2.3.Профілактика дитячих неврозів

Вважається, що найефективнішим способом корекції невротичного викривлення особистості є не усунення психотравмуючої ситуації, а зміна суб’єктивного погляду на неї. Ефективність такого підходу відображена у прийомах позитивної психотерапії. Суть позитивної психотерапії Н.Пезешкіана полягає у пошуку позитивних моментів у несприятливій ситуації[27]. Психолог визначає невроз як нездатність людини уникати психотравмуючих ситуацій. У межах поведінкової психотерапії однодумцем Н.Пезешкіана можна назвати В. Франкла: його метод “парадоксальної інтенції” передбачає гіпертрофовано підвищену увагу людини до власної проблеми. Неприємні переживання концентруються у часі і призводять до втрати спілкуванням людини емоційного забарвлення[36].За даними дослідження, для дітей молодшого шкільного віку з тенденцією утворення невротичних симптомокомплексів характерним захисним психологічним механізмом є перенесення. Л.Попов пропонує розглядати перенесення як відмову від пригадування того, що є неприємним для особистості. На основі наведених фактів можна сформулювати таку тезу: для дітей, “що потребують особливої уваги”, психотерапевтичний ефект полягає у зосередженні їхньої уваги на вмінні передбачати хід подій у спілкуванні. Діти “не хочуть” пригадувати неуспіхи, оскільки ще не вміють аналізувати причини та складові неуспіху в спілкуванні з оточенням і неспроможні усунути причини. Людина, навіть маленька, може придумати себе такою у стосунках з оточуючими, якою хоче себе бачити. Таким чином вона раптом усвідомлює, що її спосіб поведінки не є єдиним можливим. У такому способі поведінки помітні елементи трансакційного аналізу (за Е. Берном)[3]. Стосовно того, що лише передбачається, не існує внутрішніх суперечностей – там усе так, як бажається. Бажаний результат, мета, вибудовані силою власного розуму, змінюють ставлення людини до самої себе (Дюбуа, В. Бехтерєв – раціональна психотерапія). Вона упевнюється в тому, що здатна вийти з безвиході внутрішньої проблеми, конфлікту, покладаючись на саму себе.

У психоаналізі З.Фрейда і психодрамі Я.Л.Морено стан раціонально-емотивного вивільнення відомий під назвою “катарсис” – очищення, яке відкриває шлях до нагромадження досвіду творчої діяльності (Л.Попов). Огляд психотерапевтичних методів корекції особистості у спілкуванні приводить до думки, що основний вплив психокорекції можна визначити як доцентрову силу, за допомогою якої людина утверджується у своїй здатності самостійно приймати значущі для неї рішення. Можливість вияву ініціативи, інсайту та катарсису досягається через аналіз причин внутрішнього дискомфорту особистості, який відображається у конфліктних взаєминах з оточенням. Проте виявлені суперечності небезпечно залишати у вигляді усвідомлених фактів. Щоб утворити гармонію особливостей, властивих світобаченню людини, сформувати і перебудувати особистість навколо нового креативного центру, необхідний психосинтез. Активність власної позиції, мислення, вільне від внутрішніх суперечностей, піднесений спокій внутрішньої узгодженості – все це містить у собі саме творчість. Дитині молодшого шкільного віку важко усвідомлювати значущість кожного кроку “переформування”, коригування само презентації у спілкуванні. Корекція труднощів у спілкуванні молодших школярів з тенденцією утворення невротичних симптомокомплексів можлива у рамках ігрової психотерапії. Її безумовними перевагами є стимулювання мовного вираження дитиною своїх почуттів; допомога дитині у вияві неусвідомлених внутрішніх конфліктів і – внаслідок цього – зменшення внутрішнього напруження; розширення кола її інтересів.

