1. Трипільці – найдавніші хлібороби на українських землях.Була поширена на: від Верхньої Наддістрянщини і Південної Волині до Середньої Середньої наддністрянщини і Надчорноморя. Проіснувала протягом двох тисячоліть (4-3 тис.до.н.е). В Україні виявлено понад тисячу памяток трипільської культури.Трипільські селища розташовувалися на високих рівнинах , поблизу рік і потоків. Переважно це були родові або племінні тривалі поселення. Селища мали чітке планування- всі будови були розташовані кількома рядами або концентричними колонами навколо великого майдану. На якому стояла одна громадських споруд-святилищ. Від майдану розходилися вулиці. Основним заняттям трипільців було рільництво. Землю обробляли кістяними і роговими мотиками

2. Кочові племена Північного Причорномор’я (Х ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е.). Велика Скіфія. Південними сусідами прасловян у 9-7ст.до н.е. були кіммерійці. Були дуже войовничими. Згадки про них знаходимо також а ассирійських джерелах. «кіммірії» - «велетні».Ранні кіммерійці вели осілий спосіб життя. Обєднувалися у великі союзи племена. Які очолював цар-вождь.Воювали з царями Урарту та Ассирії.Скіфська держава – перше політичне обєднання на півдні сх..Європив ранньому залізному віці. Скіфія поділялася на округи (номи), якими упр.вожді. Найвищого піднесення Скіфія досягла в 4 ст.до н.е.. і було пов’язане з імям царя Атеє . Філліп ІІ , 90літ Атей. Проте на межі 4-3 ст. до н.е. Скіфія занепадає. Частина скіфського населення відійшла на південь і створила дві Малі Скіфії. Одну. Що Скіфське царство (3-доне-3н.е)зі столицею в Неаполі Скіфському, у Криму, іншу – у нижній течії Дніпра. Склад. З 3 основних верств:воїнів, жерців, рядових общинників. (Геррах -територія)У мистецтві домінував так званий «звіринний стиль». Широко відомі кургани: Солоха й Гайманова могила на Запоріжжі, Товста могила та Чортомлик, Куль Оба. Протягом настурних 600 р.панували сармати.

3. Антська держава, її роль в процесі становлення державності українців.Антських царів Божа, Ардагаста, Мусокія, полководців Доброгаста, Пирогаста. Антське царство було зразком такого державного утворення , в якому відбувався перехід від первіснообщинного ладу до феодалізму із ще виразними ознаками рабовласництва. Просуваючись на Балкани, анти та склавини захоплювали десятки й сотні тисяч полонених. Однак рабовласництво не набуло завершального характеру і визріли прогресивніші форми відносин – зародки феодального ладу. Протягом 6 ст. внаслідок широкого наступу на балканські володіння Візантії анти і склавини повністю слов’янізували північ Балканського пів-о.

4. Східні слов’яни напередодні утворення держави (VII-VIIIст. ).Словяни за своїм походженням є автохтонним (тим, що сформувалася на цій територій) населенням укр.. земель індоєвропейського походження. Як окрема етнічна спільнота вони сформувалися на початку нашої ери. У 7-8 ст. у східних словян активно розгортається процес державотворення . що набув логічного завершення у 9 ст. із виникненням Київської держави.

5. Виникнення Київського князівства. Розгром дулібського обєднання аварами висунув на чільне місце полян. Вони стали ядром формування Київської держави, перебравши імя одного з племен «рос», або «рус». Важливим моментом консолідації цього обєднання стало заснування Києва. Після відкриття на Старокиївській горі залишків найдавнішого городища 7-8 ст. легенда про заснування цього міста трьома братами . Спочатку Київська Русь була невеликим обєднанням племен , згодом до неї були прилучені деревляни, частина сіверян, а відтак і дреговичі.

6. Роль князів Олега та Ігоря у становленні Київської держави.Олег 882 р. організував похід на Київ, вбив Аскольда і захопив владу. За час князювання Олег приєднав до Русі сіверян, деревлян, уличів, тиверців, а також північні племена кривичів, радимичів, ходив походами на візантію, уклав угоду 907 і 911р.

Післі смерті Олега прийшов Ігор.

Головним змістом зовнішньої політики Ігоря було зміцнення авторитету держави й забезпечення інтересів торгівлі з іншими країнами. Намагання оволодіти Чорноморським узбережжям привело до війни 941 р. яка закінчилася втратою основної частини флоту. Черговий похід Ігоря проти древлян… до князя Мал.

7. Князювання Ольги. Вплив її реформ .Ольга здійснила перші в Кмївській Русі «реформи», чітко окресливши землі. Встановлювались спеціальні місця для збору данини «пости» і «становища». Встановлювалися «уроки» й «оброки», які мали виконувати підлеглі в розмірах. Запровадження уставів, ймовірно було спрямоване на впорядкування адміністративних й судових функцій.У часи правління ольги розбудовувався й прикрашався її стольний град. У Києві зявилася нова князівська резиденція – Ольжин двір з «теремом камяним». У зовнішній політиці Ольга надавала перевагу дипломатії перед війною. У 946 роцівона відвідала Константинополь.

