Поняття про форми організації навчального процесу.
Успіх навчально-виховної роботи у значною мірою залежить не лише від використання в ній тих чи інших методів, але й від організаційних форм цієї роботи. У свою чергу, ці форми визначаються метою і завданнями навчання, кількістю учнів, характерними особливостями окремих навчальних предметів, місцем і часом навчання учнів, забезпеченістю школи навчальними посібниками тощо.
Таким чином, вибір організаційних форм, як і методів навчання, залежить від багатьох факторів. Однак, якщо методи навчання дають відповідь на питання як навчати в певних умовах, наприклад, на уроці математики, в майстерні, на виробництві, в процесі екскурсії з ботаніки, то форми, обумовлюючи організаційний аспект навчальної роботи, визначають, яким чином повинна бути організована ця робота, з урахуванням того, хто, де, коли і з якою метою навчається.
Організація навчання має на меті забезпечення оптимального функціонування процесу управління навчальною діяльністю з боку вчителя. Наприклад, навчальне заняття розпочинається з читання учнями параграфу підручника у зв'язку з яким-небудь завданням, виписування питань, які виникають у школярів в ході читання. Учитель, у свою чергу, збирає ці питання, класифікує, відзначає їх якість, глибину, змістовність, встановлює їх зв'язок з попередньою темою, іншими навчальними предметами, актуальними проблемами виробництва, економіки, культури, життя. Після того, як кожен учень у своєму темпі познайомився з новим матеріалом, уточнюються й аналізуються питання учнів. На них відповідають найбільш підготовлені учні. Вчитель, при необхідності, уточнює, доповнює відповіді школярів, пояснює найскладніші питання, використовуючи відомі йому методи і прийоми навчання. Потім починаються практичні заняття-вправи, розв'язування задач, лабораторні роботи. Тут учитель оцінює не тільки знання, але й уміння їх використовувати. При цьому він може залучати на допомогу слабким учням більш сильних, створюючи творчі групи, розширюючи так необхідне в цьому віці ділове спілкування. За підсумками практичних робіт виставляються оцінки. Учні, які не змогли виконати завдання, працюють над матеріалом теми в позаурочний час разом з учителем та з більш підготовленими учнями.
Форми організації навчання
Форма навчання конструюється і використовується для того, щоб створити найсприятливіші умови для передачі дітям знань, умінь і навичок, формування світогляду, розвитку обдарувань, практичних способів, активної участі у виробничому і громадському житті. У цьому виявляється навчально-освітня функція форм навчання.
Виховна функція забезпечується послідовним залученням школярів за допомогою системи форм навчання до різноманітних видів діяльності, в результаті чого залучаються всі духовні й фізичні сили: інтелектуальні, емоційно-вольові, дієво-практичні. Дитина досягає мети, долає труднощі пізнання, радіє перемогам, допомагає товаришам, виявляє терпіння й витримку, наполегливість і волю. При цьому систематично зміцнюються й удосконалюються морально-вольові якості особистості дитини.
Організаційна функція форм навчання полягає в тому, що необхідність відповідності обсягу, якості змісту освіти віковим особливостям дітей вимагає від учителя чіткого організаційно-методичного інструментарію подачі матеріалу, суворого відбору допоміжних засобів. Адаптація школярів до специфіки тієї чи іншої форми навчання дозволяє їм завчасно готуватися до відповідної діяльності, швидко виробляти готовність до праці в певних умовах.
Психологічна функція форм навчання полягає у виробленні в учнів певного діяльного біоритму, звички до праці в один і той же час. Звичний час і знайомі умови навчальних занять сприяють формуванню у дітей психологічного стану розкутості, свободи, оптимального напруження духовних сил. Створюються обставини захоплюючої і натхненної праці.
Змістовна форма навчальних занять у поєднанні з активними методами реалізує розвиваючу функцію. Особливо активно вона реалізується тоді, коли при вивченні теми в навчальному процесі використовується різноманітність форм. Багатогранність і різноманітність форм породжує багатство умов для розумової, трудової, ігрової діяльності, що дозволяє залучити до діяльності увесь комплекс психічних процесів.
Оптимізація навчально-виховного процесу - досягнення найвищих
результатів при мінімальних витратах часу, сил, енергії, коштів у тих чи інших конкретних умовах передбачає використання всіх організаційних форм навчання.
Урочні: а) урок б) лекція в) семінар г) практикум д) залік е) іспит
Позаурочні: 1) регулярні: а) домашня робота б) факультативні заняття або групові, індивідуальні в) робота з науково-популярною літературою г) телевізійні передачі д) додаткові заняття 2) епізодичні: а) реферативні роботи б) тематичні конференції
Урок
Основною формою організації навчання є урок. Навчальний процес складається з системи конкретних уроків. Одні уроки переслідують мету формування знань, інші - закріплення і вдосконалення їх, треті - повторення і систематизації, четверті-перевірки засвоєння знань, сформованості умінь і навичок і т.д.
В залежності від дидактичних цілей і ланок процесу навчання, реалізованих на уроці, можна виділити 9 типів уроків: формування знань, закріплення і вдосконалення знань, формування вмінь і навичок, вдосконалення знань, умінь і навичок, застосування знань на практиці, повторення і систематизації знань, перевірки знань, комбінований урок. Урок, побудований на штучному поєднанні трьох та більше ланок процесу навчання, називається комбінованим.
У практиці навчання загальноприйняті три форми організації роботи на уроці: - Індивідуальна, - Групова (колективна), - Фронтальна.
