48.Віденський конгрес та його рішення.

Віденський конгрес — конференціяпослів великих державЄвропи, очолювана австрійським дипломатомКлементом Венцель Лотар фон Меттерніхом, яка проходила уВідніз1 листопада1814р. До8 червня1815р.

Його мета полягала в тому, щоб врегулювати питання і перекроїти континентальнуполітичну карту після розгромунаполеонівської Франціїпопередньої весни, яка також відображатиме зміни після розпускуСвященної Римської імперіївісім років тому. Обговорення продовжувалося, незважаючи на повернення з вигнання і відновлення влади у Франції екс-імператораНаполеона Iу березні1815року, завершальний акт Конгресу був підписаний за дев'ять днів до його остаточної поразки приВатерлоо18 червня1815р.

Учасники

Росіюна конгресі представлялиОлександр І,К. В. НессельродеіА. К. Розумовський;

Великобританію—Р. С. КаслрііА. У. Веллінгтон;,Австрію—Франц IIіК. Меттерніх,,Прусію— К. А.Гарденберг,В. Гумбольдт,,Францію—Ш. М. Талейран.

З меншими повноваженнями були представники:Іспанії,Португалії,ШвеціїіНорвегії,Нідерландів,Швейцарії,Брауншвейг-Люнебургу,Баварії,Вюртембергу,Ірокезької конфедерації

Рішення

Росії було надано велику частину Варшавського герцогства(Польща) і було дозволено залишитиФінляндію(яку вона, завоювала у Швеції в 1809 і мала під владою до 1917 року).

Пруссії було надано дві п'ятих Саксонії, частину Варшавського герцогства (Велике Князівство Познанське),ДанцигіРейнланд/Вестфалія.

Німецький союзз 39 держав був створений з попередніх 350, під головуванням австрійського імператора. Лише частина території Австрії і Пруссії, була включена до Союзу.

НідерландиіПівденні Нідерланди(приблизно сьогоденнаБельгія) були об'єднанні в конституційну монархію, під владою династіїОранських-Нассау.Шведська Померанія, яка відійшла до Данії рік тому, була передана до Прусії.НейтралітетШвейцаріїбув гарантований.Англія отримала частину Французьких і Голандських колоній, а також весь Французький флот. Австрія відновила контроль надТиролеміЗальцбургом, колишнімиІллірійськими провінціями, і отрималаЛомбардію-Венеціюв Італії іРагузувДалмації. Колишні австрійські території в південно-західній частині Німеччини залишалися під контролем Бадену і Вюртембергу, а також Австрійські Нідерланди, також не були повернуті.Сполученому Королівству були підтверджені права наКапську колонію,Південна Африка;Тобаго;Цейлон, і різні інші колонії в Африці і Азії. Деякі колонії, в першу чергуголландська Ост-ІндіяіМартиніка, були повернені їх попереднім власникам.КорольСардиніївідновив владу уп'ємонті,НіццііСавої, і був наданий контроль надГенуєю(кінець тимчасово відновленоїГенуезької Республіки)..Работоргівля була засуджена.Свобода судноплавства була гарантована на багатьох річках, у тому числі на Рейні.

49.Причини утворення і завдання “Священного союзу ”.

Священний союз — союз європейських монархів, укладений після краху наполеонівської імперії для боротьби проти революційного і національно-визвольного руху і забезпечення непорушності рішень Віденського конгресу 1814—1815 рр.

Так званий акт Священного союзу було підписано 26 вересня 1815 р. в Парижі російським імператором Олександром I, австрійським імператором Францем Йосифом I і прусським королем Фрідріхом Вільгельмом III.

19 листопада 1815 до Священного союзу приєднався французький король Людовик XVIII, а потім і більшість монархів Європи. Великобританія, яка не приєдналася до Священного союзу, підтримувала його політику по ряду питань, особливо в перші роки після створення союзу, і брала активну участь у його конгресах. Провідну роль на конгресах відігравали Олександр I і Меттерніх.

На першому Ахенському конгресі 1818 р. було вирішено питання про дострокове виведення союзних окупаційних військ з Франції, вжито заходів по збереженню в Європі державних кордонів, встановлених Віденським конгресом, і абсолютистських режимів.

У листопаді 1820 на Троппауському конгресі Росія, Австрія та Пруссія підписали протокол, який проголошував право їх збройного втручання у справи інших держав з метою боротьби з революцією. Згідно з рішеннями цього конгресу Австрія придушила Неаполітанську революцію 1820—1821 і революцію 1821 в П'ємонті.

НаВеронському конгресі 1822, останньому конгресі Священного союзу, було прийнято рішення про збройне втручання в іспанські справи. (1823 р. французька армія вторглася в Іспанію, відновивши в ній абсолютизм). Конгрес засудив повстання проти турецького панування у Греції і відмовився прийняти грецьку делегацію, що приїхали за допомогою у Верону.