7. Руські князі Олег та Ігор

У 882 р. у Києві, за поширеною версією, відбувся переворот на користь новгородського (норманського) князя (конунга) Олега. Більшість сучасних істориків вважають цю особу легендарною, насправді не існуючою. В результаті перевороту місцеве населення, яке не було прихильне до князя-християнина Аскольда, підтримало новгородського князя-язичника. Він оволодів містом, вбивши Аскольда. Всі слов'янські землі (північні і південні) були об'єднані навколо Києва. Офіційною релігією знову стало язичництво. З іменем Олега пов'язують легендарні походи на Константинополь, коли руські кораблі на колесах штурмували столицю Візантії. За Олега було укладено дві угоди з Візантією. Вважають, що він помер 912 року.  За правління князя Ігоря (Інгвара, правив у 912-945 pp.), сина новгородського князя-нормана Рюрика, влада київського князя посилилася – було приборкане плем'я деревлян, яке не бажало визнати владу Києва, підкорені уличі, тиверці, здійснено походи на Закавказзя та проти Візантії. Йому вдалося відбивати наскоки азіатських кочівників – печенігів. Намагався Ігор закріпити стосунки з Візантією, але безрезультатно. Його флот був спалений «грецьким вогнем». Тому укладений договір 944 р. був невигідний для русів.  Однак у 940 р. хазарський цар Песах «поставив на коліна» Русь, примусивши руських князів здати переможцям зброю (хазари отримали від кожного «диму меч»). Ігор був змушений збільшити податки, декілька раз збирав їх з древлян. У 945 р. вони його і вбили, оскільки князь явно «перебрав» данину. Ігоря прив'язали за ноги до похилених дерев і відпустили – тіло було розірване. Після нього правила його дружина Ольга.

8. Реформи княгині Ольги Після трагічної смерті Ігоря влада перейшла до рук його дружини Ольги (945-964), бо син покійного, Святослав, не досяг повноліття. Нова володарка держави виявилася надзвичайно вольовою, владолюбною, холоднокровною і цілеспрямованою особою. Обдарована гострим розумом, вона збагнула задум деревлянської знаті й вирішила ліквідувати місцеве княжіння. У 946 р. за наказом Ольги винищується знать, спалюється столиця, скасовується правління місцевої династії Мала, котрий загинув чи був страчений. Деревлянська земля підпорядковується безпосередньо великій княгині. Налякані її рішучістю й жорстокістю, володарі місцевих княжінь не сміли виявити непокори. У 947 р. Ольга здійснила мудрий крок, реформувавши систему збору данини. Були встановлені норми податків і повинностей - устави, уроки, оброки, а також новий порядок їх стягнення. Представники княгині збирали їх в адміністративно-господарських осередках -погостах. Останні ставали опорними пунктами верховної влади на місцях, де її представники виконували також адміністративні й судові функції. Велика княгиня вжила заходів і для поповнення скарбниці добуванням хутра, полюванням на певних територіях, де встановлювалися знаки князівської власності. Ними ж позначалися й бортні дерева, звідки для держави брали мед і віск, які разом із хутром становили важливий товар для торгівлі з іншими країнами.

Реформи Ольги відіграли важливу роль у підпорядкуванні племінних княжінь безпосередньо владі великих руських князів і включенні їх теренів до територіальних меж Руської держави. Вони також започаткували нові принципи збирання податків.