Таблиця 33. Засвоєння дошкільниками службових частин мови (за м. Феофановим)

Вік	Службові частини мови
3-4 роки 4-6 років	Прийменники по, до, замість, після Сполучники що, куди, скільки, стільки Прийменники вживаються в різних значеннях Інколи виникають труднощі у побудові підрядних речень зі сполучним словом який

Таблиця 34. Кількісна характеристика вживання дітьми прийменників

Віковий період	Прийменники
	на	в	У	за	із	по	від	до
Від 3 до 4 років Від 4 до 5 років Від 5 до 7 років	4 5 4	3 4 4	2 4 5	2 3 4	2 3 3	3 4 5	1 4 4	1 3 4

Таблиця 35. Динаміка збагачення мовлення дитини прийменниками в процесі засвоєння непрямих відмінків

Вік	Відмінок
	знахідний	родовий	орудний	місцевий
6-7 років 7-8 років	в, на, через в, на, за, через	у(в), із, для, без, з, до у(в), із, для, без, до, для, біля, коло	з, під з, за, під, над	на, в(у) на, в{у)

Дані досліджень показують, що діти дошкільного віку засвоюють й ц пінно вживають майже всі прийменники.

Кількісну характеристику вживання прийменників, сполучників і часток наводять й інші вчені. Так, за даними С. Русової, у мовленні днем дошкільного віку налічується 20 прийменників і 4 сполучники. К І Аркін зазначає, що в мовленні дитини чотирирічного віку наявні 1,2 % сполучників, 0,8 % прийменників, 0,9 % часток.

В. Ядешко досліджувала особливості формування речень у дітей четвертого та п'ятого років життя. Автор відзначає, що на четвертому році життя найпоширенішою формою висловлювання є просте поширене речення. Типовим для дітей цього віку є вживання сполучників а, і ні вказівної частки ось на початку речення. Серед поширених речень значне місце посідають речення з однорідними членами (31 % усіх простих поширених речень, що використовує дитина). Складні речення, за даними В. Ядешко, становлять лише 8 % усіх проаналізованих речень. Структура складносурядних речень дуже проста: кількість простих непоширених або поширених речень з невеликою кількістю членів. Формування складносурядних речень відбувається за рахунок сполучникового зв'язку, діти часто об'єднують два речення, що за змістом не пов'язані між собою «У мене вдома є м'ячик, а за стіною живе Сашко». Найчастіше в цьому віці у складносурядних реченнях трапляється сполучник а, значно рідше - і, зовсім рідко -але.

Складнопідрядні речення, що використовують діти на четвертому році життя, також мають свої особливості. Спочатку в них відсутні сполучники - діти виділяють речення інтонаційно. Питальні слова, запропоновані вихователем, спонукають дітей вставляти сполучні слова в речення, але не в тій послідовності, в якій потрібно; часто речення починаються із запитання (Коли ти поїдеш?.. Коли я поїду, буде вже літо). Найпоширенішими підрядними реченнями є підрядні часу, які поєднуються сполучником коли.

Як зауважує В. Ядешко, діти п'ятого року життя у мовленні викори­стовують як прості, так і складні речення. Прості речення більшість дітей починає словами потім, там, ось ще, як це тощо. Однак порівняно з попереднім віком діти рідше вживають прості непоширені речення й частіше - прості поширені, особливо з однорідними членами речення. На п'ятому році життя кількість складних речень збільшується до 11 %. У цьому віці діти вільно користуються складносурядними реченнями, в їх складі вперше з'являються вставні слова.

Значно ускладнюється структура складнопідрядних речень. В. Ядешко наголошує, що в мовленні дітей п'ятого року життя в складнопідрядному реченні можна нарахувати до 15 слів.

Проте складнопідрядні речення, що використовують діти п'ятого року життя, мають свої специфічні особливості: у них буває пропущена частина головного речення або підрядного; трапляються труднощі в утворенні простих речень, що входять до складного; замість складнопідрядного речення використовують кілька таких самих за формою, але простіших за змістом речень та ін.

У цьому віці діти використовують більше складнопідрядних речень із сполучниками, хоч нерідко трапляються і помилки в їх вживанні. Наприкінці п'ятого року життя в мовленні дітей з'являються складні речення ускладненого типу, з двох, трьох і більшої кількості простих речень.

Отже, наприкінці дошкільного віку дитина вже добре володіє рідною мовою. Проте В. Ядешко застерігає, що не слід перебільшувати успіхи дітей. Вихователь має систематично проводити з ними роботу щодо формування граматичної правильності мовлення дітей цього віку.

Особливості засвоєння дошкільниками службових частин мови (при­йменників, сполучників, часток) досліджувала К. Крутій. Автор визначала групи прийменників і часток, які найчастіше вживаються в активному мовленні у дітей старшого дошкільного віку та наявні в їх пасивному словнику, а також розумінні дітьми відношень, що передаються службовими частинами мови. К. Крутій з'ясувала частоту вживання дітьми службових частин мови (табл. 36).

