23. Зредуковані (ᵬ), (ь) у сполученні з (r) I ( l).

Редуковані у сполуч. з Р, Л. Якщо після сонорних [р], [л], [м] занепадав слабкий зредукований, це впливало на якість названих приголосних. Вони посилювали свою звучність, можливо, на певний час набули здатності бути складотворчими, а після втрати складотворих властивостей почали виділяти препозитивні голосні компоненти – приставні звуки [о], [і] або [и], [є]: лжа − олжа, мрак − оморок ‘морок’, ржа − іржа, ержа, иржа. Приставні звуки найбільше характерні для південно-західних говорів української мови. У сполученні з плавними р, л зміни зредукованих мали деякі особливості. У позиції перед р, л, за яким був приголосний, редуковані завжди були сильними незалежно від якості наступного складу. Така їх вимова зумовлювалася складотворною властивістю плавних у цій позиції, отже редуковані змінювалися на о, е. за часом простежується 12 ст. Поряд з тим вони засвідчують зміну ЪР, ЬР, ЪЛ, ЬЛ між приголосними не тільки в ОР, ОЛ, ЕР, ЕЛ, а й у повноголосні звукосполучення ОРО, ОЛО, ЕРЕ, ЕЛЕ.

24. Друге повноголосся .

Редуковані у сполуч. з Р, Л. Якщо після сонорних [р], [л], [м] занепадав слабкий зредукований, це впливало на якість названих приголосних. Вони посилювали свою звучність, можливо, на певний час набули здатності бути складотворчими, а після втрати складотворих властивостей почали виділяти препозитивні голосні компоненти – приставні звуки [о], [і] або [и], [є]: лжа − олжа, мрак − оморок ‘морок’, ржа − іржа, ержа, иржа. Приставні звуки найбільше характерні для південно-західних говорів української мови. У сполученні з плавними р, л зміни зредукованих мали деякі особливості. У позиції перед р, л, за яким був приголосний, редуковані завжди були сильними незалежно від якості наступного складу. Така їх вимова зумовлювалася складотворною властивістю плавних у цій позиції, отже редуковані змінювалися на о, е. за часом простежується 12 ст. Поряд з тим вони засвідчують зміну ЪР, ЬР, ЪЛ, ЬЛ між приголосними не тільки в ОР, ОЛ, ЕР, ЕЛ, а й у повноголосні звукосполучення ОРО, ОЛО, ЕРЕ, ЕЛЕ. Таке повноголосся називають другим. Воно розвинулось переважно тоді, коли сполучення стояли перед приголосним, за яким йшов зредукованій у слабкій позиції. Воно охопило давньоруські діалекти однаковою мірою. У сильній позиції вони вокалізувалися, а в слабкій позиції реалізувалися в позиції після р, л по-різному: у північних і східних говорах вокалізувалися, у південних і західних – занепали, а плавні набули складотворної властивості. Однак схсл діалекти не зберегли складотворчість, ці приголосні виділили після себе голосний ы.

25. Зредуковані (і), (и).

Крім зредукованих йор і їр у староукр. Мові ранньої доби були ще зредуковані і, и. Вони показували позиції перед й і розвинулися ще на спільнословянському грунті йора і їра. Тривалість цих зредукованих була значно менша ніж звуків і та и нормальної довготи. Фонологічно зредуковані і та и не відрізнялися від йора і їра. Вони були позиційними фонемами. Йора і їра. Звуки і та и могли стояти також у сильній та слабкій позиції хоч слабкого и в староукраїнській мові не засвідчено. Слабкий звук і занепав так само як редукований слабкий ь. напр. бійу (б зазнав ствердіння). Сильні позиції (під наголосом та перед складом із слабким зредукованим і та и вокалізувалися. Староукраїнські памятки послідовно відбивали рефлекст і та и на місці сильних зредукованих і та и..