Причиною неврозів є психотравмуючі впливи, їх попередження відіграє велику роль в профілактиці неврозів. Соціальні заходи, що допомагають ліквідувати невпевненість в завтрашньому дні, поваги власної гідності людини, нормалізація житлово-побутових умов та іншому, сприяють ліквідації деяких джерел травматизації, що викликає захворювання, й тим самим попереджує виникнення неврозів. Всі фактори, що призводять до асенізації нервової системи, разом з тим сприяють виникненню неврозів, тому для їх профілактики велику роль відіграє боротьба з гострими та хронічними інфекціями, травмами мозку, в тому числі родові, гострі та хронічні інтоксикації, порушення харчування організму та інше, а також нормалізація режиму праці ті відпочинку, достатній сон.

А.І. Захаров бачить причини дитячих неврозів у недосконалості сімейних відносин. Але таким чином, проблема стає схожа на замкнуте коло: батьки несуть зі свого дитинства свої страхи, проблеми, перекладаючи їх на плечі дітей, що виростають, ті у свою чергу – на плечі своїх дітей. І так можна продовжувати довго, поки хто-небудь з цього ланцюжка не зупиниться і не замислиться, як виправити це положення. Свідоме батьківство, тобто повне усвідомлення своєї відповідальності як батька і вихователя багатьом мамам і папам допомогло вирішити проблеми своєї родини і ростити своїх дітей відносно здоровими [28]. Діти, почуваючи в батьках, насамперед любов, знаходячи опору і розуміння меньш болісно проходять кризові моменти свого життя. Велике значення для попередження неврозів має правильне виховання дитини – розвиток в неї таких якостей, як витримка, наполегливість, працелюбство, вміння перемагати складнощі та інше. Дитина, якій з дитинства все дозволяли, яка росла егоїстичною, незвикла рахуватися з інтересами інших, може в подальшому житті легко зірватись, коли від неї вимагатиметься велика витримка. Якщо виховання не правильне, у дитини можуть виникнути уявлення, які робитимуть її особливо вразливою к діям певних, направлених на неї, подразників.  

Наприклад, дитина, яку весь час хвалять, розвивають у неї пихатість, уявлення про її нібито переваги над іншими, нервовий зрив особливо легко може з’явитись під впливом невдачі, що сталася з нею при здійсненні цих прагнень. Шкідливо також прищеплювати дитині уявлення про її неповноцінність, надмірно фіксувати її увагу на наявному в неї в дійсності або вигаданому порушені, а також придушувати ініціативу й вимагати від неї надмірної слухняності. Це може сприяти розвитку таких рис характеру, як невпевненість в собі, вразливість, боязкість і сприяє тим самим до неврозу нав’язливих станів. Для попередження нервовості важливим є таке виховання з раннього дитинства, при якому дитина не отримувала ні прямої,ні опосередкованої користі від нервовості, запальності,інших хворобливих проявів. Одним з важливих факторів є правильне статеве виховання дитини. Потрібно уникати всього, що може викликати сексуальне збудження, наприклад, надмірно велика ніжність, з боку батьків. Не потрібно допускати, щоб дитина спала в одному ліжку з батьками, або з іншими дітьми.

Щоб виростити здорову, гармонійно розвинену дитину, треба проводити загартовуючи заходи. До них належать прогулянки тривалістю не менше 2-3 години два рази на день (удень і ввечері) влітку і зимою. Літом корисні повітряні і сонячні ванни, обтирання і обливання, купання в морі, річці, озері. Зимою після фізичної зарядки слід проводити обтирання або обливання. Школярам треба прищеплювати любов до різних видів спорту.

У вихованні нервових дітей важливим моментом є правильна організація навчання і відпочинку. Слід пам’ятати, що нервові діти швидко втомлюються і в них виснажується центральна нервова система. Тому їх не можна примушувати відразу ж після школи братись за виконання домашніх завдань. Перерва між шкільними заняттями і приготуванням уроків дома в ослаблених дітей повинна становити не менш як 3-4 години. Бажано, щоб частину цього часу дитина провела на свіжому повітрі, беручи участь у рухливих іграх, а також мала короткий денний відпочинок. Найкраще починати приготування уроків з 16-17 годин, тому що пізніше активність нервових клітин зменшується і дитині важче втягтися у навчальну діяльність. Під час виконання домашніх завдань треба робити короткі перерви. Для першокласників їх роблять через кожні 10-15 хвилин, для учнів третіх-четвертих класів – через кожні 15-20 хвилин. Телевізійні передачі діти повинні дивитися на відстані 2,5 м, в освітленій кімнаті. Щоденна допустима норма перегляду телевізійних передач для школярів – 20-30 хвилин, для молодших школярів вона не перевищує 1години на день. Відступи від установлених норм так чи інакше позначається на стані здоров’я дитини, й нервової системи і успішності. А дітям, у яких є ознаки нервовості, час перегляду телевізійних передач треба різко обмежити [17].