Із даних табл. 36 видно, що діти здебільшого вживають ті самі службові частини мови, що й дорослі (вихователі та батьки). Це ще раз засвідчує важливість правильного мовлення вихователя.

К. Крутій на основі досліджень доводить, що майже всі діти вживають у мовленні такі службові частини мови, як: прийменник на; сполучники і(й), а; частки так, ні. Близько 50 % дітей використовують прийменники над, під, за; сполучник та.

Водночас спостерігається обмежене вживання прийменників перед, коло, через, повз, скрізь; сполучників оскільки, ледве, хоч; часток отож, нехай, лише. Майже зовсім відсутні в мовленні дітей старшого дошкільного віку прийменники протягом, упродовж; сполучники незважаючи на, як тільки, аж поки, дарма що; частки авжеж, егеж, саме, нехай.

Для збагачення й активізації словника дітей службовими частинами мови К. Крутій були розроблені мовленнєві казкові тексти і ситуації, які допоможуть дітям зрозуміти вживання службових частин мови.

Заняття: «Знайомство дітей з країною чеберяйчиків».

Мета: познайомити дітей з казковою країною чеберяйчиків. Створити емоційне тло і викликати в дітей бажання бути персонажами казкового дійства; допомогти дитині виявити свої почуття, думки, переживання і зрозуміти зміст мовлення, звернутого до неї.

Матеріал: гумові чеберяйчики різних кольорів, розмірів, макет лісової галявини, чеберяйчик Чомусик.

Хід заняття: вихователь пропонує дітям подорож до країни чеберяйчиків: «У великому темному лісі на сонячній галявині живуть малесенькі істоти. їх ніхто ніколи не бачив, хоча відомо, що живуть вони в лісах, серед трав. В Україні звуть їх чеберяйчиками, це уявні, фантастичні, казкові істоти.

Дехто вважає, що чеберяйчики всі однакові. Проте вони відрізняються один від одного (вихователь показує): хтось любить одягатися у Все строкате, яскраве, інші - у щось темненьке, однотонне. Оцей чеберяйчик завжди щось розшукує під столом, під квіткою, під лавою. А цей перестрибує через колоду, калюжу, гриб. Хоча вони й різні, але в них є і спільне: усі чеберяйчики п'ють росу, нюхають квіти. Про це добре знають бджоли та метелики. Можливо, чеберяйчики мандрують разом із бджолами та метеликами, перелітають з місця на місце, визирають з-під кожного грибочка чи листочка, з-під кожної ягідки, щоб зустріти людей.

- Діти, як ви вважаєте, що вони роблять? (Діти відповідають.) Так, справді, милуються світом, дивуються його багатством і ніколи не відпочивають і не втомлюються. Ще вони розносять відлуння. Луна - то справа чеберяйчиків. Вони залюбки підхоплюють кожен гарний звук і розносять його повсюди. Коли звук або слово їм не подобається, вони нікуди не хочуть його нести, і цей звук або слово вмирають.

Таблиця 36. Порівняльні дані вживання службових частин мови дітьми старшою дошкільного віку і дорослими

Респонденти	Частота вживання прийменників
	Висока	Помірна	Низька
Діти	на, над, під, за, з(із), по	перед, між, біля, коло, через	крізь, повз, при
Дорослі	на, над, під, за, з(із), по, між, біля	перед, коло, через, упродовж, протягом	крізь, повз, при
Респонденти	Частота вживання сполучників
Діти	а, але, і(й), та, ні	тому що, після того як, через те що, також	поки (доки), оскільки, ледве, якщо, хоч
Дорослі	І(й), та, а, ні-ні, але, або, то	щойно, доки, поки, ледве, після того як, через те що, тож, тому що	незважаючи на, дарма що, як тільки, аж поки, оскільки
Респонденти	Частота вживання часток
Діти	ні, так, або, чи, ось, хай, невже	хіба,нехай,авжеж, аякже, лише	отож, аякже, хай, хтозна, певне, лише
Дорослі	ні, так, або, чи, ось, хай, невже	хіба, нехай, авжеж, аякже, лише	егеж, отож, хтозна, певно, саме

Кожен чеберяйчик має свою власну мову. Як вони розуміють один одного? Мабуть, кожен позначає усе, що бачить навколо, певною назвою. Потім вони обмінюються словами-назвами. І хоча все називається по-різному, але є для всіх зрозумілим.

Вихователь пропонує дітям гру «Луна». У кожної дитини в руках чеберяйчик. Потрібно від його імені тихо сказати добре, лагідне, красиве слово, а ведучий має голосно повторити його.

- Діти, бачите, як подобається гра чеберяйчикові. А тепер давайте пригадаємо, що вони хоч і схожі між собою, але водночас різні. Одні весь час очікують на щось страшне, інші - сміються, хтось плаче чи тягне до свого житла всілякий надібок, а інші полюбляють одягатися чи роздягатися. Одні лякаються темряви, інші бояться тиші. Придивіться уважно до обличчя кожного чеберяйчика. А які вони у вас? (Вихователь пропонує дітям створити свої ігрові ситуації з чеберяйчиками, поспілкуватися один з одним, звертається до кожного із запитанням щодо життя чеберяйчика.)

