа букв, цифр і деяких розділових знаків, таких як подвійна двокрапка "::". Останній символ використовується для більш складних імен, що включають у себе не тільки ім'я самого інтерфейсу (після знака), але й ім'я сутності, що містить у собі даний інтерфейс (перед знаком). Прикладами таких імен є: "Мережа підприємство::сервер" для вказівки на сервері мережі чи підприємства "Система аутентифікації клієнтів::форма введення пароля".

Графічний символ окремого інтерфейсу може з'єднуватися на діаграмі суцільною лінією з тим варіантом використання, що його підтримує. Суцільна лінія в цьому випадку вказує на той факт, що зв'язаний з інтерфейсом варіант використання повинний реалізовувати всі операції, необхідні для даного інтерфейсу, а можливо і більше (мал. 2.3.2. а). Крім цього, інтерфейси можуть з'єднуватися з варіантами використання пунктирною лінією зі стрілкою (мал. 2.3.2., б), що означає, що варіант використання призначений для специфікації тільки того сервісу, що необхідний для реалізації даного інтерфейсу.

а) б)

Рис. 2.3.2. Графічне зображення взаємозв'язків інтерфейсів з варіантами використання

Із системно-аналітичної точки зору інтерфейс не тільки відокремлює специфікацію операцій системи від її реалізації, але і визначає загальні межі проектованої системи. У наступному інтерфейс може бути уточнений явною вказівкою тих операцій, що специфікують окремий аспект поведінки системи. У цьому випадку він зображується у формі прямокутника класу з ключовим словом "interface" у секції імені, з порожньою секцією атрибутів і з не порожньою секцією операцій. Однак подібне графічне представлення використовується на діаграмах класів чи діаграмах, що характеризують поведінку моделюємої системи.

Важливість інтерфейсів полягає в тому, що вони визначають стиковочні вузли в проектованій системі, що необхідно для організації колективної роботи над проектом. Більш того, специфікація інтерфейсів сприяє "безболісній" модифікації уже існуючої системи при переході на нові технологічні рішення. У цьому випадку зміні піддається тільки реалізація операцій, але ніяк не функціональність самої системи. А це забезпечує сумісність наступних версій програм з початковими при спіральній технології розробки програмних систем