3. Угоди, договори – сам. Робота

4. Візитні картки

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ВІЗИТНИХ КАРТОК

На сьогодні візитні картки широко використовуються й ста­ли невід'ємним атрибутом ділового життя. Візитна картка - це картка для вручення під час знайомства чи візиту.

Здебільшого вона містить такі реквізити:

- назву підприємства, установи, організації, фірми;

- прізвище, ім'я, по батькові власника картки;

- посаду;

- адресу установи, організації, підприємства, фірми;

- номери телефонів, факсу.

Візитні картки бувають різних видів:

1. Стандартна картка.

Використовується під час знайомства. Назва фірми, прізви­ще, ім'я, по батькові друкуються великими літерами; посада, адреса, телефон - малими.

2. Представницька картка.

Таку візитну картку вручають, якщо її власник не бажає продовжувати контракт. У ній зазначаються назва фірми, адре­са й телефон.

3. Картка фірми.

Використовується для привітання від імені фірми.

4. Об'єднана візитна картка.

Зазначається прізвище (або прізвища), імена та по батькові чоловіка і дружини; надсилаються або розвозяться переважно жінками.

Візитна картка - невеликий аркуш картону (зазвичай 9x5 см, іноді 6x10 см), на якому друкуються прізвище, ім'я, по батькові, місце роботи, посада, адреса, телефон, телекс, факс.

Візитна картка посадової особи-чоловіка на сантиметр більша за візитну картку жінки (у Великобританії - навпаки).

На візитній картці офіційної особи, особливо дипломатич­ного працівника, номер телефону, домашня та службова адре­си не друкуються.

На іншій візитній картці можна прочитати лише посаду (напр., Посол), або (для неофіційних випадків) - прізвище, ім'я та по батькові дипломата. Візитна картка останнього зразка надсилається лише жінкам. Використовуються й ві­зитні картки, де зазначають ще ім'я та по батькові дружини. Шрифт візитних карток суворо не регламентується. Скла­лась така практика, що з одного боку візитної картки текст друкується рідною мовою, а на зворотному - англійською. Зазначимо, що це не зовсім правильно, оскільки одна сто­рона мала б бути вільною для будь-яких записів. Отже, кра­ще мати два види карток.

Колір візитної картки, згідно з протокольними вимогами, повинен бути білим. Окрім реквізитів власника, на візитній картці може бути його фотографія.

ВИКОРИСТАННЯ ВІЗИТНИХ КАРТОК

Візитні картки застосовуються в таких випадках:

1. Привітання. Прийнято вітати своїх зарубіжних партнерів у день їх національного свята. Звичайною формою вітання є надсилання візитної картки.

У такому випадку внизу ліворуч треба зробити напис чор­нилом або простим олівцем (це правильніше). За традицією цей напис є скороченим позначенням відповідних французь­ких слів із таким значенням:

Р. - щоб привітати;

Р... А - щоб привітати з Новим роком;

Р... А - щоб подякувати і привітати з Новим роком.

2. Висловлення співчуття. Для висловлення співчуття з приводу національного трауру тощо надсилається візитна картка з таким надписом:

Р. С. - для співчуття.

3. Висловлення подяки. На знак вдячності за привітання чи висловлення співчуття, за подарунки тощо протягом 24 годин надсилається відповідна візитна картка, на якій внизу ліворуч робиться напис:

Р К. - щоб подякувати.

4. Від "ізд із країни. При від'їзді з країни, де ви знаходилися у коротко- чи довготерміновому відрядженні, якщо вам не випала нагода попрощатися особисто з діловим партнером, можна надіслати йому візитну картку з надписом:

Р. Р С. - щоб попрощатися.

5. Представлення. Щоб представитися особі, з якою ви збираєтеся співпрацювати, можна вашу візитну картку надіслати разом з візитною карткою іншої особи, яку майбутній партнер вже добре знає. Тоді на другій візитній картці пишеться:

Р Р - щоб представити.

Відповіддю є надсилання візитної картки без надпису.

6. Запрошення на прийом. Для запрошення на неофіційний прийом вгорі на візитній картці пишеться ім'я та прізвище запрошуваної особи, а внизу зазначають вид прийому (сніданок, коктейль тощо), місце, час і дату.

У разі перевантаження візитної картки інформацією запро­шення надсилають на листівках, до яких приколюють свою візитну картку.

7. Уразі зміни адреси замість старої візитної картки надси­лається нова з новими реквізитами.

Залежно від характеру стосунків написи на картках можна робити рідною мовою: «дякує за новорічне привітання», «шле свої найкращі побажання у Новому році», «дякує за увагу», «висловлює співчуття» тощо.

Візитні картки не підписуються, дата не ставиться. Використання візитних карток не обмежується зазначени­ми випадками.

Візитні картки, що посилаються поштою або з кур'єром, вкладають у спеціальний конверт, на якому від руки чорни­лом або на друкарській машинці (комп'ютері) вказують ім'я, прізвище і посаду адресата. Одному адресату можна надси­лати кілька візитних карток від різних осіб в одному конвер­ті. Якщо в такому конверті є візитні картки для кількох осіб, то це зазначають угорі зліва на кожній візитній картці, над­писуючи прізвище особи.

Щоб запобігти використанню візитної картки, що надсила­ється в конверті, в недобрих цілях сторонньою особою, варто написати на ній кілька рядків.

На отримані візитні картки поштою чи кур'єром прийнято відповісти візитною карткою протягом 24 годин.

Особисто вручати адресату свою візитну картку з вислов­ленням подяки тощо не прийнято.

За кордоном поширене правило залишати першим свою ві­зитну картку особі молодшій за віком чи нижчій за рангом.

Жінки не залишають свою візитну картку в домі неодруже­ного чоловіка.

Після представлення жінці чоловік повинен протягом тиж­ня надіслати їй свою візитну картку і картку для її чоловіка. Усі гості, що були присутніми на сніданку, обіді чи вечірньому прийомі (окрім запрошення на чай), повинні надіслати лист із висловленням подяки чи залишити протягом тижня свою візитну картку в будинку господині.