2. Основі елементи діаграми використання.
2.1. Варіанти використання.
Стандартний елемент мови UML варіант використання застосовується для специфікації загальних особливостей поведінки системи будь-якої іншої сутності предметної області без розгляду внутрішньої структури цієї сутності. Кожен варіант використання визначає послідовність дій, що повинні бути виконані моделюємою системою при взаємодії її з відповідним актором (зовнішнім користувачем). Діаграма варіантів може доповнюватися пояснювальним текстом, що розкриває зміст чи семантику складових її компонентів. Такий пояснювальний текст одержав назву примітки чи сценарію.
Окремий варіант використання позначається на діаграмі еліпсом, усередині якого міститься його коротка назва чи ім'я у формі дієслова з пояснювальними словами (мал. 2.1).
Мал. 2.1. Графічне позначення варіанта використання
Ціль варіанта використання полягає в тому, щоб визначити закінчений аспект чи фрагмент поведінки деякої сутності без розкриття внутрішньої структури цієї сутності. Як така сутність може виступати вихідна система чи будь-який інший елемент моделі, що має власну поведінку, подібно підсистемі чи класу в моделі системи.
Кожен варіант використання відповідає окремому сервісу, що надає модельована система чи сутності по запиті користувача (актора), тобто визначає спосіб застосування цієї сутності. Сервіс, що ініціюється по запиту користувача, являє собою закінчену послідовність дій. Це означає, що після того як система закінчить обробку запиту користувача, вона повинна повернутися у вихідний стан, у якому готова до виконання наступних запитів.
Варіанти використання описують не тільки взаємодії між користувачами і сутністю, але також реакції сутності на одержання окремих повідомлень від користувачів і сприйняття цих повідомлень за межами сутності. Варіанти використання можуть містити в собі опис особливостей способів реалізації сервісу і різних виняткових ситуацій, таких як коректна обробка помилок системи. Безліч варіантів використання в цілому повинні визначати всі можливі сторони очікуваної поведінки системи. Для зручності безліч варіантів використання може розглядатися як окремий пакет.
Із системно-аналітичної точки зору варіанти використання можуть застосовуватися як для специфікації зовнішніх вимог до проектованої системи, так і для специфікації функціональної поведінки вже існуючої системи. Крім цього, варіанти використання неявно установлюють вимоги, що визначають, як користувачі повинні взаємодіяти із системою, щоб мати можливість коректно працювати з наданими даною системою сервісами.
Кожен виконуваний варіантом використання метод реалізується як неподільна трансакція, тобто виконання сервісу не може бути перервано ніяким іншим екземпляром варіанта використання.
Застосування варіантів використання на всіх рівнях діаграми дозволяє не тільки досягти необхідного рівня уніфікації позначень для представлення функціональності підсистем і системи в цілому, але і є могутнім засобом послідовного уточнення вимог до проектованої системи на основі порівневого спуску від пакетів системи до операцій класів. З іншого боку, модифікація окремих операцій класу може вплинути на уточнення сервісу відповідного варіанта використання, тобто реалізувати ефект зворотного зв'язку з метою уточнення чи специфікації вимог на рівні пакетів системи. У метамоделі UML варіант використання є підкласом класифікатора, що описує послідовності дій, виконуваних окремим екземпляром варіанта використання. Ці дії включають зміни стану і взаємодії із середовищем варіанта використання. Ці послідовності можуть описуватися різними способами, включаючи такі, як графи діяльності й автомати.
Прикладами варіантів використання можуть бути наступні дії: перевірка стану поточного рахунку клієнта, оформлення замовлення на покупку товару, отримання додаткової інформації про кредитоспроможність клієнта, відображення графічної форми на екрані монітора й інші дії.