8. Князь Святослав. Найдійовішим шляхом розв’язання цих проблем Святослав т вважав війну. Своїм мечем він прокреслював нові кордони своєї держави. Перший похід проти Хозарськрго каганату мав характер блискавичної кампанії, під час якої Святослав , пройшовши через землі в’ятичів, завдав поразки Волзькій Булгарії й пустився на човнах Волгою до хазарської столиці - міста Ітіль. Розгромивши в його брамі військо хозарів, він рушив на Північний Кавказ й підкорив племена ясів та касогів. Із чималою здобиччю та полоненими повернувся Святослав до Києва.

9. Володимир Великий. Християнство. За часів Володимира в загальних рисах завершилося формування держави. Історичне знач. Хрещен.:

Сприяло остаточному розкладу родових відносин у східних словян.,Стало підґрунтям для створення могутньої централізованої держави.,Сприяло зростанню міжнародного міжнародного авторитету Київської Русі. Навесні 988 р. відбулося масове хрещення киян, що поклало початок хрещенню всієї країни. Прийняття християнства дало змогу Володимиру розпочати так звану «шлюбну дипломатію».

10. Реформи князя Володимира Святославовича. Спочатку він спробував реформувати язичництво, проголосивши Перуна верховним богом країни, а в 988р., переконавшись у віджилості старої віри, запровадив на Русі християнство. Близько 988р. великий князь провів адміністративну реформу, позбавивши влади місцеву знать і замінивши її великокняжими посадниками, своїми синами й наближеними боярами. На зміну родоплемінному поділу держави прийшов територіальний.

11. Хід та наслідки міжусобної боротьби на Русі після смерті Володимира. Після смерті в. великого між його синами почалася війна за владу. У ній загинули улюблені сини Володимира Борис і Гліб, яких церква проголосила першими святими на Русі. У1019 р. у битві на річці Альті Ярослав переміг свого головного суперника - пасинка Володимира Святополка. Із братом Мстиславом у 1026 році уклав угоду, за якою вони розділ., по Дніпру Південну Русь. Ярослав отримав Правобережжя з Києвом, Мстислав - Лівобережжя з Черніговом.

12. Правління Ярослава Мудрого.

Ярослав Мудрий князював у Києві 35 років. 1036р. він розбив і відкинув назавжди від Києва печенігів, на початку 1030-хрр. Відвоював у Польщі черв енські міста і Белзьку волость, здійсним успішні походи проти ятвягів і Литви. Ярослав розбудував Київ, спорудивши величне місто «Ярослава», головною окрасою яких були Золоті ворота та Софіївський собор. З імям Ярослава пов'язаний розквіт давньоруської культури, писемності і наукових знань.Руська правда.

14. Соціально-економічний розвиток та політична система Київської Русі Х-ХІ ст. Питання соц..-екон. Розвитку Київської Русі є дискусійним в історичній науці. Значна частина стверджує. Що К.Р. була феодальною державою. У той же час інші вчені вказують на те, що : у К.Р. не було чіткої системи васалітету, значною була роль торгівлі і міст, значна частина робітників працювала не на замовлення а на ринок. Усі ці причини дають нам право робити висновок, що к.р. була унікальною і самобутньою соціальною системою, яка однак розвивалася в бік європейського феодалізму. 15. Любецький з’їзд князів. Найвідомішим серед «снемів» руських князів є з’їзд 1097 у любечі. На ньому князі домовилися про запровадження засад спадкового володіння князівствами (хай кожен держить отчину свою) та вирішили розглядати захоплення чужої отчини як злочин й разом виступали проти нього. Нова система престолонаслідування сприяла зміцненню окремих земель, а згодом і відокремленню. Відіграв важливу роль в організації відсічі нападам половців на руській землі.

16. Відновлення могутності Київської держави та князівської влади за часів правління Володимира Мономаха та Мстислава Великого. Переяславський період життя Володимира Мономаха (1094-1113) пов'язаний з постійною боротьбою князя проти нападів половців на руські землі. Йому вдалося організувати декілька спільних походів руських князів проти половців у 1103, 1109, 1110, та 1111рр. В нього не було жодної поразки. В. Мономах під час київського правління 1113-1125 в останнє обєднав під своєю владою більшу частину Русі – Київську, Переяславську, Смоленську, Волинську, Турово-Пінську, Мінську, Новгородську. Було припинено князівські усобиці. Мстислав успадкував князівство від батька. Продовждував його справу за зміцнення великокнязівської влади й захисту Київської Русі. Після його смерті відносно єдина держава вступила в добу удільної роздробленості й розщпалася на окремі незалежні князівства.

17. Політична роздробленість Київської держави.Кінець11- середина 13 ст. В 12ст. утворилося 12 князівств. То на поч. 13 – 50. Роздроблення дістало в науці назву «феодального». Фактори: великі простори держави та етнічна неоднорідність населення; зростання великого землеволодіння; розвиток і піднесення удільних князівств і земель; зміна торговельної конюктури і занепад торгівлі; постійні напади кочівників. Особливості роздробленості: остаточно не з’ясована природа роздробленості, політична. Феодальна, етнічна; всі князі належали до однієї династії; кордони уділів, як правило, були незмінні. Період політ. Роздроб., в історії К. держави є закономірним етапом, що відображає не особливості розвитку руського суспільства, а загальноєвропейські тенденції.