23.Війна за австрійську спадщину та її результати.

Війна за австрійську спадщину (1740—1748) —війнаміж двома великими коаліціями європейських держав на чолі одної булиПруссіятаФранція, а другоїАвстріятаВелика Британія, однак окрім них у війну на різних її етапах було втягнуто і багато інших країн.

Причини війни

Після війни за іспанську спадщинуангло-французькі та австро-французькі суперечки та суперництво продовжували загострювалися. Також посилилися Пруссія яка стала суперницею Австрії в Центральній Європі. За таких обставин назрівав конфлікт в якому визначилися суперники та союзники.

В 1740році померімператорСвященної Римської імперіїКарл VIі спадкові права його дочкиМарії ТерезіївсуперечПрагматичної санкції 1713відкидалися деякими європейськими державами. Серед тих хто не визнав спадкових прав Марії Терезії були й держави гаранти прагматичної санкції — Франція та Пруссія які розпочали війну за розподіл «австрійської спадщини», тобто імперії Габсбургів.

Хід війни

Військові дії розпочалися 16 грудня1740року вторгненням пруського військаФрідріха ІІ-огов Сілезію^[3]. В січні 1741прусси зайняли майже усю Сілезію і в битві при Мольвиці10 квітня1741завдали австрійцям тяжкої поразки. Це прискорило утворення антиавстрійської коаліції основи якої було закладено договорами1741року між Францією, Баварією та Іспанією (Німфенбург,18та28 травня) і Францією та Прусією (Бреславль,5 липня).

Франція прагнула захопити Австрійські Нідерланди, ослабити Австрію та зробити імператоромСвященної Римської Імперіїсвою людину — курфюста баварського Карла Альбрехта. Іспанія претендувала на австрійські володіння в Італії. Баварський курфюст претендував не лише не імператорську, але й на чеську корони. До антиавстрійської коаліції приєдналися також Саксонія, Неаполітанське королівство, П'ємонт, Модена.31 липнябаварські війська вторгнулися у Верхню Австрію,26 листопадафранко-баварсько-французькі війська захопили Прагу.17 травня1742року пруські війська розбили австрійців при Чаславлі. Австрія змушена була погодитися на перехід майже усієї Сілезії і Глацу до Прусії. На цих умовах Пруссія заключила сеператний мир з Астрією за попередній Бреславльським (11 червня) і остаточним Берлінським (28 липня) договорами1742року.З середини1742року військова ініціатива перейшла до Австрії до якої приєдналася Англія (з Ганновером), Голландія, а також П'ємонт і пізніше Саксонія які вийшли з антиавстрійської коаліції. В жовтні-грудні1742головні сили франко-баварських військ були витиснені з Чехії.27 червня1743року англо-ганноверсько-голандська так звана «прагматична» армія під командуваннямГеорга IIрозбила французів під Деттінгемом на річціМайн. Влітку1744австрійські війська увійшли вЕльзаста Неаполітанське королівство.22 травня1744року уФранкфурті-на-Майніза ініціативою французької дипломатії було укладено союз між Прусією, Баварією, Гессен-Касселем і Пфальцом — так звана Франкфуртська унія.Австрії, війська якої в березні1745вторглися в Баварію, вдалося досягти зречення баварського курфюста Максиміліана Йосифа, наступника померлого в січні1745року Карла VII, від претензій на австрійські володіння та імператорську корону (Фюссенський мир [[22 квітня1745). Імператором у вересні1745був обраний чоловік та співправитель Марії Терезії Франц Стефан Лотарінгський (Франц І). Після перемог під Фонтенуа11 травня1745і при Року11 жовтня1746французи захопили Австрійські Нідерланди, а в1747і майже усю Голландію (перемога під Лауфельде2 липня.2 червня1746року був підписаний австро-російський союзний договір, а в1747так звані «субсідні конвенції» з Англією. В січні1748року російське військо посунуло на допомогу союзникам. Побачивши загрозу появи російських військ на Рейні Франція погодилася на перемовини.18 жовтня1748року був підписаний Ахенський мир, за яким Габсбурги зберегли більшу частину своїх володінь, а права Марії Терезії були усіма визнані, але втрачали майже усю Сілезію яка відійшла до Пруссії та частину італійських володінь. Однак мир не розв'язав суперечностей між Європейськими державами і був по суті лише перервою між війною за австрійську спадщину таСемирічною Війною (1756-1763).