Заняття: «Чеберяйчики Біля, До, Від».

Мета: ознайомити дітей з прийменниками біля, до, від. Формувати уявлення про прийменник як окреме слово Поглибити дитяче сприйман­ня та розуміння казки за допомогою персонажів чеберяйчиків, сюжет­них малюнків.

Матеріал: сюжетні малюнки, схеми речень.

Хід заняття: вихователь розповідає казку: «Жили-були чеберяйчики. Вони були дуже дружні. Проте часто зустрічатися чеберяйчики не могли, бо один із них увесь час ховався від дощу, грому, грози, тікав від вітру, тому всі його називали Від. Другий чеберяичик постійно кудись поспішав, біг. Він дуже полюбляв ходити на гостини до друзів - чеберяйчиків, бігати за метеликом, що летів до квіточки, пити чай у своїй хатинці. Ви здогадалися, як звати цього чеберяйчика? Звичайно, його ім'я До.

А третього чеберяйчика звали Біля. Він ніколи не тікав, а весь час знаходився біля своєї хатинки, біля свого квітника із дзвониками, сидів на стільці біля столу і чекав друзів Від і До.

І ось, нарешті, Від утік від грози, а До прибіг до хатинки. Зібралися друзі разом і почали веселу гру «Відгадай, хто я?» Першим почав гру Від, от і вийшло в нього: «Я прийшов від друга». «Ні, - каже До. – Ти говориш неправильно».

Засміявся чеберяичик Біля: «Ти так говориш, тому що бажаєш назвати у грі лише себе. Потрібно казати: «Я прийшов до друга».

Діти, давайте допоможемо чеберяйчикам розібратися, як слід правильно говорити, називаючи їхні імена.

Приїхав ... бабусі, дідуся.

Прийшов ... друга, товариша, лікаря.

Підійшов ... лісу, хати, зупинки.

Під'їхав ... (до чого можна під'їхати?)

Підплив ...

Підбіг ...

Чеберяйчикам сподобалася гра дітей. Вони запропонували своє завдання: відгадати загадку і назвати імена друзів, які звучали в тексті загадки. Вихователь читає загадки:

Від квітки до квітки літає, втомиться - спочиває.

(Метелик)

Заворушилися біля стеблинки червоненькі пелюстинки. Я зірвати їх схотів, хтось узяв і відлетів.

(Метелик)

Після групових занять з дітьми проводились індивідуальні. Розглянемо індивідуальне заняття «Подорож до країни чеберяйчиків».

Мета: активізувати вживання дитиною сполучників. Навчити будувати речення із сполучниками сурядності та підрядності (і, та, а, але, тому що, через те що).

Матеріал: макет лісової галявини, чеберяйчик Чомусик.

Хід заняття: вихователь пропонує дитині пригадати, хто живе на цій галявині.

- У великому темному лісі є маленька країна, яка називається країна чеберяйчиків. Ти здогадався, чому вона так зветься? (Прогнозовані відповіді: тому що, через те що, оскільки, бо.)

- Авжеж, у ній живуть маленькі чеберяйчики. Найменший серед них Чомусик. Подивись, ось він. (Показує чеберяйчика, дає дитині.) Як ти гадаєш, чому його так звати? (Прогнозовані відповіді: тому що..., через те що..., оскільки..., бо...).

- Одного разу зібрався Чомусик на прогулянку до лісу. Матуся наказала йому: «Після того, як поллєш город, можеш піти на галявинку погратися». Та Чомусик був трохи ледачий і забудькуватий. Він нічого не зробив, тому що про все забув. Допоможи, будь ласка, Чомусику пригадати, коли йому потрібно йти на галявинку? (Прогнозовані Відповіді: коли..., як..., ледве..., поки (доки...), перед тим як..., після Того як..., перш ніж...).

- Чомусик вдячний тобі за допомогу. Він усе зробив, як наказувала матуся. Будь ласка, попрощайся з Чомусиком. Що можна побажати один одному?

Під впливом навчання у дітей старшого дошкільного віку значно збагатився словник службовими частинами мови. В активному мовленні дітей з'явилися майже всі частки, прийменники і сполучники, наявні в українській мові.

О. Гвоздєв зауважує, що наприкінці дошкільного віку дитина вже добре володіє рідною мовою: «Досягнутий до кінця дошкільного віку рівень оволодіння рідною мовою є дуже високим. У цей час дитина вже настільки оволодіває всією складною системою граматики, що мова, яку вона засвоює, стає для неї справді рідною. І дитина отримує завдяки мові досконале знаряддя спілкування і мислення».

Отже, наприкінці дошкільного віку завершується засвоєння дитиною граматичної будови рідної мови.