37.Переворот 9 термідора. Його внутрішня і зовнішня політика.

Змова проти Робесп'єра виникла в Конвенті. 9 термідора II року республіки, тобто 27 липня 1794 p., ставсяпереворот. Робесп'єр і його прихильники були звинувачені у спробі встановити тиранію та оголошені поза законом, що означало страту без суду. Вже наступного дня 22 якобінці, а серед них - Робесп'єр і "скажений пес" Сен-Жюст зійшли на гільйотину. Така ж доля чекала багатьох членів Комуни Парижа.

Падіння якобінської диктатури не означало завершення революції. У країні ще не відбулося останнього переділу власності та утвердження при владі нової еліти.

 Термідоріанці при владі

Після термідоріанського перевороту до влади доступилася нова буржуазія, яка збагатилася під час революції та була зацікавлена у збереженні лише тих її результатів, котрі були вигідними заможним власникам. Вони підтримували республіку, виступали за усунення будь-яких обмежень вільного підприємництва. Було скасовано закон про підозрілих. До Конвенту повернулися ті жирондисти, які врятувалися під час якобінського терору. Отримали амністію вандейські заколотники. Одночасно було страчено сотні якобінців, закрито Якобінський клуб і народні товариства, а Комуну Парижа та революційні комітети в інших містах розпущено. Було скасовано максимум цін, що спричинило небувалу дорожнечу. На селі поновили продаж землі великими ділянками за високу ціну. Конвент ухвалив скасувати Конституцію 1793 р. й позбавити бідняків виборчих прав. Народ почувався ошуканим. Проти термідоріанців піднялася хвиля народного протесту як у самому Парижі, так і в провінціях. Особливо значними виступи трудящих були у квітні й травні; всі вони були придушені з допомогою військ. Частину депутатів Конвенту звинуватили в підготовці цих повстань і згодом шістьох із них стратили.

Одначе термідоріанський переворот не був відновленням старого порядку. Він символізував лише відмову від найбільш радикального варіанта перебудови суспільства та перехід влади до поміркованих політиків, які мали на меті захист інтересів нової еліти, що склалася за роки революції.

У 1795 р. було прийнято нову конституцію, яка закріплювала у Франції республіканський лад, але скасовувала загальне виборче право, відновлювала майновий ценз. Двопалатний законодавчий корпус - Рада п'ятисот і Рада старійшин - складався з осіб, яким уже виповнилося 40 років. Депутати обиралися двоступеневими виборами, причому виборцями могли бути лише власники майна, еквівалентного вартості не менш як 200 робочих днів; таких на всю Францію виявилося 30 тис. осіб. Виконавча влада надавалася п'ятьомчленам законодавчого корпусу - Директорії. Політика Директорії відповідала інтересам найзаможніших верств населення. Верховенство в Директорії" мав П. Баррас. Він залишався постійним її членом, тоді як решта замінювалася щороку по одному через жеребкування.

38. Боротьба франції проти військ другої коаліції 1798-1802 р.

Друга коаліція (1799-1802) - створена з ініціативи Великобританії після переходу Швейцарії під французький контроль (див. Гельветическая республіка) з вересня 1798 по березень 1799, за участю Австрії, Англії, Росії, Неаполітанське королівство, Туреччини, кілька німецьких князів і Швеції, з метою обмеження впливу революційної Франції під час революційних воєн 1791-1802 рр. і відновлення монархічного ладу.

Основні бойові дії пов'язані з регіонами Італії, Швейцарії, Австрії і Рейну. В Італії, об'єднані російсько-австрійські війська під командуванням Суворова здобули в квітні-серпня 1799 року низку перемог над французькою армією під командуванням Моро, витіснивши їх із долини річки За у французькі Альпи і околиці Генуї.

У Швейцарії 14-15 вересня французькі війська під командуванням Массена (близько 75 тис. чоловік) в битві біля Цюріха завдали поразки військам коаліції під командуванням Римського-Корсакова (близько 60 тис. осіб, з них 34 тис. росіян). Прибулий через кілька днів до Швейцарії 23-тисячний загін Суворова замість союзних військ зустрів вчетверо переважали сили французів і був змушений прориватися горами до Гларус. Швейцарія була союзниками втрачена.

У Голландії висаджений в серпні англо-російський експедиційний корпус діяв невдало і в листопаді був евакуйований. Незабаром після цього Росія вийшла з коаліції.

9 листопада 1799 повернувся з Єгипту Наполеон в ході перевороту 18 брюмера захопив владу у Франції. Наполеон особисто очолив французькі війська в Італії в кампанії 1800 року та в червні 1800 року в битві при Маренго здобув рішучу перемогу над австрійськими військами, що призвело до евакуації австрійських військ з північної Італії на захід від Тічино.

Після розгрому Австрійської армії вчиненого Рейнської армією Франції під керівництвом Моро 3 грудня 1800 в битві біля Гогенліндена 9 лютого 1801 Австрія підписала Люневільський світ, що зафіксував офіційне визнання Австрією незалежності батавів і Гельветіческой республік (Голландії і Швейцарії, відповідно), фактично підконтрольних Франції.

Вихід Австрії з війни означав фактичний розпад Другий коаліції - в стані війни з Францією залишалася тільки Англія.