Особливості діагностики неврозів у дітей молодшого шкільного віку

2.1. Особливості прояву шкільних неврозів

Дитина дорослішає в своїй родині, але рано чи пізно поєднує з середовищем родини суспільне середовище. Починається входження дитини в суспільне життя, соціалізація. Найбільш вагомим в цьому розумінні є момент вступу до школи й життя в ній. Школа вбирає в себе та відображає риси соціального оточення, є моделлю суспільства для дитини [32].

Прогресуюче погіршення здоров’я школярів є провідною проблемою в сучасних школах. Значні зміни, що відбуваються останніми роками в загальноосвітніх школах, постійні ускладнення та інтенсифікація програм початкової школи створюють передумови для формування дискомфорту, як психологічного, так і емоційного, а також умови для формування шкільного стресу, шкільних неврозів, що зазвичай призводять до виникнення комплексних ускладнень навчання та погіршення психічного здоров’я школярів. До шкільного навчання, особливо в молодших класах, необхідно сьогодні відноситися як до джерела ризику для здоров’я дитини, тому що воно являє собою нелегкий іспит для його незміцнілої нервової системи. Тут необхідно врахувати безліч моментів, що мають негативний вплив на здоров’я дитини та поєднуються під назвою шкільного стресу. Для молодших школярів це підвищені вимоги, що пред’являються і до запам’ятовування і до розуміння нового матеріалу, і до тонкої погодженості рухів, і нарешті, до поводження дитини, змушеної звикати до підпорядкування твердим правилам шкільної дисципліни.

Постійний ріст потоку інформації в нашому житті не обходить стороною і шкільну програму, приводячи до дуже сильної перенавантаженості учнів вже з найперших уроків. Ще одне джерело шкільних стресів – труднощі у відносинах з однокласниками. Ця проблема в молодших класах може бути особливо гострою, якщо дитина в родині є єдиною, а також якщо вона не відвідувала дитячі дошкільні установи і не мала достатнього досвіду спілкування з однолітками, не звикла розміряти свої бажання з інтересами інших дітей. Спочатку не просто складаються в школяра і відношення з новими в його житті дорослими – вчителями, що як би заміщають на час роль батьків; виникаючі тут конфлікти сприймаються дитиною особливо тривожно і болісно [38]. Звідси і такі прояви порушення пристосування дитини до школи, пов’язані зі стресом, як стомлюваність, млявість, неспокійний сон або навпаки, підвищена сонливість (особливо вранці). Іноді під час ранкових зборів у школу в дитини може раптом з’явитися головний або біль в животі (вона не прикидається і не намагається тим самим хитрістю уникнути відвідування школи – просто дитина в такий спосіб випробовує стрес, переживає його на тілесному рівні). У вразливих дітей може з’являтися примхливість, плаксивість. Буває, що знижується апетит. Загострюються різні хронічні “болячки”: тут і гастрит, і дуоденіт, і дисбактеріоз, і астматичний бронхіт, і вегетодистонія. Шкільний стрес може послабляти й імунну систему дитини – звідси часті простудні захворювання (у педіатрів є спеціальний термін -“ЧДХ”, що означає - “часто і довгостроково хворі ” діти). Важливо, щоб батьки знали, що саме в шкільних проблемах можуть ховатися джерела всіх цих розладів, мнима “безпричинність”, яка часом ставить у безвихідне становище лікарів-педіатрів[27]. Повсякденними є також порушення поводження дитини – від простого небажання учити уроки до відкритого небажання іти до школи, іноді у формі бурхливого протесту. І якщо дитині не вдається переробити шкільний стрес, то тут вже рукою подати до дитячих неврозів з такими проявами, як бурхливі емоційні спалахи (істерики) і підвищена упертість, а на тілесному рівні – м’язові посмикування (тики), заїкуватість і навіть часом енурез. Ця проблема, властива дітям більш раннього віку, може загострюватися у молодших школярів. У цьому виявляється важливе правило: під дією стресу нервова система дитини якби повертається до свого колишнього стану, який був в більш ранньому віці. З цим пов’язані і порушення поведінки, і багато розладів її здоров’я. Школа спричиняє у дитини страх розлуки з матір’ю, що виливається у „ страх (фобію) школи”; завищені вимоги можуть призводити до побоювання не відповідати їм. До цього додається емоційне напруження в школі. Побоювання дитини щодо школи справджується, але змінити вона нічого не може, оскільки не бачить себе такою, якою є насправді. Виникає „ шкільний невроз” – страх труднощів у навчанні, у стосунках з учителями та однокласниками, який ми розглядаємо як один з чинників формування невротичної особистості. Пряма (внутрішня – як конфлікт спрямовуючих норм) та опосередкована (зовнішня – як недоліки виховання та загострення рис перед невротичного характеру) дія сімейних конфліктів призводить до того, що певна ситуація спілкування може стати для дитини гострою психотравмою [9].

Фоном прояву невротичних симптомокомплексів є тривожність. Тривожність можна назвати „ аморфним стрижнем” особистості з тенденцією невротичного формування. Джерелом тривожності як невротичного симптомокомплексу є поєднання відчуття дитиною тривожності в сімейній ситуації та загальної в школі. Саме за високим рівнем тривожності учня вчитель може виявити дітей, яким необхідна особлива увага педагогів та шкільного психолога. Основними факторами тривожності є фрустрація у досягненні успіху та страх не відповідати очікуванням оточення.

Для діагностики важливі два аспекти діяльності: власне діяльність, що формує психіку; діяльність у вигляді результату — новоутворень, що проявляють її. Для дітей молодшого шкільного віку провідним видом діяльності є навчальна. В ній формуються основні новоутворення молодших школярів у пізнавальній (внутрішній план дій, пізнавальна потреба, довільність усіх психічних процесів) та особистісній (потреба в самоствердженні, самооцінка, ре­флексія тощо) сферах. Таким чином, молодший шкільний вік є важливим і важким етапом життєвого шляху дитини. Як перших три роки життя відіграють значну роль у становленні особистості, так і перші роки навчання багато в чому визначають подальше пе­ребування дитини в школі. Від того, як пройде адаптація, за­своєння нових вимог, сформується мотивація навчання тощо, залежить розвиток дітей у середніх і старших класах: адже більшість болючих шкільних проблем сягають корінням саме початкової ланки.

На численних прикладах ми побачили визначальну роль у походженні неврозів психічної травматизації, обумовленої порушеними сімейними відносинами неправильним вихованням і підвищені вимоги до дитини у школі. Невроз, який виникає в цих умовах, як психогенне захворювання особистості, що формується, означає на психологічному рівні морально-етичну несумісність з подібним відношенням батьків, несумісність, яку дитина не може подолати через своєрідність своєї психіки і тиск обставин  , які перевищують межу психофізичних можливостей. Таким чином, внутрішній, невирішений і тим самим невротизуючий дитину конфлікт, який формується, має тісно пов'язанні один з одним рівні:- соціально-психологічний, мотивований невдачами спілкування і ускладненнями в досягненні соціально значущої позиції;

- психологічний, обумовлений несумісністю з окремими сторонами відношень батьків та загрозою втрати "Я"; психофізіологічний, як наслідок неможливості відповідати підвищеним вимогам та очікуванням дорослих.