Основи професіографії

Професіографія – одна з галузей професіології, яка вивчає професійну діяльність людей. В завдання професіографії входить опис професій або спеціальностей, основних вимог, які вони висувають до людини, його психофізіологічних та фізичних якостей, а також факторів, що обумовлюють успішність, задоволеність чи незадоволеність особистості певною професійною діяльністю.

В професіології вирізняють професії, спеціальності та кваліфікацію.

Професія – це певний вид трудової діяльності, що виникає в процесі суспільного розділу праці і потребує для її виконання певних здібностей, спеціальних теоретичних знань та практичних навичок. Професія визначається характером створюваного продукту, знарядь, які використовуються та специфічними умовами виробництва в даній галузі господарства (наприклад, токар, слюсар, зварювальник і т.п.).

Спеціальність – є підвидом професії, який визначається подальшим поділом праці в рамках однієї професії (наприклад, слюсар-збірник, слюсар-інструментальник, слюсар-ремонтник, вчитель математики, лікар-фтізіатр і т.п.).

Кваліфікація працівника – визначається рівнем спеціальних знань, практичних навичок та характеризує ступінь складності даного конкретного виду роботи, яка ним виконується.

Комплексний, систематизований, багатосторонній опис конкретного виду роботи, призначений для психофізіологічного вивчення праці та використання в подальшій практичній діяльності називається професіограмою. Саме професіограма є тим документом, на підставі якого формуються нові професії та спеціальності або уточнюються та змінюються старі, дається повний опис їх змісту та досягається науково обґрунтована профорієнтаційна робота.

Професіограми основних професій містять дані про процес роботи, відомості про необхідну професійну та загальноосвітню підготовку, гігієнічні та фізіологічні особливості, медичні протипоказання, перспективи професійно-кваліфікаційного росту, економічні дані і таке інше.

Головною частиною професіограми базується на певних принципах, дотримання яких забезпечує наукову обґрунтованість результатів дослідження. Основними принципами є комплексність, цілеспрямованість, особистісний підхід, надійність, диференціація, типізація, перспективність, реальність.

1. Комплексний аналіз особливостей будь-яких професій передбачає: виробничу характеристику професії та її спеціальностей, включаючи економічне значення (актуальність), соціологічну і соціально-психологічну характеристики, педагогічну характеристику (перелік обсягу знань і вмінь, необхідних для успішної професійної праці, термін професійної підготовки, тощо), а також санітарно-гігієнічну характеристику умов праці з особливим наголосом на так званих шкідливих для здоров’я виробничих процесах; перелік медичних протипоказань для роботи у даній професії; психограму (перелік психологічних вимог професії до спеціаліста). Всі ці аспекти вивчення професії повинні враховуватися хоч і в різній мірі, в залежності від поставленої мети дослідження.

2. Цілеспрямованість – зміст і обсяг визначається метою дослідження. Зокрема це можуть бути профконсультація, профвідбір, виробниче навчання, вдосконалення умов праці і т.п.

3. згідно з принципом особистісного підходу психограма повинна передбачати різні психологічні вимоги, розрахована на середнього працівника і на працівника з високим рівнем розвитку професійних здібностей.

4. Надійність – передбачає врахування ускладнених умов досліджуваної професії, тобто, вимог до емоційної стійкості людини в стресових ситуаціях чи в умовах посилених перешкод. Враховується насамперед в ході розробки професіограм професій, пов’язаних з небезпекою, ризиком (водій, льотчик).

5. Принцип диференціації – вимагає при розробці професіограм враховувати специфіку різних спеціальностей, які входять в дану професію. Наприклад, професія юриста розгалужується на такі спеціальності: слідчий, суддя, адвокат, консультант в юридичній консультації чи установі, юрист-теоретик в науковому закладі (викладач) і т.п.

6. Принцип типізації – навпаки передбачає об’єднання різних професій у певні групи за подібністю вимог до психологічної структури спеціаліста. Даний принцип покладається в основу психологічної класифікації професій. У практичній психології частіше використовується профорієнтаційна класифікація професій Клімова та профорієнтаційна класифікація типів особистості і типів особистості і типів професійного середовища Голландка.

7. Принципи перспективності і реальності вказують на необхідність врахування у професіографічному дослідженні тенденції до розвитку і змін у психологічній структурі досліджуваної професії.

Дотримання зазначених методологічних принципів визначає якість професіографічного дослідження і запобігає виникненню помилки при розробці професіограм.

Комплексність і цілеспрямованість професіографії припускає вивчення професій за кількома напрямками:

1. виробнича характеристика – дає інформацію про сукупність спеціальностей. Що відносяться до даної професії, основних виробничих операцій, опис основних виробничих операцій, опис основних виробничих умов професійної діяльності. Предмета праці та використовуваних засобів.

2. Економічне значення професії. В дослідженні за цим напрямком розкриваються роль і місце професії в системі народного господарства, взаємозв’язки з іншими професіями, економічна значимість професії для всього господарства і для людини, яка нею займається, зокрема, оплата, пільги і т.п.

3. соціальна і соціально-психологічна характеристика професії. Спеціальна інформація про престиж професій, особисті перспективи фахівця, взаємодію працівників у межах безпосереднього виробничого оточення (колектив), особливості стосунків членів колективу їх взаємодії та взаємодії керівників і підлеглих.

4. Навчально-виробнича характеристика професії. Обсяг, діапазон, глибина спеціальних вмінь та навичок, можливості здобуття необхідних знань та вмінь, умови навчання, навчальні заклади, термін навчання, навчальні предмети і т.п.

5. Гігієнічна характеристика професії. Визначається середовище, клімат, умови, освітленість, звуки, шуми, вібрації тощо; хімічний склад середовища, зокрема повітря, такими чинниками як запах, смак, подразники шкіри. Виділяються фактори, які за певних умов можуть справляти негативний вплив на організм людини, погіршуючи стан здоров’я.

6. Фізіологічна характеристика вимог професії до людини. Виявляються фізичні і нервові навантаження, в тому числі фізичні навантаження на окремі аналізатори. Визначається типова виробнича поза людини і можливості її зміни протягом робочого часу і в окремі періоди праці. Вказуються медичні протипоказання для роботи за даною професією.

7. Психологічна характеристика професійної діяльності. Виявляються спеціальні і загальні здібності, від наявності яких залежить успіх діяльності в даному виді професійної праці. Виявляються професійно значущі властивості особистості, її особливості: інтереси, вольові, емоційні та мотиваційні характеристики, комунікативні, організаторські, спеціальні ділові якості. Професійно значущі особливості прояву окремих психічних функцій: мислення, пам’яті, сприймання, уяви, сенсомоторики, уваги. Зазначаються можливості компенсації властивостей у процесі діяльності – проблеми формування індивідуального стилю діяльності.