- •Княгиня Ольга (945-964 )
- •Володимир великий (980-1015)
- •Ярослав Мудрий ( 1019-1054)
- •Дмитро Вишневецький 1516 (1517) — 1563
- •Василь – Костянтин Острозький ( 1526-1608)
- •Петро Сагайдачний (1577 – 1622)
- •Петро Могила (1596 – 1647)
- •Богдан Хмельницький
- •Петро Дорошенко (1665 – 1676)
- •Іван Мазепа(1640 – 1709)
- •Петро Калнишевський (1690-(01) – 1803)
- •Михайло Максимович (1804 – 1873)
- •Тарас Шевченко (1814 – 1861)
- •Михайло Драгоманов (1841 - 1895) –
- •Кость Левицький (1859 —1941)
- •Михайло Грушевський (1866- 1934)
- •Євге́н Мих́айлович Конова́лець (1891 1938)
- •Степа́н Андрі́йович Банде́ра (1909-1959)
- •Рома́н-Тарас Йо́сипович Шухе́вич(1907 —1950)
- •В'ячесла́в Макси́мович Чорнові́л (1937 1999)
Богдан Хмельницький
Був новатором в організації козацького війська, і в державній діяльності. Засновник Української держави, він став і першим організатором адміністративного управління на Україні. Він багато сил доклав до зміцнення зовнішньополітичного становища України. Ніхто як до нього, так і після нього не вмів так уміло використовувати суперечності між Польщею, Османською імперією та іншими країнами.Богдан Хмельницький прагнув об’єднання України з Росією. Очолив національно –визвольну війну.Уклав зборівський договір (1659) з поляками.Було укладено Білоцерківський договір (1651) Було укладено березневі статті з Москвою.Він дозволив Україні зберегти державність, забезпечив її союзником для протистояння Речі Посполитій та туреччині.
Петро Дорошенко (1665 – 1676)
Був гетьманом правобережної україни. У своїй політиці він:часто скликав козацькі ради, де вислуховував рядових козаків;спирався на підтримку київського митрополита;установив нову митну лінію на укр-кому кордоні, почав карбувати власну монету;проводив колонізацію незаселених земель на кордоні зі степом; прагнув обєднання України;у 1668 обєднав ліво- і правобережжя, був проголошений гетьманом усієї країни;у 1669 р. уклав з туреччиною - корсунські статті(союзний договір)у 1675 він передав булаву кошовому отаману 0 сіркові та присягнув на вірність московському цареві.
Іван Мазепа(1640 – 1709)
Уклав із Росією Коломацькі статті (1687);всіляко підтримував Росію;створив систему найманих військ для особистої охорони гетьмана; надавав пільги організаторам промисловості;розвивав вівчарство,конярство;запровадив панщину в 2 дні /тиждень;силою придушував селянські повстання та виступи опозиції;реставрував 20 та заснував 12 храмів, унаслідок такої діяльності такий стиль назвали «мазепинське барокко»;домігся надання Києво – могилянській колегії статусу академії;сприяв роз-ку літ-ри;видав на власні кошти Євангеліє арабською мовою;направляв дітей старшини на навчання за кордон;у зовнішній політиці підтримував зв’язки з европ. Державами;у 1708 році уклав союз проти Росії.
Петро Калнишевський (1690-(01) – 1803)
Був військовим осавулом, потім суддею Війська Запорозького низового.За доблесть у російсько-турецькій війні 1768 — 1774 років Військо Запорозьке дістало подяку від цариці. Кошовий отаман став кавалером найвищого ордену Російської імперії — Андрія Первозванного, йому було присвоєно військовий чин генерал-лейтенанта.Відстоював права Запоріжжя, задля чого неодноразово їздив з депутаціями до Петербурга. Намагався посилити свою владу і обмежував права старшин та козацької ради. Дбав про поширення хліборобства та торгівлі у запорозьких степах. Був зарештований і довічно засланий до Соловецького монастиря.
Григорій Сковорода (1722 – 1794) український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог.
Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Переслідуваний світськими та духовними властями, з 1770-х років вів життя мандрівного жебракуючого філософа. Сковорода обстоював права людської особистості в кожній людині, Твори Сковороди за життя були друковані сотнями, Власним життям він канонізував високі моральні принципи: волелюбність, твердість духу, гідність, щирість, добролюбство, прагнення мудрості, надійність, любов до ближнього. Цим утверджувалися моральні підмурки нового українського суспільства. Творча спадщина великого філософа стала невичерпним джерелом мудрості й життєдайної наснаги для українського народу на довгі-довгі віки. Вона злободенна й сьогодні. Вона актуальною буде і завтра. Межі духовному вдосконаленню людини так і не визначено.