Михайло Максимович (1804 – 1873)

Максимович був справжнім ученим-енциклопедистом, і то дуже широкого діапазону — від ботаніки до історії.Як фольклорист Максимович видав 1827 р. у Москві «Малороссийские песни», 1834 р. — «Украинские народные песни» Як мовознавець Максимович опублікував низку статей про класифікацію слов'янських мов у яких широко користувався даними з української мови. В історичних (як і в фольклорно-етнографічних) творах Максимович був прихильником панівного тоді романтизму та ідеї народності. Він обстоював генетичний зв'язок між княжою та козацько-гетьманською добами в історії України, яким він присвятив багато розвідок, статей, критичних заміток про джерела, літературу тощо. Максимович працював також у царині української археології та був автором першої в Україні археологічної праці з застосуванням типологічного методу.

Тарас Шевченко (1814 – 1861)

український поет, письменник, художник, графік, громадський діяч. Член Кирило-Мефодіївського братства. У творах на історичну тему показав боротьбу українського народу проти соціального й національного поневолення. Був двічі зарештований: перший раз як член кирило – мефодіївського братства, другий раз він був засланий на 7 років до Новопетрівської фортеці. Після ув’язнення він здійснив 3 подорож до україни, після чого там і залишився. Шевченка втретє заарештували і після кількаразових допитів зобов'язали повернутися до Петербурга. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. Ім'я Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлено пам'ятники, його твори перекладені майже на всі мови світу, його ім'ям в Україні названо навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста.

Михайло Драгоманов (1841 - 1895) –

публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч. Один з організаторів "Старої громади" у Києві.

доцент Київського університету. Після звільнення за політичну неблагонадійність у 1876 р. емігрував до Швейцарії, де створив своєрідний осередок української політичної еміграції. В 1890 році Михайло Петрович разом із І. Франком, М. Павликом та іншими брав участь у заснуванні Русько-української радикальної партії. Протягом 1870 — 90 років був співавтором українських революційно-демократичних видань у Галичині.. Був обраний почесним членом багатьох міжнародних організацій і товариств. Він зробив цінний внесок у становлення освіти і науки у Болгарії. Його власна бібліотека лягла в основу університетської книгозбірні, що й нині носить його ім’я. Доклав він зусиль і до створення національної бібліотеки в Софії — тепер це всесвітньо відома бібліотека ім. Кирила і Мефодія. Драгоманов тривалий час був символом незалежної держави, тому лише зі здобуттям цієї незалежності Україна може вільно вшановувати пам’ять свого великого громадянина.