ВИСНОВКИ

1.Аналіз наукової літератури з зазначеної проблеми переконливо свідчить, що проблемі зростання рівня невротизації дітей в даний час приділяється значна увага. Починаючи з 1779 року,коли було введено само поняття «невроз», дослідженням даної проблеми займалися зарубіжні психологи і науковці (З.Фрейд, А.Фрейд, А.Адлер, В.Франкл, К. Хорни Г.Сельє та інші) та вітчизняні (О.І.Захаров, І.Павлов, Д.М.Менделевич, В. Мясищев О.Осипова, В.І.Гарбузов, Б.Д.Карвасарський та ін.). Існує багато визначень самого поняття неврозу, в кожному з яких акцентується увага на тій чи іншій стороні захворювання. Всі дослідники одностайні в тому, що невроз хоча і характеризується, зворотністю патологічних порушень, але може спричинити багато страждань людині на протязі усього життя.

2. Психічна травматизація є провідною причиною розвитку та формування неврозів, її патогенне значення визначається складною взаємодією з багатьма іншими факторами, які являються результатом усього життя індивіда, формування його організму і особистості. Саме тому доцільно виділити такі аспекти формування неврозу як психологічні, соціальні (сім’я) та біологічні. До психологічних факторів відносяться : психічна травма і преморбідні психологічні особливості особистості (її базові параметри - темперамент і характер). Біологічні фактори формування неврозів не є основними, але роль цих факторів незаперечна, до них на цей час відносять:особливості конституції, генетично обумовлений тип нервово психічного реагування, дизонтогенез, нервово соматична ослабленість та ін..

Соціальні фактори (пробатьківська сім’я, особливості особистості батьків, наявність конфліктів і неправильні типи виховання) багатьма вченими вважаються провідними.

3. Діагностична робота психолога по виявленню дітей з невротичними проявами передбачає не лише патопсихологічне обстеження самої дитини, а й дослідження психологічної атмосфери в родині, ставлення батьків до своїх дітей та емоційних зв’язків між дітьми та їх близькими. Такий комплексний підхід дозволяє визначити якомога більше факторів, що впливають на виникнення неврозів у дітей. Проведене нами дослідження показало, що в процесі становлення дитина постійно зустрічається з складними ситуаціями, які іноді набувають для неї вираженого кризового характеру. Провідну роль у виникненні неврозу у дитини відіграє сім’я. Негативне ставлення, не прийняття дитини у родині, а також постійні конфлікти між батьками стають основними детермінантами неврозу, з’являється підвищена тривожність та загальна вразливість, що робить дитину особливо чутливою до різних подразників. Так зміна соціального оточення, статусу стає стресовою ситуацією, що викликає емоційне напруження, з яким не завжди може справитися вразлива дитяча психіка. Це приводить до виникнення невротичних симптомокомплексів.

4. Проведена діагностична робота з батьками дітей (які мають передумови для формування невротичних розладів) в якій використовувались тест-опитувальник аналізу сімейного виховання і профілактики порушень виховання (АСВ) (Е.Г. Ейдеміллер, В.В. Юстицкис) призначений для вивчення порушень у житті сім'ї і причин відхилень у сімейному вихованні; і клінічний опитувальник для виявлення і оцінки невротичних розладів (К.К.Яхін, Д.М.Менделевич) дали можливість виявити закономірності між сімейним вихованням і високою тривожністю у дітей.