Останнім часом спостерігається тенденція виділення з групової форми колективну, як самостійну форму. Ці форми, організації навчання на уроці, можуть бути реалізовані в різному вигляді. При індивідуальній формі організації навчання кожен школяр отримує своє завдання, яке він повинен виконати незалежно від інших, тобто, самостійно.
Під самостійною навчальною роботою звичайно розуміють будь організовану вчителем активну діяльність учнів, спрямовану на виконання поставленого дидактичної мети в спеціально відведений для цього час: пошук знань, їх осмислення, закріплення, формування та розвиток умінь і навичок, узагальнення і систематизацію знань.
Одним з важливих факторів, що забезпечують самостійну діяльність учнів, є самоконтроль. Формування навичок самоконтролю - процес безперервний, здійснюваний на всіх стадіях процесу навчання: при вивченні нового матеріалу, при відпрацюванні навичок практичної діяльності, при творчій, самостійній роботі учнів і т.п.
Самостійна робота є своєрідним містком, який повинен пройти учень на шляху від розуміння навчального матеріалу до оволодіння ім.
Формування нових знань неможливо без розвитку творчої самостійності учнів. Для цього на уроці створюються такі умови, які дозволять контролювати засвоєння нового матеріалу своєчасно, повно і гласно. Такий контроль допомагають здійснювати картки-завдання програмованого опитування. В залежності від цілей, які ставляться перед самостійними роботами, вони можуть бути: повчальними, тренувальними, що закріплюють, повторювальних, розвиваючими, творчими і контрольними.
Сенс навчальних самостійних робіт полягає у самостійному виконанні учнями даних викладачем завдань в ході пояснення нового матеріалу. Мета таких робіт - розвиток інтересу до досліджуваного матеріалу, привернення уваги кожного учня до того, що пояснює викладач. Тут відразу з'ясовується незрозуміле, виявляються складні моменти, дають себе знати прогалини в знаннях, які заважають міцно засвоїти досліджуваний матеріал. Самостійність роботи по формуванню знань проводяться на етапі підготовки до ведення нового змісту, а також при безпосередньому введенні нового змісту, при первинному закріпленні знань, тобто відразу після пояснення нового, коли знання учнів ще не міцні. Викладачеві необхідно знати наступні особливості навчальних самостійних робіт: їх треба складати в основному із завдань репродуктивного характеру, перевіряти негайно і не ставити за них поганих оцінок.
До тренувальним ставляться завдання на розпізнавання різних об'єктів і їх властивості. Тренувальні самостійні роботи складаються з однотипних завдань, містять суттєві ознаки і властивості даного визначення, правила. До закріпляючу можна віднести самостійні роботи, які сприяють розвитку логічного мислення і вимагають комбінованого застосування різних правил і теорем. Вони показують, наскільки міцно, осмислено засвоєний навчальний матеріал. Але результатами перевірки завдань даного виду вчитель визначає, чи потрібно ще займатися даною темою. Приклади таких робіт в достатку зустрічаються в різних дидактичних матеріалах.
Дуже важливі повторітельние (оглядові чи тематичні) роботи. Перед вивченням нової теми викладач повинен знати, чи підготовлені учні, чи є у них необхідні знання, які прогалини зможуть утруднити вивчення нового матеріалу. Самостійними роботами розвивального характеру можуть бути домашні завдання по складанню доповідей на певні теми, підготовка до науково-творчим конференціям, та ін На уроках - це самостійні роботи, потребують вміння вирішувати дослідницькі завдання.
Великий інтерес викликають у учнів творчі самостійні роботи, які передбачають високий рівень самостійності. Тут учні відкривають для себе нові сторони вже наявні у них знань, вчаться застосовувати ці знання в нових несподіваних ситуаціях. Це завдання на пошук другого, третього і т. д. способу вирішення завдання. Перед учнями можна поставити проблемне питання, який спонукав би їх до самостійної теоретичної та практичної діяльності. На основі цього методу навчання відбувається закріплення знань учнів, формування професійних умінь та навичок, накопичується первинний досвід професійної діяльності. Можна використовувати проблемні ситуації, давати учням завдання проблемного характеру. При цьому майстер виробничого навчання може ставити перед учнями відповідні питання з метою нагадати вивчене раніше, зв'язати новий матеріал з уже відомим. Поставивши перед учнями питання, викладач організує пошук нового рішення. За наявності в учнів високої пізнавальної самостійності можна використовувати на уроках дослідницький метод. Сутність цього методу визначається як спосіб самостійної пошукової творчої роботи учнів за рішенням нових для них проблем. Викладач пропонує учням проблему для самостійного рішення, контролює хід роботи, надає незначну допомогу, перевіряє роботу, підводить підсумки та організовує їх обговорення. Учні самостійно усвідомлюють проблему, вивчають факти та явища, висувають гіпотезу, намічають і здійснюють план її перевірки, перевіряють рішення, роблять висновки. В результаті учні опановують елементами наукового пізнання. Подібні творчі самостійні роботи дозволяють розвивати розумову діяльність, слідом за допитливістю, зацікавленістю з'являється професійний інтерес. Контрольні роботи є необхідною умовою досягнення планованих результатів навчання. По суті розробка текстів контрольних робіт повинна бути однією з основних форм фіксування цілей навчання, в тому числі і мінімальних. Тому контрольні завдання мають бути рівноцінними за змістом та обсягом роботи; вони повинні бути спрямовані на відпрацювання основних навичок, забезпечувати достовірну перевірку рівня навчання, вони повинні стимулювати учнів, дозволяти їм продемонструвати прогрес у своїй загальній підготовці.